Ухвала суду № 40869682, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2036/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт" до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт", звернулась до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 06.03.2014 року № 500010003/2014/000002/2, визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500010003/2014/00007 та зобов'язати відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції), щодо товарів відповідно до декларації митної вартості від 06.03.2014 року № 500010003/2014/001523.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Київторгфрукт» є юридичною особою, основний вид діяльності якої - оптова торгівля фруктами й овочами.

Судом першої інстанції встановлено, що між компанією «Bronton Trade LLP» (Об'єднане королівство) (продавець) і ТОВ «Київторгфрукт» (покупець) укладено контракт на поставку товару від 01.11.2013 року №11/33, відповідно до якого продавець постачає, а покупець приймає товари, перелік яких наведений в інвойсах; покупець приймає на себе зобов'язання щодо подальшого розповсюдження товарів по оптово-роздрібній мережі та здійснює розрахунки з продавцем. Загальна сума контракту складає 25000000 доларів США, 10000000 Євро (а.с. 24 - 29).

У ході виконання даного договору ТОВ «Київторгфрукт» у березні 2014 року ввезено на територію України товар «Банани свіжі, зелені, столові, сорт «Сavendish», врожаю 2013 року, не у первинній упаковці, фірма виробник: ECUAGREENPRODEX S.A., торгівельна марка: Prima vera, країна виробник: Еквадор, ЕС.

Для митного оформлення вказаного товару позивачем до Південної митниці подано митну декларацію № 500010003/2014/001523 від 06.03.2014 року, в якій митну вартість заявлено із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту), що склало 0,68 USD за 1 кг.

Разом із декларацією № 500010003/2014/001523 ТОВ «Київторгфрукт» до митного оформлення подані такі документи:

- зовнішньоекономічний договір від 01.11.2013 року №11/13;

- інвойс від 25.01.2014 року №001-001-002993;

- контейнерний коносамент від 23.02.2014 року № 4691402;

- коносамент (Bill of Lading) від 17.02.2014 року № 951334150;

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31.01.2014 року № 125/2012/0001364;

- навантажувальний документ від 19.02.2013 року №506

- сертифікат про проходження товару загальної форми №01902972201400002483Р від 05.02.2014 року;

- договір про надання послуг митного брокера від 27.05.2013 року №5.2013;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 17.02.2014 року №2761;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 17.02.2014 року №2761;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 17.02.2014 року №2761;

- акт про проведення фізичного огляду від 05.03.2014 року.

Перелік зазначених документів наведений у графі 44 ВМД від 06.03.2014 року №500010003/2014/001523.

У цей же день посадовою особою відповідача опрацьовано подані позивачем документи та встановлено, що у зв'язку із спрацюванням профілю ризику системи управління та аналізу ризиками стосовно перевірки поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів, у поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки, а саме:

- у нижній частині кожної сторінці контракту від 01.11.2013 року №11/13 передбачено місце для підписів продавця та покупця, які відсутні;

- відповідно до п. 3 «Умови поставки» контракту від 01.11.2013 року №11/13 продавець надсилає засобами факсимільного зв'язку проформу-інвойс, необхідний для здійснення передплати. Відомості про зазначений проформу-інвойс та передплату відсутні у митній декларації;

- відповідно до п. 5 «Умови платежу» контракту від 01.11.2013 року №11/13 платежі повинні здійснюватися покупцем на рахунки, зазначені продавцем у контракті, інвойсі на кожну поставку товару. У наданому рахунку-фактурі (інвойсі) №001-001-002993 від 25.01.2014 року відсутні відомості про рахунки, на які необхідно здійснювати оплату за товар;

- на рахунку-фактурі №001-001-002993 від 25.01.2014 року відсутній підпис продавця.

Відповідачем з метою перевірки вартості імпортованих товарів було витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме: копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

ТОВ "Київторгфрукт" повідомив митний орган про надання копії митної декларації країни відправлення №028-2014-40-00051674, довідки про вартість фрахту від 19.02.2014 року №5608795924, угоди про купівлю-продаж бананів від 01.01.2014 року № Р-06, висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.02.2014 року № ГО-897 та про неможливість подання всіх запитуваних документів.

