Рішення № 40868634, 06.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14945/14 06.10.14

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доПублічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»пророзірвання угодиСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:ОСОБА_2;відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (надалі - ПАТ «Більшовик») про розірвання угоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання за угодою від 07.12.2011 р. про припинення дії Договору найму № ДО 96/Б-2012, що є підставою для її розірвання в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.08.2014 р.

В судовому засіданні 18.08.2014 р. оголошено перерву на 08.09.2014 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

08.09.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення в яких останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 06.10.2014 р., у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання.

В судове засідання 06.10.2014 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.09.2014 р. в якому уповноважений представник відповідача був присутній.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 (позивач) та ПАТ «Більшовик» (відповідач) було укладено договір найму № ДО-96/Б-2010 (надалі - «Договір»).

Відповідно до умов Договору відповідач передає, а позивач приймає у тимчасове платне користування, з 02.11.2010 р. по 01.11.2011 р., об'єкт найму, що являє собою площадку зі сторони АДРЕСА_2, для розміщення на неї автомобільної мийки.

07.12.2011 р. ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Більшовик» уклали угоду (надалі - «Угода») про припинення дії Договору найму № ДО-96/Б-2010.

Відповідно до п. 1 Угоди ПАТ «Більшовик» та ФОП ОСОБА_1 дійшли згоди про припинення дії Договору найму № ДО 96/Б-2010, який був укладений між сторонами 02.11.2010 року, об'єктом найму якого була земельна площадка, площею 102 кв.м. для розміщення автомобільної мийки. Припинення Договору відбувається з 01 листопада 2011 року.

Згідно з п. 2 Угоди ПАТ «НВП «Більшовик» та ФОП ОСОБА_1 підтверджують, що повернення земельної площадки після припинення дії Договору найму № ДО 96/Б-2010 можливо тільки з збудованою автомобільною мийкою.

ФОП ОСОБА_1 дає згоду на передачу у власність ПАТ «НВП «Більшовик» автомийки за умови компенсації витрат ФОП ОСОБА_1 у сумі 752 000 гривень.

ПАТ «НВП «Більшовик» не має можливості сплатити дану суму компенсації, а тому погоджується з тим, що замість повернення земельної площадки, площею 102 кв.м., ФОП ОСОБА_1 викупить у ПАТ «НВП «Більшовик» право користуватися даною земельною ділянкою за ціною 250 000 гривень з розстрочкою платежів на 5 років.

Пунктом 3 Угоди передбачено, що ПАТ «НВП «Більшовик» продає, а ФОП ОСОБА_1 купує право користування земельною ділянкою, площею 102 кв.м., на якій розташована мийка по АДРЕСА_2. Продаж права користування земельною ділянкою здійснюється за ціною 250 000 гривень, оплата за право користування земельною ділянкою здійснюється щомісячно у розмірі 5 000 гривень протягом 5 років, починаючи з 01.11.2011 року, на підставі рахунків, які виставляються ПАТ «НВП «Більшовик» на початку кожного місяця.

ПАТ «НВП «Більшовик» бере на себе обов'язок надати допомогу ФОП ОСОБА_1 у переоформленні права користування земельною ділянкою, загальною площею 102 кв.м. по АДРЕСА_2 (п. 4 Угоди).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно п. 3 та п. 4 Угоди, щодо виставлення рахунків та надання допомоги у переоформленні права користування земельною ділянкою, що є підставою для її розірвання.

Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В матеріалах справи містяться докази направлення відповідачу пропозиції про зміну умов договору, в якій позивач просить відповідача дійти згоди про припинення дії Угоди з 01.04.2014 р., однак відповідь на пропозицію в матеріалах справи відсутня.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із матеріалів справи вбачається, що метою Угоди є купівля-продаж права користування земельною ділянкою, тобто майнових прав, що в подальшому тягне за собою насідки у вигляді переоформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

При цьому, невиконання відповідачем умов Угоди призведе до позбавлення позивача права користування земельною ділянкою, тобто те на що розраховував позивач при укладенні договору.

Твердження відповідача про нікчемність Угоди відхиляються судом виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

По-перше, посилання відповідача на нікчемність Угоди, у зв'язку з тим, що вона порушує публічний порядок, не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки дане твердження не доведено належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст. 33 ГПК України.

По-друге, ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Згідно п.п. 11.19.4, 11.19.9 статуту ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» голова правління організовує роботу Правління і має право вести переговори та вчиняти правочини (угоди, договори, контракти) від імені товариства в межах, що визначені рішеннями Вищого органу товариства, Наглядовою радою та цим Статутом, розпоряджатися коштами та майном товариства в межах, що визначені рішеннями Вищого органу товариства, Наглядовою радою та цим статутом.

В той же час, положення Статуту не містять визначених обмежень на розпорядження Головою правління (Генеральним директором) майном відповідача.

Посилання відповідача на встановлення таких обмежень (а саме необхідність попереднього погодження у Фонді державного майна України) Положенням про порядок розгляду питань щодо розпорядження та використання майна Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» не приймається судом до уваги, оскільки в матеріалах справи таке положення відсутнє.

Приписи п. 11.15.7 Статуту не можуть бути визнані судом як встановлення обмежень, оскільки вони стосуються дій Правління як колегіального виконавчого органу відповідача, а також стосуються випадків відчуження майна, чого в даному випадку не відбулось.

Твердження відповідача про порушення норм Земельного кодексу України (а саме ст.ст. 12, 17, 122, 127, 128 Земельного кодексу України) не приймаються судом, оскільки дані норми регулюють відносини купівлі-продажу земельних ділянок, тоді, як Угода передбачає продаж права користування.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до Угоди від 07.12.2011 р. про припинення дії Договору найму № ДО-96/Б-2010, а саме наданні допомоги ФОП ОСОБА_1 у переоформленні права користування земельною ділянкою, що є істотним порушенням умов Угоди, оскільки невиконання даного зобов'язання позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні Угоди.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто, у разі розірвання договору за рішенням суду, такий договір є розірваний з моменту набрання таким рішенням законної сили.

Вказані обставини унеможливлюють задоволення позовних вимог про розірвання Угоди з 01.04.2014 р., а відтак суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та розірвати Угоду з дня набрання чинності даним рішенням.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Розірвати Угоду про припинення дії Договору найму № ДО-96/Б-2010, укладену 07.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03680, м. Київ, пр. Перемоги, 49/2; ідентифікаційний код 14308569) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03126, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. судового збору за розгляд позовної заяви. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.10.2014 р.

Суддя В.П. Босий