Ухвала суду № 40869442, 02.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 876/4113/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Клюби В.В., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Саламахи О.І.

представника позивача: Янківа І.М.

представника відповідача: Слуцького Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Львівського комунального підприємства № 504 та Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року за позовом Львівського комунального підприємства № 504 до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В січні 2014 року Львівське комунальне підприємство № 504 (далі - ЛКП № 504) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002271720 від 29.10.2012 р., яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по сплаті штрафної (фінансової) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 24599,94 грн., податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002281720 від 29.10.2012 р., яким було визначено суму грошового зобов'язання по сплаті штрафної (фінансової) санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2040 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003582320/15816 від 29.10.2012 р., яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 62323 грн., з яких : основний платіж в сумі 45230 грн. та штрафна (фінансова) санкція в сумі 17093 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 р. позов було задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002271720 від 29.10.2012 р. в частині посилання на п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), відповідно до якої зроблено розрахунок чи перерахунок грошових зобов'язань, податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002281720 від 29.10.2012 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на суму 2040 грн., податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003582320/15816 від 29.10.2012 р., яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 40409,78 грн., з яких : 32327,14 грн. сума основного платежу та 8082,64 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із даною постановою, її оскаржили сторони.

Позивач апеляційну скаргу мотивує тим, що його правочини з контрагентами носять реальний характер, що підтверджується договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі, наявністю первинної документації по господарських операціях, рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а також тим, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість, товари/роботи, отримані внаслідок здійснення даних господарських операцій, були використані позивачем у власній господарській діяльності, включені до валового доходу та податкових зобов'язань в частині реалізованих робіт, що підтверджується первинною документацією підприємства. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова) мотивована тим, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового боргу платника податку. Водночас за відсутності факту придбання товарів и послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Крім цього, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просив апеляційну скаргу підприємства задовольнити, а скаргу відповідача залишити без задоволення, представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, подану ДПІ у Личаківському районі м. Львова та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія судів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 15.10.2012 р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова, відповідно до наказу № 467 від 17.09.2012 р. було проведено позапланову виїзну перевірку ЛКП № 504 (код за ЄДРПОУ - 20822365) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 298/22-10/20822365 від 15.10.2012 р.

Перевіркою були встановлені порушення підприємством п.1.7 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р., п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 45230 грн., п.168.1.2, п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПКУ, у зв'язку з чим не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 92930,43грн., п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПКУ, у зв'язку з чим несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 6836,67грн., п.176.2 ст.176 ПКУ, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 р., що полягало у не оприбуткуванні готівки в касі підприємства в сумі 380 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ винесено податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012 р. № 0002271710, яким ЛКП № 504 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на суму 24599,94грн., № 0002281720, яким ЛКП № 504 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на суму 2040грн., № 0003582320/15816, яким ЛКП № 504 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62323 грн., в тому числі 45230 грн. за основним зобов'язанням та 17093 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні податкового повідомлення рішення № 0002271720 від 29.10.2012 р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова не могла керуватися нормами п.п.126.1 ст.126 ПК України, оскільки такі передбачають правові наслідки порушення правил сплати податку на прибуток підприємства, а вказаним податковим повідомлення-рішенням нараховано штрафні санкції за порушення правил сплати податку з доходів фізичних осіб. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002281720 від 29.10.2012 р., то суд першої інстанції встановив, що ст.151 ПКУ передбачена штрафна санкція за вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування, при цьому штрафні санкції визначають за кожне вчинене разове чи триваюче порушення окремо, а норма ст.119 ПКУ визначає санкцію за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, проте ні з акта перевірки, ні з податкового повідомлення рішення неможливо дійти висновку, за яке саме порушення (разове чи триваюче, перше чи повторне) до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 2040 грн. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003582320/15816 від 29.10.2012 р., то ДПІ у Личаківському районі м. Львова правомірно зменшила податковий кредит ЛКП № 504 з податку на додану вартість за придбані товари і послуги в Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Віктор і Ко», Приватного підприємства (далі - ПП) «Екоенергобуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Версант», ТзОВ «БК АРТ Груп», оскільки подані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання товарів (робіт, послуг) у вказаних контрагентів не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть мати юридичну силу та посвідчувати факт реальності господарських операції між позивачем та його контрагентами. Крім того, позивач не надав акти прийому-передачі товару та товарно-транспортні накладні стосовно господарських операцій з ПП «Львівкомфортгруп».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб регулюється ст.168 ПКУ.

Відповідно до п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з п.168.1.4 п.168.1 ст.168 цього Кодексу, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Актом перевірки № 298/22-10/20822365 від 15.10.2012 р. встановлено порушення ЛКП № 504 п.п.168.1.2, п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПКУ, яке полягає в тому, що при виплаті заробітної плати працівникам підприємства у першому півріччі 2012 року ЛКП № 504 не в повному обсязі сплатило податок на доходи фізичних осіб. Станом на 30.06.2012 р. підприємство не перерахувало податок на доходи фізичних осіб в сумі 92930,43 грн.

Відповідно до п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПКУ, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Крім того, в порушення п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПКУ позивач несвоєчасно перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 6836,67грн.