Крім того, під час митного оформлення відповідачем на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, оформлення яких вже здійснено, є більшим (митні декларації від 24.02.2014 року № 125130012/2014/402930, від 24.02.2014 року № 110080000/2014/104113), у зв'язку з чим митну вартість визначено на рівні 1,11 дол. СІІІА/кг нетто.

Зокрема, з'ясовано, що заявлена позивачем митна вартість товарів значно відрізняється від тієї, за якою позивач завозив аналогічні товари у лютому 2014 року, а також від середньо-контрактної вартості таких товарів, інформація стосовно яких містилась в ЄАІС.

Крім того, судом встановлено, що згідно з інформаційними даними відповідача, товар - банани свіжі зелені сорту "Сavendish", країни виробництва Еквадор, завозилися на митну територію України іншими суб'єктами господарювання за ціною 1,11 доларів США за кілограм товару.

Тобто, позивач та інші суб'єкти господарювання здійснювали імпорт на митну територію України товару - бананів свіжих зелених сорту "Сavendish" за ціною майже у два рази вищою, ніж та, яка вказана позивачем у митній декларації від 06.03.2014 року №500010003/2014/001523.

У зв'язку із ціновою інформацією у ЄАІС про іншу митну вартість аналогічного товару, розмитненого позивачем у лютому 2014 року за вищою майже у двічі вартістю, та у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, відповідачем 06 березня 2014 року прийнято рішення про коригування митної вартості №500010003/2014/000002/2. Вказано, що перший метод не застосовується, оскільки декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62 та 63 цього кодексу не застосовуються через відсутність інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами; а резервний метод використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі (митні декларації від 24.02.2014 року № 125130012/2014/402930, від 24.02.2014 року № 110080000/2014/104113).

Разом з рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.03.2014 року №500010003/2014/00007, згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття митного оформлення вказаної вище митної декларації.

Для випуску товарів у вільний обіг позивач подав до Південної митниці Міндоходів нову митну декларацію від 07.03.2014 року №500010003/2014/001528, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю таких товарів, визначеною відповідачем.

У зв'язку із цим Південною митницею Міндоходів прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск їх на митну територію України та випуск у вільний обіг.

У подальшому позивач, не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості та про відмову у прийнятті митної декларації (карткою відмови), звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що з урахуванням відомостей, наявних у автоматизованій інформаційній системі, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару, тим більше, що у період часу, який відрізняється незначно і передує митному оформленню товару, у випадку, який розглядається, позивачем розмитнювався аналогічний товар за ціною значно (майже вдвічі) вищою, ніж заявлена 6 березня 2014 року. Тому митницею обґрунтовано прийнято рішення про витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. При цьому відповідачем було надано позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів, якою ТОВ «Київторгфрукт» не скористалося та не надало у повній мірі витребовуваних документів, не навело підстав щодо неможливості їх надання, не зверталось з проханням подовжити час для надання таких документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4, 8 ст. 52 Митного кодексу України, у випадках, визначених цим Кодексом, для заявления митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Частиною 1 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її .визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначено вище, декларантом позивача до Південної митниці Міндоходів для здійснення митного оформлення товару "банани свіжі, зелені, столові, сорт Cavendish" 06.03.2014 подано митну декларацію (МД) №500010003/2014/001561, відповідно до якої митну вартість товару позивачем задекларовано на рівні 0,68 дол. США за кг. 1) Для підтвердження митної вартості товару до Південної митниці разом з МД були подані наступні документи, що підтверджують заявлену митну вартість зовнішньоекономічний договір від 01.11.2013 року №11/13; інвойс від 02.02.2014 року №001-001-003018; коносамент контейнерний від 02.03.2014 року № 7601402; коносамент від 24.02.2014 року №95134775; сертифікат про походження товару загальної форми від 14.02.2014 року № 01902972201400003013Р .

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ (Генеральної угоди про тарифи і торгівлю) оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 337 Митного кодексу України перевірки документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Під час здійснення Південною митницею Міндоходів контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що у поданих для підтвердження митної вартості товару документах містяться розбіжності, а саме:

- у нижній частині кожної сторінці контракту від 01.11.2013 року №11/13 передбачено місце для підписів продавця та покупця, які відсутні.

