Рішення № 40868349, 06.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15142/14 06.10.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київгаз»доДержавного підприємства Науково-дослідницький інститут «Оріон»простягнення 84 906,40 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Ступак Т.О.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київгаз» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Науково-дослідницький інститут «Оріон» (надалі - «Підприємство») про стягнення 481 620,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №14319 від 30.12.2011 р. позивач здійснив поставку газу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 396 714,22 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 224,74 грн., штрафу у розмірі 27 770,00 грн., інфляційних у розмірі 23 093,59 грн. та 3% річних у розмірі 9 818,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.09.2014 р. у зв'язку із неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

10.09.2014 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв'язку з повним погашенням відповідачем суми основної заборгованості позивач просив суд стягнути з нього тільки пеню у розмірі 24 224,74 грн., штраф у розмірі 27 770,00 грн., інфляційні у розмірі 23 093,59 грн. та 3% річних у розмірі 9 818,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 06.10.2014 р. у зв'язку із неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримала повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №31352642.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 р. між Товариством (постачальник) та Підприємством (споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №14319 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку: авансовий платіж споживач здійснює до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу у розмірі 100% вартості послуг з постачання, передбачених договором на місяць поставки газу; остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць.

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з газопостачання на загальну суму 879 066,82 грн., що підтверджується актами прийому-передачі послуг з газопостачання від 30.11.2012 р., 31.12.2012 р., 31.01.2013 р., 28.02.2013 р., 31.03.2013 р., 31.12.2013 р., 31.01.2014 р. та 31.03.2014 р.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 482 352,60 грн. до моменту звернення позивачем до суду, а також сплатив суму заборгованості у розмірі 396 714,22 грн. після звернення до суду, що підтверджується матеріалами справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є змішаним, що містить елементи договору надання послуг та елементи договору поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54 та 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (актами прийому-передачі послуг з газопостачання від 30.11.2012 р., 31.12.2012 р., 31.01.2013 р., 28.02.2013 р., 31.03.2013 р., 31.12.2013 р., 31.01.2014 р. та 31.03.2014 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 879 066,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплачено вартість наданих послуг з газопостачання у розмірі 879 066,82 грн. з порушенням встановленого п. 4.6 Договору строку, а саме станом на момент звернення позивача до суду у відповідача виникла заборгованість у розмірі 396 714,22 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг з газопостачання за Договором.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 224,74 грн., штрафу у розмірі 27 770,00 грн., інфляційних у розмірі 23 093,59 грн. та 3% річних у розмірі 9 818,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 06.12.2012 р. по 05.07.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з надання послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

За змістом п. 6.2.2 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з надання послуг понад 30 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі

27 770,00 грн. (396 714,22*7%).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 224,74 грн., інфляційних у розмірі 23 093,59 грн. та 3% річних у розмірі 9 818,07 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення Підприємства з на користь Товариства пені у розмірі 24 224,74 грн., штрафу у розмірі 27 770,00 грн., інфляційних у розмірі 23 093,59 грн. та 3% річних у розмірі 9 818,07 грн.

За змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача, які останнім були повністю сплачені на користь позивача, що підтверджується листом позивача №256/19-4 від 06.10.2014 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київгаз» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Науково-дослідницький інститут «Оріон» (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 8-А; ідентифікаційний код 14310709) на користь Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б; ідентифікаційний код 03346331) пеню у розмірі 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 74 коп., штраф у розмірі 27 770 (двадцять сям тисяч сімсот сімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 9 818 (дев'ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 07 коп. та інфляційні у розмірі 23 093 (двадцять три тисячі дев'яносто три) грн. 59 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.10.2014 р.

Суддя В.П. Босий