Суд першої інстанції послався на визнання вказаних порушень податкового законодавства представником позивача, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) зазначені обставини можуть не доказуватися перед судом. Проти цього не заперечували в суді апеляційної інстанції сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Керуючись п.54.3 ст.54, п.126.1 ст.126, п.127.1 ст.127 ПКУ ДПІ у Личаківському районі м. Львова нарахувало ЛКП № 504 штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 24599,94 грн. та на підставі акта перевірки винесло податкове повідомлення-рішення № 0002271720 від 29.10.2012 р., яким збільшило підприємству суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку на суму 24599,94 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова помилково зазначила в податковому повідомленні-рішенні № 0002271720 від 29.10.2012 р. в графі «посилання на пункт, статтю законодавства, відповідно до якого був зроблений розрахунок чи перерахунок грошових зобов'язань» норму п.126.1 ст.126 ПКУ, оскільки вона регламентує правові наслідки порушення правил сплати (перерахування) податку на прибуток підприємств, а стаття 127 ПКУ передбачає наслідки порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, а тому відповідачем правомірно було збільшено грошове зобов'язання ЛКП № 504 з податку на доходи фізичних осіб на суму штрафних санкцій у розмірі 24599,94 грн., а сам факт неправильного зазначення норми ПКУ не може бути підставою для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядок заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму утриманого з них податку затверджено наказом Державної податкової адміністрації (далі - ДПА) України №1020 від 24.12.2010 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за № 46/18784.

Відповідно до п.п.176.2 ст.176 ПКУ, особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Встановлені актом перевірки № 298/22-10/20822365 від 15.10.2012 р. порушення ЛКП № 504 вимог п.п.176.2 ст.176 ПКУ, яке полягає в тому, що в розрахунках форми №1-ДФ за 1 квартал 2012 року та за 2 квартал 2012 року не відображено кошти, виплачені суб'єктам підприємницької діяльності - фізичних особам, були визнані в судовому засіданні представником позивача, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАСУ зазначені обставини можуть не доказуватися перед судом. Проти цього не заперечували в суді апеляційної інстанції сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Статтею 151 ПКУ передбачена штрафна санкція за вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування, при цьому штрафні санкції визначають за кожне вчинене разове чи триваюче порушення окремо, а норма ст.119 ПКУ визначає санкцію за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Пунктом 119.2 ст.119 ПКУ передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Аналізуючи наведені норми ПКУ, суд першої інстанції встановив, що штрафна санкція, яка була застосована контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № 002281720 від 29.10.2012 р. у розмірі 2040 грн. нормативно не встановлена жодною з перерахованих норм, а тому прийшов до правильного висновку про протиправність зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0003582320/15816 від 29.10.2012 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 40409,78 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Право платника податку на включення сум до валових витрат та сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами тощо.

Ці обставини відповідно до ч. 1 ст. 138 КАСУ входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань.

При вирішенні спору, судом встановлювалась реальність господарської операції між позивачем та його контрагентами ФОП ОСОБА_3, СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», ПП «ФПК «Каскад», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Контракшн Груп», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП «Екоенергобуд», ПП «Версант», ТзОВ «БК АТР Груп» та ТзОВ «Викуп».

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності у відповідності до вищезазначених норм є здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва, скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг, результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПКУ.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 р., первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити : назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п.п.2.15-2.16 п.2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічного зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 цього Закону встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно ч.2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 цього Закону.

Так, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем були надані докази, які в повній мірі підтверджують факт реальності господарських операцій зх. ФОП ОСОБА_3, СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», ПП «ФПК «Каскад», ПП «Контракшн Груп» та ТзОВ «Викуп», оскільки на їх підтвердження позивач надав суду копії належним чином оформлених документів, а саме : договір купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, складені відповідно до вимог чинного законодавства та внесені в реєстр податкових накладних і задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних (по ФОП ОСОБА_3), договір про надання послуг з вивезення побутових відходів, акт приймання робіт по договору, згідно з яким СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» та ЛКП № 504 підтверджують виконання робіт по вивезенню 190,48 тон твердих відходів на Львівське сміттєзвалище, договір № 00160/1 від 11.01.2010 р., видаткову накладну № РН-1500009 від 15.01.2010р. (по ПП «ФПК «Каскад»), рахунок-фактуру на оплату товару № СФ від 13.05.2010 р. (по ПП «Контракшн Груп»).

Заперечення відповідача стосовно нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» по причині відсутності податкової накладної, ПП «Контракшн Груп» по причині відсутності видаткової та податкової накладної, суд першої інстанції спростував висновками про те, що такі надавались представникам контролюючого органу для перевірки, проте, не були враховані ними в акті перевірки.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки такі висновки не були спростовані відповідачем.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного отримання товарів (робіт, послуг) за договорами, укладеними ЛКП № 504 з його контрагентами ТзОВ «Віктор і Ко», ПП «Екоенергобуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Версант», ТзОВ «БК АТР Груп», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи викладене та проаналізувавши обставини і матеріали справи, які були належно досліджені під час розгляду справи, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Львівського комунального підприємства № 504 та Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року по справі № 813/99/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В.Клюба

І.О.Яворський

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 07.10.2014 р.