Постанова № 40869336, 30.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 910/11737/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Гайдаєнко Т.В. - представник за дов. № 2044 від 07.07.2014;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014

у справі № 910/11737/14 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А"

про стягнення 433422,58 грн.

В судовому засіданні 30.09.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А" (далі - ТОВ " Борен-А ", відповідач) про стягнення 433422,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату за виконані позивачем послуги за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема, порушив права відповідача тим, що не повідомив його про час та місце слухання справи, направивши відповідні процесуальні документи на неналежну адресу сторони.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 30.09.2014.

У судовому засіданні 30.09.2014 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 30.09.2014 не з'явився. Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 (яка була надіслана стороні рекомендованим листом саме на адресу, що зазначена стороною в апеляційній скарзі, як єдина належна та правильна його адреса), повернулася до суду з поміткою про закінчення встановленого строку зберігання.

Разом з цим, пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (далі - Постанова Пленуму) визначає, що в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (копія реєстру наявна в матеріалах справи).

З огляду на вищенаведені положення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника апелянта, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.08.2013. між позивачем (виконавець за умовами договору) та відповідачем (замовник за умовами договору) було укладено договір № ПЗ/ЦЗА-136603/НЮ про надання послуг транспортними та механічними засобами (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору виконавець бере на себе зобов'язання надавати за плату замовнику послуги буровим агрегатом BAUER BG-36 №779 (далі - послуги) у відповідності до технічної документації згідно з заявками замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги за ціною і у порядку, що передбачені цим договором.

Послуги вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг сторонами (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. ціна цього договору становить разом сукупну суму вартостей послуг, що були надані виконавцем протягом дії цього договору та прийняті замовником (що зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг) та сукупну суму: (п. 2.1.1.) амортизаційних витрат на утримання техніки - 171104,00 грн. за місяць відповідно до протоколу погодження договірної ціни, що додатком №1 до договору та його невід'ємною частиною; (п. 2.1.2.) вартості послуг техніки - 220,92 грн. за одну машино-годину роботи (додаток №1).

Суд першої інстанції правомірно встановив, що 14.10.2013 р. між замовником та виконавцем було укладено додаткову угоду №1 до договору відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.1., 1.2., 2.2., п. п. 2.1.1., 2.1.2. та в додаток №1.

Згідно п. 1.2. договору виконавець несе витрати на технічний ремонт та обслуговування агрегатів та; п. 2.1.1. амортизаційних витрат на утримання бурового агрегату BAUER BG-36 №779 - 171 104,00 грн. за місяць відповідно до протоколу погодження договірної ціни, що додатком №1 до договору та його невід'ємною частиною; амортизаційних витрат на утримання бурового агрегату BAUER BG-36 №781 - 184 968,52 грн., за місяць.

Пункт 2.3. оплата ціни договору з урахуванням суми амортизаційних витрат на утримання техніки передбачена в п. 2.1. договору та послуг в розмірі вартості 330 машино-годин послуг техніки здійснюється замовником шляхом 100% передплати до 25 числа поточного місяця, який передує місяцю наданню послуг.

Повна оплата наданих послуг здійснюється замовником протягом десяти календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі наданих послуг, який підтверджує фактичне надання послуг, період їх надання, кількість та проводиться за ціною, яка передбачена додатком №1 до договору та п. 2.1., узгодженими обома сторонами (п. 2.4. договору).

Оплата ціни договору замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, що зазначений у договорі (п. 2.7. договору).

Вказаний договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Наявними в матеріалах справи доказами (а/с 18-19) підтверджується, що на виконання умов договору, 02.09.2013 та 14.10.2013 між замовником та виконавцем, без будь-яких зауважень, було підписано та скріплено печатками приймально-здавальні акти про передачу бурового агрегату BAUER BG-36 №779 та бурового агрегату BAUER BG-36 №781.

В свою чергу, факт належного виконання умов договору з боку позивача підтверджується тим, що 31.01.2014 р. між замовником та виконавцем було підписано та скріплено печатками (також без зауважень) акт приймання-передачі наданих послуг №12 та №13, відповідно до яких виконавець надав замовнику послуги на загальну суму 433422,58 грн. Даний факт не заперечувався апелянтом в апеляційній скарзі.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що в порядку виконання умов договору виконавець виставив замовнику відповідні рахунки №17 та №18 на оплату суми 433422,58 грн. за надані послуги.

Разом з цим, доказів часткового або повного погашення заборгованості ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції відповідач не надав.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем внаслідок невиконання умов договору за спірний період становить 433422,58 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Зазначена заборгованість відповідачем не спростована, доказів її погашення на момент винесення рішення місцевим судом відповідачем не надано, відтак задоволення позову в частині стягнення основної суми заборгованості є обґрунтованим та правомірним.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує належного виконання позивачем договірних зобов'язань, а також факту існування вищезазначеної заборгованості, проте зазначає, що суд першої інстанції порушив його процесуальні права, оскільки, всупереч вимогам законодавства, належним чином не повідомив сторону про час та місце розгляду справи, а відтак, незаконно розглянув справу та прийняв оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача.

Київський апеляційний господарський суд не приймає зазначені доводи позивача (як підставу для скасування рішення суду першої інстанції), з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 3.9.1. Постанови Пленуму, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1 ст. 64 зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В свою чергу, ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму встановлює, що належною адресою є адреса, яка повідомлена суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача про те, що відповідач листом № 440/01 від 10.10.2013 (копія якого наявна в матеріалах справи, а/с 45) повідомив, що ТОВ «Борен-А» змінило адресу офісних приміщень та просить вважати вірною наступну адресу для надсилання поштової кореспонденції: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. № 7-А.

Разом з цим, у матеріалах справи (а/с 40) наявне поштове повідомлення № 0103030352053 про отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 саме за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. № 7-А.

В свою чергу, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 у даній справі, яка була направлена за адресою, зазначеною апелянтом в апеляційній скарзі, а саме: 03146, м. Київ, вул. Качалова, 5-В, повернулася без вручення адресату, що спростовує доводи апелянта про отримання ним кореспонденції лише за цією адресою та наявність за нею повноважних на отримання кореспонденції осіб.

Крім того, у реквізитах додаткової угоди № 1 від 14.10.2013 та протоколі погодження договірної ціни (які підписані відповідачем та скріплені його печатками, а/с 16-17) зазначена саме адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. № 7-А.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що про час та місце судового засідання відповідач повідомлявся судом першої інстанції належним чином, з надсиланням відповідної ухвали саме на ту адресу, яка неодноразово вказувалася апелянтом, як фактична адреса його місцезнаходження. Тоді як в апеляційній скарзі сторона вказала іншу адресу (юридичну).

Згідно частини 3 пункт 3.12. Постанови Пленуму неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі „Смірнова проти України").

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд судом першої інстанції даної справи, а також прийняття рішення відбувалися без порушення процесуальних прав сторін, зокрема відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (як про судове засідання 06.08.2014, так і про судове засідання 13.08.2014, на якому було ухвалено рішення по справі) та мав можливість направити необмежену кількість повноважних представників у судове засідання для представництва власних інтересів.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 у справі № 910/11737/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 у справі № 910/11737/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11737/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 02.10.2014 р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім