Рішення № 40869228, 07.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р.Справа № 922/3813/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо", м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 13 448,10грн. за участю представників сторін:

позивача - Міловідова А.О., дов. № 491 від 01.10.14р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 10 700,00грн., 1 136,83грн. пені, збитки від інфляції в розмірі 1 369,60грн., 3% річних в розмірі 564,61грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2986 від 01.06.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду заяву, в якій уточнив період нарахування пені, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 10 700,00грн., пеню в розмірі 813,89грн., збитки від інфляції в розмірі 1 369,60грн., 3% річних в розмірі 564,61грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2986 від 01.06.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Із суті наданої позивачем заяви, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що дана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літо" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2986 (далі договір), відповідно до умов якого позивач на умовах доручення відповідача зобов'язався здійснити транспортно-експедиторське обслуговування та організацію перевезення у міжміському та міжнародному сполученні, а також доставку довіреного експортного, імпортного та транзитного вантажу автомобільним вантажним транспортом до пункту призначення, а відповідач здійснити оплату послуг позивача .

Вартість перевезення узгоджується між сторонами на кожне конкретне перевезення та зазначається в заявці на надання транспортних послуг, яка є невід'ємною частиною даного договору.

07.08.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено заявку на надання транспортно-експедиційних послуг № 4/7, відповідно до якої сторони погодили порядок оплати, а саме: відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих позивачем послуг протягом 14 банківських днів після надання оригіналів документів (рахунку, акту, податкової накладної, договору, заявки, СМR).

Вартість фрахту, згідно заявки, складає 11 200,00грн.

За умовами, викладеними сторонами у заявці, позивач зобов'язався надати транспортно-експедиційні послуги по доставці вантажу (фанера) в міжнародному сполученні по маршруту м. Санкт-Петербург (Росія) - м. Київ (Україна) автомобілем VOLVO FH12 держ.номер НОМЕР_3, напівпричепом VIBERTI держ.номер НОМЕР_2.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Оскільки спір між позивачем та відповідачем виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому позивач виступав перевізником, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), що підписана в Женеві 19.05.1956р.

СРСР приєднався до неї 01.08.1983р. і вона стала чинною для нього з 01.06.1986р.

На підставі Постанови Верховної Ради України від 17.09.1992р. "Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів" (Віденська конвенція) Україна приєдналася до цієї Конвенції.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.931 Цивільного кодексу України).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином та здійснив перевезення вантажу автомобілем VOLVO FH12 держ.номер НОМЕР_3, напівпричепом VIBERTI держ.номер НОМЕР_2, який був доставлений вантажоодержувачу та прийнятий останнім без зауважень, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 0456921 з печаткою про прийняття вантажу.

Факт надання позивачем транспортних послуг по перевезенню вантажу підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною СМR № 0456921 з відбитками на ній особистої номерної печатки співробітника митниці відправлення на території Росії; особистої номерної печатки співробітника митниці призначення на території України та відбитком печатки та підписом вантажоодержувача.

Всього позивачем надано послуг на загальну суму 11 200,00грн.

Відповідно до умов заявки № 4/7 від 07.08.2012р., сторони погодили строк оплати відповідачем за надані послуги протягом 14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів щодо перевезення (рахунку, акту, податкової накладної, договору, заявки, СМR).

На виконання умов даної заявки, позивач направив на адресу відповідача оригінали зазначених документів, які були отримані останнім 23.08.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.21). Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату за послуги по перевезенню вантажу до 13.09.2012р.

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав частково, за послуги з перевезення вантажу розрахувався частково на суму 500,00грн., що підтверджується копією банківської виписки, наявною у справі.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 700,00грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 10 700,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.3.1 договору, сторони погодили, що у разі прострочення платежів, відповідач сплачує позивачу пеню за кожний день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості.

На підставі зазначеного, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач за період з 13.09.2012р. по 13.03.2013р., нарахував пеню в розмірі 813,89грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, що розрахований за неналежне виконання відповідачем умов договору. Даний розрахунок відповідає умовам договору та вимогам Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних за період з 29.11.2012р. по 01.09.2014р. в сумі 564,61грн. та збитки від інфляції за період з грудня 2012р. по липень 2014р. в сумі 1 369,60грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 610, 611, 612, 625, 628, 909, 929, 931 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1 (юридична адреса: 61157, АДРЕСА_1, поштова адреса: АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_4 у Центральному відділенні ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо", код ЄДРПОУ 13607028 (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 48, р/р 26008008601 в АТ "МетаБанк", МФО 313582) - 10 700,00грн. основного боргу, 813,89грн. пені, 564,61грн. 3% річних, 1 369,60грн. збитків від інфляції, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк