Ухвала суду № 40869739, 02.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/349/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішеннь, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому просили суд скасувати Рішення Київської регіональної митниці про корегування митної вартості товарів: від 29 липня 2013 року № 100270000/2013/700166/2; від 03 вересня 2013 року № 100270000/2013/700252/2; від 30 вересня 2013 року № 100270000/2013/700324/2; від 08 жовтня 2013 року № 100270000/2013/700348/2; від 10 жовтня 2013 року № 100270000/2013/700356/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволення адміністративного позову - відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов'язану, зокрема, з зовнішньою торгівлею (оптовою та роздрібною) автомобільними запасними частинами.

Щодо Рішення Київської регіональної митниці від 29 липня 2013 року № 100270000/2013/700166/2 судом першої інстанції встановлено:

У серпні 2011 року позивачем укладено з Підприємством «Zhejiang Tianhong Auto Accessories CO.LTD», Китай, зовнішньоекономічний контракт (договір поставки) від 08 серпня 2011 року № 20110808, відповідно до якого, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює продаж автозапчастин позивачу. Товар відвантажується у відповідності до інвойсу, який складає невід'ємну частину даного контракту та є його додатком.

У липні 2013 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Підприємства «Zhejiang Tianhong Auto Accessories CO.LTD» за вказаним вище Контрактом товар: килимки гумові для салонів автомобілів різних марок, вироблені з незатверділої вулканізованої гуми, килимки автомобільні універсальні, чохли на руль для легкових автомобілів різних марок, торгівельної марки «LAVITA», та, через електронне декларування, подано до Київської регіональної митниці - митний пост «Столичний» митну декларацію за формою МД-2 від 29 липня 2013 року № 100270000/2013/204772.

За результатами перевірки митної декларації відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації № 100270000/2013/40757, № 100270000/2013/40661.

Рішенням Київської регіональної митниці - митний пост «Столичний» від 29 липня 2013 року № 100270000/2013/700166/2 на підставі вимог статті 54 Митного кодексу України здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів в сторону збільшення на суму 13 490,33грн.

Причиною для прийняття оскаржуваного Рішення, послужило те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу.

З метою випуску товарів, що декларуються, у вільний обіг, позивачем, у порядку, визначеному частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, була подана нова митна декларація від 29 липня 2013 року за № 100270000/2013/204865 та здійснено оплату відповідних платежів.

Після цього, відповідачем, у відповідності до вимог абзацу 4 пункту 4 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, товари було випущено у вільний обіг.

Щодо Рішень Київської регіональної митниці: від 03 вересня 2013 року № 100270000/2013/700252/2; від 30 вересня 2013 року № 100270000/2013/7000324/2; від 10 жовтня 2013року № 100270000/2013/700356/2 судом першої інстанції встановлено:

У березні 2012 року позивачем укладено з Компанією «Auto Technologies Group s.r.o.», Чехія, зовнішньоекономічний контракт від 05 березня 2012 року № 20120305/ATG, відповідно до якого, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює поставку автозапчастин та супутніх товарів згідно з інвойсами, які складають невід'ємну частину даного Контракту.

У вересні - жовтні 2013 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від компанії «Auto Technologies Group s.r.o.» за вказаним вище Контрактом товар: елементи підвіски для використання в автомобілях ВАЗ, ЗАЗ, Москвич, Chevrolet елементи зчеплення для легкових автомобілів, амортизатори підвіски масляні, опора стійки, диски зчеплення натискні, палець шаровий передньої підвіски (кульові опори), важіль підвіски та інші товари торгівельної марки «AT», та, через електронне декларування, подано до Київської регіональної митниці - митний пост «Столичний» митну декларацію за формою МД-2 від 03 вересня 2013 року за № 100270000/2013/207326, від 30 вересня 2013 року № 100270000/2013/209179, від 10 жовтня 2013 року №100270000/2013/209980.

За результатами перевірки митних декларацій складено картки відмови № 100270000/2013/40757, № 100270000/2013/40854, № 100270000/2013/40889.

Рішеннями Київської регіональної митниці - митний пост «Столичний» від 03 вересня 2013 року № 100270000/2013/700252/2; від 30 вересня 2013 року №100270000/2013/7000324/2; від 10 жовтня 2013 року №100270000/2013/700356/2, на підставі вимог статті 54 Митного кодексу України здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення на суму 15 659,99 грн., 10 477,27 грн., 13 848,02 грн. відповідно.

Передумовами для прийняття зазначених Рішень, на думку відповідача, стали розбіжності у розрізі умов зовнішньоекономічного контракту на перевезення та доданих до нього документах.

Щодо Рішення Київської регіональної митниці від 08 жовтня 2013 року № 100270000/2013/700348/2 судом першої інстанції встановлено:

У травні 2013 року позивачем укладено з Підприємством «ZHEJLANG CATHAYA INTERNATIONAL CO.LTD», Китай, зовнішньоекономічний контракт (договір поставки) від 16 травня 2013 року №20130516, відповідно до якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює продаж автозапчастин позивачу. Товар відвантажується у відповідності до інвойсу, який складає невід'ємну частину даного контракту та є його додатком.

У жовтні 2013 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Підприємства «ZHEJLANG CATHAYA INTERNATIONAL CO.LTD» за вказаним вище Контрактом товар: частини та пристрої до кузовів до автомобілів, торгівельної марки Lavita, та, через електронне декларування, подано до Київської регіональної митниці - митний пост «Столичний» митні декларації за формою МД-2 від 07 жовтня 2013 року № 100270000/2013/209719.

За результатами перевірки митної декларації складено картку відмови № 100270000/2013/40757.

