Ухвала суду № 40869586, 16.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2014 рокусправа № 811/359/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі № 811/359/13-а

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еволюція рішень"

до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еволюція рішень" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0000022200, №0000042200 від 15 січня 2013 року.

В обгрунутування заявлених вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Еволюція рішень", податковим органом неправомірно встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України. Відтак, безпідставно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еволюція рішень" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Світловодська об'єднана держава податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 222973,00 грн., однак перевіркою повноти податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення по взаємовідносинах з ТОВ «Нова лінія» всього в сумі 74212,00 грн.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, відповідач у поданому до суду клопотанні, просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Еволюція рішень" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради 20 травня 2011 року. 26 грудня 2012 року посадовими особами Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Еволюція рішень" з питань достовірності вчинених правочинів з контрагентом ТОВ "Нова Лінія" за вересень 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 27 грудня 2012 року № 479/2200/37624384, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2255-VІ від 02 грудня 2010 року в частині завищення сум податкового кредиту по податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 74212 грн. та п.138.1, п.138.2 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 77923,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 77923,00 грн. (а.с.9-26) На підставі висновків Акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0000022200 від 15 січня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на податку на додану вартість на загальну суму 92765,00 грн; № 0000042200 від 15 січня 2013 року, за яким ТОВ „Еволюція рішень" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 97404.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Щодо посилань апелянта на відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із контрагентами в оспорюваний період, колегія суддів зазначає.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналіз наведених норм у їх системному зв'язку дає підстави для висновку, що єдиною підставою для формування податкового кредиту за приписами Податкового кодексу України є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту ТОВ „Еволюція рішень" основною метою діяльності підприємств є, серед іншого, здійснення виробництва, торгівельної та посредницької діяльності, виконання робіт та надання послуг (а.с.71-85).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ „Еволюція рішень" за КВЕД є, зокрема, виробництво будівельних виробів з пластмас, виробництво металевих дверей і вікон, інші будівельно-монтажні роботи ( а.с. 68).

29 червня 2012 року між ТОВ „Еволюція рішень" (замовник) та ТОВ "Нова Лінія" (підрядник) укладено договір підряду №2906/12 предметом якого є постачання підрядником вікон ПВХ, дверей ПВХ, монтажні роботи вікон та дверей, монтажні роботи ролет; замовник, в свою чергу, зобов'язується їх оплатити (а.с. 32).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Нова Лінія" у період протягом вересня 2012 року виконало постачання та монтажні роботи позивачеві згідно специфікації як додатку до договору (а.с.34).

Факт надання послуг та постачання товарів за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 28 вересня 2012 року №2-4,6-9,11,12,14,15,16,18,20 (а.с.35,43,46,49,52,55,58, 154-169) та 29 вересня 2012 року № 8 (а.с.40) та видатковими накладними (а.с.36,56,59), відповідними рахунками-фактури (а.с.38,41,44,47,50,53), а також відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.39,42,45,48,51,54) на загальну суму 445 272,11 грн.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, на підтвердження реальності транспортування ТОВ "Нова Лінія", будівельних матеріалів на замовлення ТОВ „Еволюція рішень", позивач надав до суду товарно-транспортні накладні, за змістом яких ТОВ "Нова Лінія" виконує перевезення вантажів на замовлення ТОВ „Еволюція рішень" (а.с. 37,57,60).

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок ТОВ „Еволюція рішень" за надані послуги, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні квитанції (а.с. 171-172).

Також позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаних у ТОВ „Нова лінія" товарно-матеріальних цінностей надано реєстр видаткових та податкових накладних (а.с.176-181).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договору, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором підряду.

Крім того, суд критично оцінює позицію відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ „Нова лінія" як доказ правомірності оскаржуваних повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до частини першої статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину нікчемним, в тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з втручанням у компетенцію судових органів.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, враховуючи факт реальності здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еволюція рішень" та ТОВ "Нова Лінія" у вересні 2012 року підтверджено належним чином оформленими первинними документами, відповідно до чого висновки податкового органу щодо відсутності здійснення позивачем таких операцій у вересні 2012 року є безпідставними, а тому адміністративний позов задоволено правильно.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі № 811/359/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до статті 212 та частини 5 статті 254 КАС.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

З оригіналом згідно

Старший інспектор відділу

забезпечення діяльності судової палати №2 Г.В. Погосова