Рішення № 40868312, 06.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14881/14 06.10.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 159,07 грн., за участю представників позивача - Волобоєвої Т.В., довіреність №226/1, відповідача - Мамедової І.Р., довіреність №б/н від 03.01.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 159,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.11.2012 року в м. Донецьку по вул. Лівобережна, 80 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 (страхувальник позивача), та автобуса «Рута1», д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 5 159,07 грн.

Цивільну відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автобуса «Рута1», д.н. НОМЕР_2 застраховано Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий союз".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.09.2014 року.

Представник відповідача 16.09.2014 року надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з довідки відділу ВДТП ВДАІ МВС України в Донецькій області та постанови Будьоннівського районного суду міста Донецька від 10.12.2012 року у справі № 3/0504/1967/2012, 03.02.2012 року в 09.11.2012 року в м. Донецьку по вул. Лівобережна, 80, ОСОБА_4, керуючи автобусом «Рута1», д.н. НОМЕР_2, виконуючи маневр об'їзд нерухомого автомобіля не вибрав безпечний правий боковий інтервал, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Тойота», д.н. НОМЕР_1.

Постановою Будьоннівського районного суду міста Донецька від 10.12.2012 року у справі № 3/0504/1967/2012, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота», д.н. НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 540546037.12 від 05.07.2012 року.

Відповідно до рахунку № СФ-АГ-12/11787 від 19.11.2012 року сума відновлювального ремонту автомобіля «Тойота», д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП склала 5 659,07 грн.

Як вбачається з страхового акту №7054 від 23.11.2012 року, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 5 159,07 грн.

Зазначені кошти в розмірі 5 159,07 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 464 від 14.01.2013 року на суму 5 159,07 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автобусом «Рута1», д.н. НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Тойота», д.н. НОМЕР_1, керував ОСОБА_4.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автобусом «Рута1», д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота», д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автобуса «Рута1», д.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз», про що було укладено договір (поліс) № АВ/8591441 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автобуса «Рута1», д.н. НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено франшизу у розмірі 1000, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Тойота», д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ліміту відповідальності та відповідно до рахунку № СФ-АГ-12/11787 від 19.11.2012 року в якому вказана вартість відновлювального ремонту, матеріальний збиток, завданий власникові «Тойота», д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП склав 5 659,07 грн., за вирахуванням суми франшизи, яка передбачена договором добровільного страхування №540546037.12 - сума страхового відшкодування дорівнює 5 159,07 грн. та за вирахуванням суми франшизи передбаченої договором (полісом) № АВ/8591441 - 1000,00 грн., позов підлягає задоволенню у розмірі 4 159,07 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 4 159,07 грн. (5 159,07 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) мінус 1000, 00 грн. (франшиза).

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф.1, код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33; код 16285602) 4159 (чотири тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 07 коп. боргу та 1 479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять) грн. 87 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 10.10.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна