Постанова № 40869429, 09.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 910/11296/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Мартюк А.І.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Пясецька Г.О. - представник за дов. № 6 від 13.06.14;

від відповідача: Федоренко М.С. - представник за дов. № 18-1017/11 від 04.08.14;

від третьої особи: Дуброва Н.О. - представник за дов. № 91/2013/10/31-1 від 31.10.13;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р.

у справі №910/11296/13 (суддя: Кирилюк Т.Ю.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 487355,66 грн.

В судовому засіданні 09.09.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" (далі - КП "Печерськжитло", відповідач) про стягнення 487355,66 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 03.03.2004. Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2013, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Печерськжитло" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 285921,31 грн. - основного боргу та 14296,07 грн. - штрафу. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого Господарського суду України від 11.03.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 187138,28 грн., і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Решту рішення та постанови залишено без змін (саме в цій частині здійснюється новий розгляд справи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.14 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 436,42 грн. - інфляційних втрат, 1870,89 грн. - 3 % річних, 9354,44 грн. - пені та 233,23 грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено (повторний розгляд справи відбувався з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 576 від 02.06.2014).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не виконав вказівок, які містилися в постанові суду касаційної інстанції, безпідставно не врахував судову практику щодо вирішення подібних спорів між тими ж самими сторонами, а також не встановив правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2014.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в судовому засіданні 02.09.2014 було оголошено перерву до 09.09.2014.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції неодноразово зобов'язував учасників апеляційного провадження надати обґрунтовані письмові пояснення (з підтверджуючими їх висновки доказами), зокрема, стосовно наявності на балансі кожної із сторін теплових пунктів (бойлерів), їх кількості та місцезнаходження. В свою чергу, інформація та письмові пояснення, які надавалися сторонами були протирічними, при цьому, жодним чином не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У судовому засіданні 09.09.2014 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати. Жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували обсяг, кількість та підстави перебування на балансі відповідача будь-яких теплових пунктів на огляд колегії суддів не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2014 заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Правовстановлюючі документи, які б підтверджували перебування на його балансі будь-яких теплових пунктів не надав.

Представник третьої особи у судовому засіданні 09.09.2014 надав письмові додаткові пояснення (які відрізняються від пояснень, наданих кожною із сторін, а також від його пояснень, які були надані раніше з приводу цього самого питання) стосовно перебування у володінні позивача та позивача окремих теплових пунктів, проте також не зміг документально підтвердити надану інформацію та належним чином її обґрунтувати жодним доказом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 03 березня 2004 року було укладено договір № 03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач (постачальник за умовами договору) зобов'язався надавати відповідачу (абонент за умовами договору) послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (які діяли на час укладення сторонами договору, далі - Правила користування).

У розділі 2 договору сторони обумовили облік води, порядок розрахунків та вартість послуг, встановивши у підпункті 2.1.1 пункту 2.1, що облік поставленої води, кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що згідно з підпунктом 2.1.2. договору, зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Підпунктами 2.1.5 та 2.1.6 договору встановлено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошити й та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника. Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Як вбачається з матеріалів справи, порядок розрахунків визначений сторонами у пункті 2.2. договору, зокрема:

- постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги - доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів (підпункт 2.2.1 договору);

- у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (підпункт 2.2.2 договору);

- в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (підпункт 2.2.4 договору);

- у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною (підпункт 2.2.5 договору).

Розділом 3 договору передбачені права та обов'язки сторін, зокрема, постачальник зобов'язаний забезпечувати абоненту постачання питної води якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" до його водопровідного вводу; приймати від абонента стічні води на умовах цього договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників абонента, кількість наданої абоненту води та прийнятих від нього стоків в міську каналізаційну мережу, а також має право припиняти надання послуг до повного погашення абонентом заборгованості та у випадках, передбачених правилами користування (підпункти 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 та підпункт 3.2.6 пункту 3.2 договору).

При цьому, абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, а також має право на отримання від постачальника інформації щодо розрахунків, розшифровок абонента, надання облікових даних у вигляді розрахункових листів (витяг з особового рахунку) (підпункт 3.3.4 пункту 3.3 та підпункт 3.4.2 пункту 3.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення з КП "Печерськжитло" заборгованості за надані згідно договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. у період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.

З позовної заяви та розрахунку доданого до неї вбачається, що спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року обліковується позивачем за кодами 6-282, 6-1578, 6-1579 (холодна питна вода) та 6-50282 (питна вода на підігрів).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; Згідно з приписами частини першої статті 16 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Положеннями статей 19, 21 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Договір про надання послуг з питного постачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Відповідно до статті 23 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" підприємством питного водопостачання є суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного постачання, а споживачами питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Згідно з пунктами 1.3, 12.2 Правил користування абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості.

Відповідно до пункту 12.17 Правил користування розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

За пунктом 4.1 Правил користування абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що з 18.10.2008 набрали чинність Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - правила № 190).

Відповідно до пункту 3.13 правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Частково скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Вищий господарський суд України в постанові від 11.03.2014 зазначив про те, що судами не з'ясовано питання стосовно моменту передачі відповідачем теплових пунктів (бойлерів, котелень) ПАТ "Київернерго" та не перевірено долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Разом з цим, в частині задоволення позову залишив рішення та постанову без змін.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначив про необхідність звернути увагу на судові рішення, зокрема, постанови Вищого господарського суду України у справах, в яких приймали участь ті ж самі сторони.

В свою чергу, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 285921,31 грн. та штрафу у розмірі 14296,07 грн. були залишені судом касаційної інстанції без змін, оскільки зазначені суми є доведеними, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Частина 1 статті 111-12 ГПК України встановлює, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду попередньої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд при повторному розгляді залучив до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Київенерго" та витребував від неї письмові пояснення та відповідні докази знаходження в оперативно-господарському віданні КП "Печерськжитло".

Зі змісту наданої третьою особою довідки № 029/53/12/5335 від 02 червня 2014 року за підписом начальника сектору організації бухгалтерського обліку СВП "Київські теплові мережі" вбачається, що теплові пункти в зоні обслуговування відповідача, які знаходяться у володінні та користуванні ПАТ "Київенерго" були йому передані за наступними адресами: вул. Катерини Білокур, 10/15, вул. Бастіонна, 1/36, 5-А; вул. Драгомирова, 10/10, 4; бульвар Дружби Народів, 4/6, 6-А, 10-А, 19-А, 21, 26/1, 32, 32-А; вул. Кіквідзе, 2/34, 4, 9/12, 18, 18-А, 20, 25-А, 28, 28-А, 30, 30-А, вул. Німанська, 4-6, 7; вул. Остапа Вишня, 3; вул. Підвисоцького, 14, 16, 20; вул. Каменєва Командарма, 4; вул. Олександра Копиленка, 3-А; вул. Курганівська, 3; вул. Кутузова, 6; вул. Лєскова, 3-А; вул. Ластовського, 3-А; вул. Лейпцизька, 14; вул. Цитадельна, 5/9, 7/9; вул. Січневого Повстання, 26; вул. Суворова, 3, 19, 19-А; бульвар Лесі Українки, 28, 28-А на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.11.1998 № 2192 та відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2001 № 611 передано котельню по вул. Звіринецька, 63 та тепловий пункт по вул. Соловцова, 8.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції третя особа також подала письмові пояснення, в яких зазначила інші відомості стосовно перебування відповідних теплових пунктів у її володінні, а також у володінні відповідача (розподіливши теплові пункти на центральні та індивідуальні). Разом з цим, жодного документального підтвердження (а саме, на підставі чого, коли саме, на яких умовах та в якому обсязі) відповідні теплові пункти були передані у кожне окремо володіння, третьою особою надано не було.

Стверджуючи про наявність у відповідача на балансі відповідної кількості теплових пунктів, позивач посилався на листи КП "Печерськжитло" № 18-1692 від 15.12.2008 та № 18-107/4 від 25.02.2009 (в яких міститься суперечлива інформація про наявність теплових пунктів, які знаходяться на обслуговуванні відповідача, а також дані, що приведені станом на дату, яка майже на три роки раніше періоду, за який провадиться стягнення), а також на дислокацію теплових пунктів б/н, зі змісту якої неможливо встановити дату та умови її складання. Усі вищезазначені документи не приймаються судом апеляційної інстанції в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України, оскільки вони, крім іншого, не містять жодних посилань на правовстановлюючи документи або на офіційні рішення (накази, постанови, доручення) органів державної влади про передачу на баланс, в обслуговування або користування відповідачу певної кількості теплових пунктів. Суперечливими та недоведеними також є пояснення кожної із сторін з приводу цього питання. В судових засіданнях учасники апеляційного провадження зазначали, що не можуть надати належні докази перебування теплових пунктів на балансі відповідача.

Разом з цим, висновків про відсутність на балансі КП "Печерськжитло" теплових пунктів також дійшли суди різних інстанцій під час розгляду справи № 5011-65/18027-2012 (дані висновки мають преюдиціальне значення в розумінні ст. 35 ГПК України, оскільки у справі № 5011-65/18027-2012 брали участь ті ж самі сторони з аналогічним предметом спору, за цим же договором).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено перебування на балансі відповідача саме тих теплових мереж, які розташовані за адресами, що були визначені позивачем при обґрунтуванні позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання холодної води, яка обліковується позивачем за кодом 6-50282 (холодна питна вода, яка іде на підігрів).

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (за кодом 6-50282) у розмірі 221116,25 грн., оскільки договір № 03854/2-06 від 03.03.2004 (який визначений підставою позову), не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води; матеріали справи не містять інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами, а також належних та допустимих доказів того, що теплові пункти (котельні, бойлери) знаходяться на балансі відповідача.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача про відсутність підстав для сплати ним коштів за обсяг холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання.

В свою чергу, вимога про стягнення штрафних санкцій, нарахованих на заборгованість за гаряче водопостачання не підлягає задоволенню як похідна.

Разом з цим, під час нового розгляду справи судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги за постачання холодної води та прийняття стоків (з врахуванням вищезазначеної заяви про збільшення розміру позовних вимог № 576 від 02.06.2014).

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевірвши правильність обчислення позивачем пені, враховуючи, що нарахування пені здійснюється на суму боргу за постачання холодної води та прийняття стоків, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 9354,44 грн. за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється на суму боргу за постачання холодної води та прийняття стоків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року, тому до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 1870, 89 грн. та 436,42 грн. - інфляційних втрат.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність часткового задоволення позовних вимог судом першої інстанції у загальному розмірі 11661,75 грн., оскільки зазначена сума є доведеною, арифметично вірною та порушення умов договору в цій частині підтверджується матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/11296/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/11296/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11296/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 10.09.2014

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

А.І. Мартюк