- відповідно до п.3 «Умови поставки» контракту від 01.11.2013 року № 11/13 продавець надсилає засобами факсимільного зв'язку проформу-інвойс необхідний для здійснення передплати. Відомості про зазначений проформу-інвойс та передплату відсутні у митній декларації.

- відповідно до п.5 «Умови платежу» контракту від 01.11.2013 року №11/13 платежі повинні здійснюватися Покупцем на рахунки, зазначені Продавцем у контракті, інвойсі на кожну поставку товару. У наданому рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.02.2014 року №001-001-003018 відсутні відомості про рахунки на які необхідно здійснювати оплату за товар.

- на рахунку-фактурі від 02.02.2014 року № 001-001-003018 відсутній підпис продавця.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у митного органу виникли підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості щодо заявленої вартості товару.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, до яких, зокрема, відносяться виписка з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти (прас- листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Крім того, частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно частини 6 статті 53 Кодексу декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Шляхом подання електронного повідомлення (лист від 10.03.2014 року № б/н) декларант повідомив про надання копії митної декларації країни відправлення № 028-2014-40-00070316, довідки про вартість фрахту від 26.02.2014 року № 5608797111, угоди про купівлю-продаж бананів» від 01.01.2014 року № Р-06 та неможливість подання всіх запитуваних документів.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що розбіжності усунуті не були, додаткові документи надані не в повному обсязі, що унеможливлює розрахувати митну вартість товару, а надані документи не підтверджують числові значення митної вартості товару .

Відтак, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи позивача, що вимога Відповідача надати додаткові документи була безпідставною та не відповідала вимогам ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2, 3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Південної митниці виникли правомірні, передбачені ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості цих товарів.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний, що підтверджується обміном електронними повідомленнями.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції правомірно погодився з відповідачем, що не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Разом з тим, відповідач в повній мірі обґрунтував неможливість застосування всіх попередніх методів.

Зокрема, з оскаржуваного рішення вбачається, що метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами - даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку.

Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів - у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами - даних стосовно схожих складових компонентів товару.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю в митного органу інформації щодо обчисленої вартості наданої виробником товарів - даних стосовно: 1) витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості - не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю в митного органу інформації щодо обчисленої вартості наданої виробником товарів - даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну).

Таким чином, відповідач в повній мірі довів неможливість застосування будь-якого методу, окрім резервного для визначення митної вартості товарів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що за наведених обставин, митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару, тим більше, що у період часу, який відрізняється незначно і передує митному оформленню товару, у випадку, який розглядається, позивачем розмитнювався аналогічний товар за ціною значно (майже вдвічі) вищою, ніж заявлена 6 березня 2014 року. Тому митницею обґрунтовано прийнято рішення про витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. При цьому відповідачем було надано позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів, якою ТОВ "Київторгфрукт" не скористалося та не надало у повній мірі витребуваних документів, не навело підстав щодо неможливості їх надання, не зверталось з проханням подовжити час для надання таких документів.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано погоджується із доводами відповідача про неможливість застосування у спірних відносинах інших методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не надано документів, які визначені митним органом у ході митної консультації, а митницею надано переконливі пояснення щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості та щодо вжиття заходів з отримання необхідної інформації і документів від позивача.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій митного органу по витребуванню додаткових документів та правильність визначення митної вартості за резервним методом. У зв'язку з цим вимоги про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови у прийнятті митної декларації задоволенню не підлягають.

У зв'язку з викладеним та у відповідності до положень ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України Південною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.03.2014 року № 500010003/2014/000002/2.

Таким чином, Південна митниця Міндоходів під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття спірних рішень діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, що знайшло своє підтвердження у рішенні суду першої інстанції, яким обґрунтовано вказано, що Південною митницею правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.03.2014 року №500010003/2014/000002/2, а також картку відмови в прийняття митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500010003/2014/00007.

Всі інші вимоги позивача є похідними від першої вимоги, таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмови у їх задоволенні.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Н.Е. Старова

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Старова Н.Е.