Ухвала суду № 40869767, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/599/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: державне підприємство «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України», державне підприємство «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформації» про визнання недійсними акту прийому-передачі від 18.03.2013 року та наказу від 05.03.2013 року №49,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України (далі - відповідач), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: державне підприємство «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України», державне підприємство «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформації» про визнання недійсними акту прийому-передачі від 18.03.2013 року та наказу від 05.03.2013 року №49.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акту прийому-передачі від 18.03.2013 року було закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року у задоволенні вимог про визнання недійсним наказу від 05.03.2013 року №49 було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.03.2013 року відповідачем було видано наказ №49 «Про передачу майна», відповідно до якого голові ліквідаційної комісії ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформації» Дідику В.П. наказано передати з балансу зазначеного підприємства державне майно, а саме: лабораторний корпус, бокс та авто гаражі, на баланс ДП «Цент науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України».

На підставі цього наказу зазначене майно було передано ДП «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України», відповідно до акту прийому-передачі від 18.03.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було дотримано порядок передачі державного майна, а тому оскаржуваний наказ ґрунтується на вимогах чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482 із змінами та доповненнями (далі - Положення №1482).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.4 Положення №1482 закріплено, що передача об'єктів державної власності від одного підприємства до іншого (у разі коли підприємства належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації) здійснюється, зокрема, за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, за погодженням з підприємствами, Фондом державного майна і Міністерством економічного розвитку і торгівлі - щодо інших цілісних майнових комплексів структурних підрозділів підприємств та нерухомого майна, зазначеного у підпункті «б» пункту 2 цього Положення.

Пп. «б» п.2 Положення №1482 передбачено, що об'єктами передачі згідно з цим Положенням є нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, крім об'єктів, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Положення, а також нежитлові приміщення), крім майна, зазначеного в абзаці другому підпункту «а» цього пункту, після виділення його в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території.

Згідно з п.7 Положення №1482, у разі коли передача державного майна здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, пропозиції щодо передачі (крім випадків передачі майна, зазначеного в підпункті «д» пункту 2 цього Положення) погоджуються відповідно до пункту 5 цього Положення (залежно від виду майна), а також з: - Мінфіном та Фондом державного майна у разі передачі майна із сфери управління одного органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації до сфери управління іншого органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації; - Фондом державного майна в разі передачі структурного підрозділу підприємства або нерухомого майна від одного підприємства іншому, якщо вони належать до сфери управління одного органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації.

Узгоджені пропозиції подаються ініціатором передачі до Міністерства економічного розвитку і торгівлі для погодження такої передачі.

Відповідно до п.10 Положення №1482, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Отже, проведення системного аналізу викладених правових норм надає підстави стверджувати про те, що законодавством регламентовано чіткий і послідовний порядок здійснення передання державного майна з балансу одного державного підприємства на баланс іншого.

Разом з тим, судова колегія вважає доцільним відзначити, що 14.06.2012 року відповідачем було видано наказ №110 з вимогою реорганізувати державні підприємства, що належать до сфери управління Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, шляхом приєднання їх до ДП «Укртехінформ» та створити на базі майна реорганізованих державних підприємств структурні або відокремлені підрозділи. При цьому, згідно з додатком 1 до зазначеного наказу, до переліку підприємств, що належать до сфери управління відповідача і підлягають реорганізації таким шляхом, зокрема, входить ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформації».

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем при прийнятті рішення, яке стало підставою для видання оскаржуваного наказу від 05.03.2013 року №49, було одержано згоду Фонду державного майна України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на вчинення таких господарсько-реорганізаційних дій, факт передачі майна зафіксовано у відповідному акті прийому-передачі, а передавальні операції відображено у відповідному бухгалтерському обліку.

Таким чином, дослідження викладених обставин справи з урахуванням наведених правових норм, надає підстави для висновку, що оскаржуваний наказ від 05.03.2013 року №49 був виданий відповідачем у зв'язку з господарсько-економічною необхідністю та з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку здійснення передачі державного майна з балансу одного державного підприємства на баланс іншого, зокрема приписів Положення №1482.

Посилання апелянта на те, що ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформації» перебуває у стані банкрутства, а тому його майно не може бути передано іншому підприємству, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки провадження у справі про банкрутство зазначеного підприємства було порушено пізніше (15.05.2013р.), ніж відповідачем видано спірний наказ (05.03.2013р.). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, видання цього наказу відповідачем, між іншим, обумовлено необхідністю виконання наказу з реорганізації підприємств від 14.06.2012 року №110.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що правовідносини між позивачем як кредитором і зазначеним підприємством як боржником виходять за межі предмету даного адміністративного спору та не підлягають розгляду в порядку адміністративного провадження при вирішенні даної справи.

Виходячи з цього, доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 08.10.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.