Постанова № 40868983, 09.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 906/404/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача Концерну "Військторгсервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2014 року у справі № 906/404/14 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Концерну "Військторгсервіс"

до Військової частини А0804 - правонаступник Військова частина А1262

про стягнення 14901,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Військторгсервіс" (м. Київ) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою від 28.03.2014 року, вих. №10/771 про стягнення з Військової частини А0804 15964,23 грн., з яких 14903,68 грн. основний борг, 1051,78 грн. пеня, 877,00 грн. 3% річних за надані послуги згідно з договором №2 від 10.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.05.2014 року було замінено відповідача у справі - Військову частину А0804 його правонаступником - Військовою частиною А1262 /а.с. 70/.

12.06.2014 року до господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог; заявлено про стягнення з відповідача 14901,22 грн. боргу /а.с. 71-73/.

Ухвалою від 12.06.2014 року місцевий господарський суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до 14901,22 грн. /а.с. 95/.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25 липня 2014 року у справі №906/404/14 в позові Концерну «Військторгсервіс» (надалі - позивач) до Військової частини А0804 (надалі - відповідач) про стягнення 14901,22 грн. відмовлено /а.с. 130-132/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що за відсутності актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг, що є підставами для здійснення розрахунків згідно з Договором №2 від 10.04.2012 року, докази, на які посилається позивач в позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), документально не підтверджують факту надання послуг з миття військової частини на суму 14901,22 грн..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Концерн «Військторгсервіс» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 25 липня 2014 року по справі №906/404/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити /а.с. 135-138/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на неприйняття до уваги судом тих обставин, які мали значення для справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не було враховано, що між сторонами було підписано акти звірки від 29.12.2012 року та від 29.03.2013 року, що є фактичним підтвердженням наявності заборгованості; судом не було враховано, здійснену відповідачем часткову оплату за послуги в сумі 1329,50 грн.; судом не було враховано наявність в матеріалах справи заявки (клопотання) В/ч А0804, адресовані Центральному управлінню речового забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України про необхідність призначення кошторису для погашення не бюджетної заборгованості в сумі 14901,22 грн.; судом не прийнято до уваги підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт, не зважаючи на те, що дані акти скріплені печатками обох сторін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2014 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 17 вересня 2014 року /а.с. 134/.

В судовому засіданні 17 вересня 2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 09 жовтня 2014 року /а.с. 158/.

Від відповідача - Військової частини А1262 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 25 липня 2014 року у справі №906/404/14 залишити без змін /а.с.161-162/. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що документи щодо заборгованості за послуги миття до військової частини А1262, як правонаступника не надходили, у зв'язку із чим військова частина А1262 відповідні зміни в облік і фінансову звітність не вносила, в органи державного казначейства й фінансово-економічне керування документи про прийняття дебіторської й кредиторської заборгованості від розформованої військової частини не надавала.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 09 жовтня 2014 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 159-160/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, пунктом 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2014 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.04.2012 року між Концерном "Військотргсервіс" в особі Житомирської філії (виконавець) та Військовою частиною А0804 (замовник) було укладено Договір № 2 на надання послуг (далі - Договір) відповідно до якого позивач/виконавець зобов'язався надати послуги лазні (миття особового складу), а відповідач/замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, оплатити їх /а.с. 11, 12/.

Додатковою угодою №2 від 02.07.2012 року до Договору, сторони внесли зміни до пункту 6.1 Договору в частині вартості послуги за миття 1 людини - 13,92 грн. /а.с. 122/.

Позивач вказував, що на підставі заявок керівництва відповідача /а.с.77, 81, 87/ та виписаних позивачем рахунків на оплату /а.с. 78, 80, 82, 84, 86, 88/ за період з липня по грудень 2012 року Військовій частині А0804 надавались послуги з миття особового складу на загальну суму 14901,22 грн.

Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що розрахунки за надані послуги проводяться в національній валюті України шляхом готівкового або безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця за виконані послуги протягом семи банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

В підтвердження виконання договірних зобов'язань щодо надання послуг за спірний період по миттю особового складу військової частини апелянт надав суду першої інстанції засвідчені копії таких документів: акт №98 здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 4329,12 грн. /а.с.76/; акт №102 здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 2603,04 грн. /а.с.79/; акт №106 здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 2811,84 грн. /а.с.83/; акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №256 від 31.12.2012 р. на загальну суму 2366,40 грн. /а.с.85/; акт №104 здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 1795,68 грн. /а.с.91/.

При цьому, позивач зазначив, що 05.12.2012 року відповідачем було частково оплачено надані йому у липні 2012 року послуги на суму 1329,50 грн., у зв'язку з чим заборгованість за цей період зменшилась до 2999,62 грн..

З огляду на викладене та враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату за послуги, позивач вважає, що у відповідача утворилась заборгованість згідно з Договором у розмірі 14901,22 грн., доказом чого є підписані та скріплені печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків від 29.12.2012 року станом на 01.01.2013 року /а.с.74/ та акт звірки взаємних розрахунків від 29.03.2013 року станом на 01.04.2013 року /а.с. 75/.

Однак, як встановлено судами обох інстанцій, підписані сторонами акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) не є належними і самостійними підставами для здійснення розрахунків за надані послуги з миття особового складу на суму 14901,22 грн. з огляду на наступне.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Договору визначено, що виконавець зобов'язаний надавати послуги по миттю особового складу доброякісно та у відповідності до порядку організації миття особового складу в Збройних силах України, наказів та інструкцій Міністерства оборони України.

Підставами для проведення замовником оплати наданих послуг є підписані між сторонами акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг (пункт 3.2.3 Договору).

Судами встановлено та сторонами спору не заперечується, що всупереч умовам Договору про надання послуг, акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг між позивачем та відповідачем не укладались.

З відзиву на позовну заяву №963 від 12.06.2014 року вбачається, що відповідач взагалі заперечує наявність заборгованості за послуги миття особового складу та прийняття будь-яких документів щодо підтверджують кредиторську заборгованість від розформованої Військової частини А0804.

При цьому, колегія суддів зазначає, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) з миття особового складу не містять дати їх підписання, що суперечить пункту 2.2 Договору.

Крім того, позивач не надав до справи акту здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за серпень 2012 року та не підтвердив суму наданих послуг за цей період у розмірі 2324,64 грн..

З огляду на викладене місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що за відсутності актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг, що є підставами для здійснення розрахунків згідно з Договором №2 від 10.04.2012 року, докази, на які посилається позивач в позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), документально не підтверджують факту надання послуг з миття особового складу військової частини на суму 14901,22 грн..

Крім того, слід зазначити, що пунктом 2.3 Договору передбачено, що виходячи з частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України, умовою виникнення платіжних зобов'язань замовника є наявність відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до пункту 2.1 Наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства.

Бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів.

Зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім зобов'язань щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (у частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються (пункт 5.1 вказаного вище наказу Мінфіну).

Для підтвердження інформації щодо проведення видатків на послуги з миття особового складу Військової частини А0804 у 2012 році на суму 14901,22 грн. в розрізі отримувачів бюджетних коштів та дати оплати наданих послуг, місцевим господарським судом було зроблено запити до Бердичівського управління Державної казначейської служби України та отримано на них відповіді, що при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядника бюджетних коштів - Військової частини А0804 у 2012 році здійснено реєстрацію та оплату витрат з миття особового складу лише у розмірі 9118,46 грн. /а.с. 114, 117/.

Вказане підтверджується також поясненнями колишнього начальника фінансово-економічної служби Військової частини А0804 /а.с. 120/, який повідомив суд першої інстанції, що в межах укладеного між сторонами спору Договору № 2 від 10.04.2012 року відповідачем дійсно було оплачено послуги миття особового складу Військової частини А0804 на загальну суму 91118,46 грн. по червень 2012 року та частково за липень 2012 року на суму 1329,50 грн. Зобов'язання на суму 14901,22 грн. до фінансово-економічної служби Військової частини А0804 керівництвом не надавались, тому не були взяті на облік у зв'язку з відсутністю договору (додаткових угод) на зазначену суму та бюджетних асигнувань на миття особового складу.

В матеріалах справи є заявки (клопотання) Військової частини А0804, адресовані Центральному управлінню речового забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України /а.с. 125-127/ про необхідність призначення кошторису для погашення не бюджетної заборгованості в сумі 14901,22 грн. за надані послуги по миттю особового складу. Вказане свідчить, що зобов'язання у розмірі 14901,22 грн., не могли бути взяті розпорядником бюджетних коштів - В/ч А0804 у 2012 році без відповідних бюджетних асигнувань та поза межами укладеного Договору №2 від 10.04.2012 р.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявність заборгованості відповідача у розмірі 14901,22 грн. за миття особового складу Військової частини А0804 (правонаступник Військова частина А1262) в межах укладеного між сторонами Договору №2 про надання послуг від 10.04.2012 року.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.14 року у справі №906/404/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/404/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.