Рішення № 40868735, 09.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" вересня 2014 р. Справа № 911/2861/14

За позовом Приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика», Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Ковтуни

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Шкарівка

про стягнення 19709,67 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача - не з'явився,

Відповідача - не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою №85 від 18.06.2014 (за вх. суду №2631/14 від 10.07.2014) звернулось Приватне підприємство «Золотоніська птахофабрика» (далі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 19709,67 грн, з яких 12000,00 грн безпідставно збережених коштів, 4800,00 грн штрафу, 909,84 грн пені, 651,95 грн 3% річних та 1347,88 грн інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на безпідставне утримання Відповідачем грошових коштів в сумі 12000,00 грн, які були сплачені Позивачем у якості попередньої оплати за Договором №6 від 23.08.2012 про надання послуг (далі - Договір) і на які послуги не були надані.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2014 порушено провадження у справі №911/2861/14 та призначено її розгляд на 25.07.2014 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2014 у зв'язку з неявкою Відповідача розгляд справи відкладався на 09.09.2014.

Представник Позивача в судове засідання 09.09.2014 не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки був присутній у судовому засіданні 25.07.2014.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0917000033430 від 16.07.2014 (за вх. суду №14623/14 від 24.07.2014) та №091700003393 від 31.07.2014 (за вх. суду №15335/14 від 05.08.2014), явка сторін обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно з ст.75 ГПК України.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні 09.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Приватним підприємством «Золотоніська птахофабрика» (далі - Позивач, Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Виконавець) укладено Договір №6 від 23.08.2012 про надання послуг (далі - Договір).

Згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги (надалі - послуги): ремонт та налаштування вагів, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, визначається у завданні Замовника, яке надається Виконавцеві.

Відповідно до п.2.1. Договору Виконавець зобов'язаний за письмовим завданням Замовника надавати останньому визначені цим Договором послуги в строк не пізніше 3 днів з дня отримання завдання, а при неможливості в передбачений Договором строк надати послуги, негайно повідомити про це Замовника.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що за надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю 12000,00 грн шляхом передплати та 12000,00 грн - протягом 3 днів з моменту виконання.

Як зазначено в п.3.2. Договору здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Відповідач виписав та скріпив печаткою рахунок-фактуру №24/1 від 23.08.2012 на суму 24000,00 грн, а Позивач 23.08.2012 здійснив на користь Відповідача попередню оплату за надання послуг в сумі 12000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №15761 від 23.08.2012 філії обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», доданим до матеріалів позовної заяви.

Позивач пояснив, що Відповідач, отримавши завдання за Договором, виїхав на місце, обстежив ваги та виставив рахунок-фактуру, в якому зазначив перелік та вартість робіт, які необхідно виконати для досягнення мети Договору. Факт виставлення відповідного рахунку-фактури та його оплата Позивачем свідчить про погодження сторонами обсягу та необхідності надання послуг за Договором. Таким чином, враховуючи характер послуг - ремонт та налаштування вагів та погодження сторонами необхідного обсягу робіт в рахунку-фактурі, який оплачений Позивачем у відповідності до п. 3.1. Договору, Відповідач мав приступити до виконання робіт за Договором і надати передбачені Договором послуги протягом 3 днів, тобто до 27.08.2012.

Однак, Відповідач свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі не виконав, до надання передбачених Договором послуг взагалі не приступив і станом на момент звернення Позивача до суду Договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням терміну його дії (згідно з п.6.2. Договору до 31.12.2013). Отже, передплачені Позивачем послуги за таким Договором надані не були, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з вимогою про повернення передплачених коштів в сумі 12000,00 грн.

Також, Позивач повідомив суду та надав докази того, що оскільки Відповідач без поважних причин не приступив до виконання Договору, Позивачем відповідні послуги були замовлені у іншого виконавця, про що укладено Договір №0000268 від 10.09.2013 з ПП «Рівновага», та про факт надання яких свідчить акт №ОУ-000029 від 25.10.2013.

Оскільки Відповідач своєчасно не приступив до надання послуг за Договором і Позивачем було залучено іншого виконавця, виконання Договору Відповідачем в натурі втратило для Позивача інтерес. У зв'язку з чим Позивач 26.10.2013 звернувся до Відповідача з вимогою №459 про повернення передплачених коштів, яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначається в ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 905 ЦК України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» господарський суд, з огляду на вимоги ч.1 ст.4 ГПК України, у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються відповідні положення Глави 63 ЦК України, які регулюють відносини з надання послуг, та відповідно до ч.1 ст.193 ГК України загальні положення ЦК України щодо виконання господарських зобов'язань з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення Позивача до суду, передбачені умовами Договору послуги Відповідачем не були своєчасно надані, тому прострочення Відповідача триває, як встановлено судом, з 27.08.2012.

Як вбачається з обставин спору, послуги за Договором Позивачем були передплачені на суму 12000,00 грн, однак Відповідачем взагалі не були надані Позивачу, що Відповідачем в ході розгляду спору не заперечено та не спростовано.

Частиною 1 ст.631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, діюче законодавство чітко передбачає, що з закінченням строку дії договору припиняються і зобов'язання сторін за зазначеним договором, окрім відповідальності за його порушення (ч.4 ст.631 ЦК України).

Отже, зобов'язання сторін за Договором припинилися з 01.01.2014 і підстави утримання Відповідачем коштів в сумі 12000,00 грн, сплачених Позивачем в якості передоплати за послуги, які фактично на вказану суму виконані не були, відпали, а відтак Відповідач утримує зазначені кошти безпідставно.

Відповідно до ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.612 ЦК України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 ГК України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звернення Позивача до суду з вимогою про повернення передплачених коштів свідчить про втрату ним інтересу до виконання Відповідачем зобов'язання за Договором, що з огляду на ст.ст. 612, 615 ЦК України та 220 ГК України є правомірним.

Враховуючи, що Відповідач спірні кошти в сумі 12000,00 грн не повернув, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання Відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 12000,00 грн є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 4800,00 грн штрафу, 909,84 грн пені, 651,95 грн 3% річних та 1347,88 грн інфляційних втрат від суми передплаченого зобов'язання, яке не було виконане.

Відповідно до п.4.4. Договору у разі порушення строку надання послуг Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строку надання послуг Виконавець сплачує Замовнику одноразовий штраф в розмірі 20% від загальної вартості Договору.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що згідно положень ч.3 ст.549 ЦК України пеня - це вид неустойки, що підлягає застосуванню за порушення тільки грошового зобов'язання, в той час як зобов'язання з надання послуг грошовим не являється, про що наголошено в п.п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Таким чином, вимога про стягнення 909,84 грн пені задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 4800,00 грн штрафу, судом встановлено, що така вимога відповідає ч.2 ст.549 ЦК України та встановленим судом обставинам щодо факту прострочення Відповідачем зобов'язання за Договором, а нарахування штрафу здійснено у відповідності до п.4.2. Договору. Таким чином, вимога про стягнення 4800,00 грн штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Як визначено п.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 651,95 грн 3% річних та 1347,88 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 12000,00 грн передплати, як безпідставно збережених коштів, та 4800,00 грн штрафу. В решті позов задоволенню не підлягає.

Витрати про сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика» (19732, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Ковтуни, код 32908049) 12000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. безпідставно збережених коштів, 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп. штрафу та 1557 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В інших вимогах у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено « 13» жовтня 2014 року

Суддя О.О. Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.