Ухвала суду № 40870132, 02.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 р. Справа № 876/6277/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.

з участю представника позивача Малиневич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у адміністративній справі №809/666/14 за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі-позивач) звернулася в суд з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Калуського молокозаводу» про стягнення податкового боргу за рахунок будь - яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в т.ч. розміщені на рахунках, відкритих у банківських установах в сумі 541221,95 грн.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконно та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Вважає висновки суду про пропущення строку звернення із даним позовом та обрання даного способу захисту невірним помилковими та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Сума невиконаного відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість станом на 11.12.2013 року згідно карток особових рахунків, рахується податковий борг в сумі 541221,95 грн., в тому числі пеня 62,95 грн., податок на додану вартість 459831,95 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2008 року №0000842302/0, прийнятим на підставі акта перевірки від 24.03.2008 року №370/23-02/00445682 та поданими платником податку податковими деклараціями за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, 2013 року та за вересень, жовтень, грудень 2012 року та уточнюючими розрахунками з ПДВ за липень 2012 року та січень 2013 року, сума пені підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку з ПДВ; податок на прибуток 81220 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2008 року №0000832302/0, прийнятим на підставі акта перевірки від 24.03.2008 року №370/23-02/00445682; комунальний податок 170,00 грн., підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2008 року 30000852302/0, прийнятим на підставі акта перевірки від 24.03.2008 року №370/23-02/00445682.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до суду та обрано невірний спосіб захисту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв станом на 04.04.2008 року, а саме до статті 5. 2 Закону, встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4. 2. та п. 4. 3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених п. 5. 2. 2 цього пункту.

Абзацом п. 5. 2. 4 Закону встановлено, що днем закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи та прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що позовна вимога про стягнення з відповідача 473936,00 грн. податкового боргу датою узгодження такого, вважаючи, що він виник 06 лютого 2013 року з винесенням Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали по справі 26389/10, якою в задоволенні апеляційної скарги ВАТ «Калуський молокозавод» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2009 року залишено позовну заяву ВАТ «Калуський молокозавод» до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000842302/2 від 04.04.2008 року про стягнення ПДВ на суму 392716,00 грн., №0000832302/0 від 04.04.2008 року про стягнення податку на прибуток на суму 81220,00 грн. без розгляду в справі №2а-4593/08/0970.

Однак з такими доводами позивача погодитися не модна з огляду на наступне. Відкрите акціонерне товариство «Калуський молокозавод» діє на підставі нової редакції Статуту від 22 листопада 2001 року, зареєстрованого Калуською районною державною адміністрацією 28 грудня 2001 року, за №495.

Відповідно до п. 6. 22 Статуту право представляти інтереси Товариства та вчиняти від його імені юридичні дії належить виключно до компетенції Голови правління.

Відповідно до п/п «б» п. 6. 3. обрання та відкликання Голови правління належить виключно до компетенції Загальних зборів акціонерів.

Таким чином, провадження по справі 2а-4593/08 було відкрито помилково, оскільки станом на дату подання позовної заяви, єдиною повноважною особою, яка мала права діяти від імені ВАТ «Калуський молокозавод» був арбітражний керуючий Ватутін І.П. (Ухвала про відкриття справи про банкрутство Господарського суду Івано-Франківської області по справі №Б-12/191 від 20.07.2006 року), а не голова правління.

Відповідно до ч. 4 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції 01 січня 2008 року, що була чинна в період виникнення правовідносин, з дня винесення ухвали про санацію, керівник боржника відсторонюється від посади в порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадків статті 53 Закону (коли санацію проводить боржник). Припиняються повноваження органів управління боржника-юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санації.

Як наслідок, про зазначену обставину було відомо Калуській об'єднаній ДПІ, що додатково підтверджується Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №2а-4593/08 від 05.05.2009 року, відповідно до якої судом відмовлено у залишенні позову без розгляду ВАТ «Калуський молокозавод» до ДПІ з підстав наведення доказів відсутності повноважень керівника представником.

Виходячи з викладеного, Калуській ОДПІ, станом на 15.04.2008 року (дату узгодження податкового боргу в розумінні статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») було відомо про фактичне не оскарження Товариством в особі керуючого санацією донарахованого по Акту податкового зобов'язання платнику.

Керуючий санацією не оскаржував від імені відповідача донараховані суми податкового боргу, тому станом на 15.04.2008 року узгоджена сума податкового боргу 473936,00 грн. є поточним боргом платника, а позивач поточним кредитором, тобто кредитором за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справ про банкрутство.

Відповідно до п. 17 цієї ж Постанови, за змістом статті 12 Закону (2343-12) мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховують, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Таким чином, за наявності мораторію на задоволення вимог кредиторів, запроваджений ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2006 року по справі №Б-12/191, Калуська ОДПІ мала право, як контролюючий орган, ставати питання про стягнення податкового боргу з відповідача, яким не скористалась.

Тому, з врахуванням трирічного строку позовної давності, передбаченого статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» та статті 102 Податкового Кодексу України, ВАТ «Калуський молокозавод» заявляє про застосування строків давності до правовідносин зі стягнення узгодженого податкового боргу в сумі 473936,00 грн.

Згідно частини 1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102. 2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається звільненим від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З врахуванням наведеного, висновки суду про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із таким позовом є вірними.

Крім того, як вбачається із матеріалів, борг виник в процедурі банкрутства ВАТ «Калуський молокозавод», однак згідно статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, що виникли в процедурі розпорядження майном боржника чи в санації боржника.

Враховуючи, що спірні вимоги, що заявлені позивачем до стягнення виникли в 2008 році в процедурах банкрутства відповідача, є по своїй суті майновими вимогами, що виникли в процедурі банкрутства, ДПІ в Калуському районі, як кредитор в справі про банкрутство ВАТ «Калуський молокозавод» повинен був звернутись із заявою до Господарського суду Івано-Франківської області про визнання цієї поточної вимоги в процедурі банкрутства, яка мала погашатись в четверту чергу згідно статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Проте, позивач з такою заявою про включення поточних майнових вимог до реєстру вимог кредиторів, не звертався, а тому втратив право на погашення вимог кредитора, оскільки після завершення справи про банкрутство, боржник вважається звільненим від боргових зобов'язань, які виникли, як до порушення справи про банкрутство, так і тих які мали бути погашені в процедурі банкрутства.

Крім того,згідно долучених до справи ухвал ВАТ «Калуський молоказавод» перебував у стані санації, яка припинена у зв'язку із погашенням усіх вимог кредиторів, в т.ч. і вимог позивача.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у адміністративній справі №809/666/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 07.10.2014 р.