Рішеннями Київської регіональної митниці - митний пост «Столичний» від 08 жовтня 2013 року № 100270000/2013/700348/2 на підставі вимог статті 54 Митного кодексу, здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення на суму 18 630,78 грн.

Передумовами для прийняття оскаржуваного Рішення, на думку відповідача, стало те, що в наданих позивачем документах відсутні складові митної вартості товарів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані ТОВ «АТ-Інжинірінг» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої ціни товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, на підтвердження обґрунтованості, заявленої позивачем у митній декларації митної вартості товарів по зовнішньоекономічному контракту від 08 серпня 2011 року № 20110808, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» та Підприємством «Zhejiang Tianhong Auto Accessories CO.LTD», позивачем було подано митному органу наступні документи, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 08.08.2011 року № 20110808, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 100/2012/0000534 від 24.05.2013 року, додаткові угоди до зазначеного договору від 26.09.2012 року № 2, від 05.02.2013 року № 3 та від 05.02.2013 року №4, інвойс від 20.06.2013 року № ZJTHB13129 і прайс-лист до нього, коносамент від 21.06.2013 року №100753, довідку про проведення декларування валютних цінностей від 04.04.2013 року № 362, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 27.07.2013 року № 015593, договір транспортно-експедиційного обслуговування від 24.03.2011 року № 315/20 та довідку про транспортно - експедиційні витрати від 23.07.2013 року № 101259.

На підтвердження обґрунтованості, заявленої позивачем у митній декларації митної вартості товарів по зовнішньоекономічному контракту від 05 березня 2012 року № 20120305/ATG, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» та Компанією «Auto Technologies Group s.r.o.», позивачем було подано:

- до декларації № 100270000/2013/207326: зовнішньоекономічний контракт від 05 березня 2012 року № 20120305/ATG, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 100/2012/0000534 від 29.05.2013 року, доповнення до контракту №2 від 30.08.2012 року, №3 від 03.09.2013 року, №4 від 03.09.2013 року та №5 від 03.09.2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 30.08.2013 року № 0608131, договір транспортно-експедиційного обслуговування від 23.08.2013 року № 04, довідку про транспортно-експедиційні витрати від 30.08.2013 року № 30/13, інвойс від 28.08.2013 року № 200149, прайс-лист від 14.08.2013 року № б/н та довідку про проведення декларування валютних цінностей від 17.07.2013 року №14.

- до декларації №100270000/2013/209179: зовнішньоекономічний контракт від 05 березня 2012 року № 20120305/ATG, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 100/2012/0000534 від 29.05.2013 року, доповнення до контракту №2 від 30.08.2012 року, №3 від 03.09.2013 року, №4 від 03.09.2013 року та №5 від 03.09.2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 27.09.2013 року № 015812, документ що підтверджує вартість перевезення товару від 27.09.2013 року № 26, договір про перевезення №06 від 23.09.2013 року, інвойс від 24.09.2013 року № 200150, прайс-лист від 14.08.2012 року № б/н, від 06.11.2012 року № б/н та довідку про проведення декларування валютних цінностей від 17.07.2013 року №14. Також, на вимогу відповідача, позивачем було додатково додано: довідку про транспортні витрати №26 від 27.09.2013 року, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №06 від 23.09.2013 року, прайс-лист виробника товару № б/н від 14.08.2012 року, прайс-лист виробника товару № б/н від 06.11.2012 року, копію митної декларації країни відправлення від 27.09.2013 року, видаткові накладні, податкові накладні.

- до декларації №100270000/2013/209980: зовнішньоекономічний контракт від 05 березня 2012 року № 20120305/ATG, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 100/2012/0000534 від 09.10.2013 року, доповнення до контракту №2 від 30.08.2012 року, №3 від 03.09.2013 року, №4 від 03.09.2013 року та №5 від 03.09.2013 року, №6 від 12.09.2013 року, №7 від 16.09.2013 року, №8 від 26.09.2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 07.10.2013 року № 449872, документ що підтверджує вартість перевезення товару від 08.10.2013 року №8/10-13/01, договір про перевезення №08 від 01.10.2013 року, інвойс від 02.10.2013 року № 200151, прайс-лист від 14.08.2012 року №б/н та довідку про проведення декларування валютних цінностей від 17.07.2013 року №14. Також, на вимогу відповідача, позивачем було додатково додано: довідку про транспортні витрати №8/10-13/01 від 08.10.2013 року, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №08 від 01.10.2013 року, прайс-лист виробника товару № б/н від 14.08.2012 року, копію митної декларації країни відправлення від 07.10.2013 року, видаткові накладні, податкові накладні.

На підтвердження обґрунтованості, заявленої позивачем у митній декларації митної

вартості товарів по зовнішньоекономічному контракту від 16 травня 2013 року №20130516, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» та Підприємством «ZHEJLANG CATHAYA INTERNATIONAL CO.LTD», позивачем було подано: зовнішньоекономічний контракт від 16.05.2013 року №20130516, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №100/2012/0000534 від 19.05.2013 року, інвойс від 26.08.2013 року №RS13340125, прайс-лист від 12.09.2013 року № 133300В0/14296, коносамент від 30.08.2013 року №1588, довідку про проведення декларування валютних цінностей від 17.07.2013 року № 14, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 06.10.2013 року №023981.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Колегією суддів встановлено, що позивачем були надані міжнародну автомобільну накладну (CMR); коносамент; інвойс; пакувальний лист; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару; сертифікат про походження товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, між відповідачем та декларантом було проведено процедуру консультації.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Отже, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що митний орган безпідставно застосував метод №6 «резервний метод» визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для застосування резервного методу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що митниця не надала доказів, які б підтверджували відсутність зазначених вище підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 07 жовтня 2014 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.