Рішення № 40868097, 07.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/57/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2014 Справа № 908/2874/14

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійській, 137; фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя звернувся в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 2881,74 грн., з яких: 2423,74 грн. - сума основного боргу, 176,74 грн. - сума пені, 32, 15 грн. - сума 3% річних, 249, 11 - сума інфляційних втрат.

В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 501705 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007 р., в період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., позивач відпустив відповідачу теплову енергію. Згідно Актів приймання-передачі теплової енергії за період жовтень 2013 р. - квітень 2014 р. відповідачем було спожито теплової енергії на загальну суму 2773,12 грн. В порушення договірних зобов'язань відповідач за отриману теплову енергію у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього утворився борг в розмірі 2423,74грн., що потягло за собою нарахування фінансових санкцій. Посилаючись на приписи статей 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закон України «Про теплопостачання», «Правила користування тепловою енергією», Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та умови договору № 501705 від 01.10.2007 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2874/14, розгляд якої призначено на 09.09.2014 р.

Ухвалою суду від 09.09.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 07.10.2014 р.

Позивач свого представника в судове засідання 07.10.2014 р. не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 11.08.2014 р. та від 09.09.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав; процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався; про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 11.08.2014 р. та від 09.09.2014 р. були направлені судом на адресу відповідача: 69118, АДРЕСА_1, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 09.09.2014р. наявний в матеріалах справи).

Ухвали від 11.08.2014 р. та від 09.09.2014 р. також були направлені судом на належну адресу позивача. Крім того, про час та дату наступного судового засідання представника позивача (Кузьміну С.Ю., дов. № 9137/27 від 31.12.2013 р.), було повідомлено в попередньому судовому засіданні 09.09.2014 р.

Тобто, про час та місце слухання даної справи позивач та відповідач були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 07.10.2014 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.10.2007 р. між позивачем (Теплопостачальною організацією) та відповідачем (Споживачем) було укладено договір № 501705 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невід'ємними частинами.

Згідно Додатку № 1 до Договору теплове навантаження на потреби опалення складає 0,001738 Гкал/годину.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно із п. 6.3 Договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Пунктом 6.6.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання -передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, належним чином оформити і повернути акт прийому-передачі позивачу на протязі п'яти днів з дати отримання.

Згідно із п. 6.6.2 Договору в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити із Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1 Договором строк. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

В пункті 7.2.8 Договору Сторони встановили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Як встановлено судом, подача теплової енергії підтверджуються актами приймання - передачі теплової енергії: за жовтень 2013 р . (на суму 267,42 грн.), за листопад 2013 р. (на суму 298,88 грн.), за грудень 2013 р. (на суму 590,17 грн.), за січень 2014 р. (на суму 471,01 грн.), за лютий 2014 р. (на суму 633,77 грн.), за березень 2014 р. на суму 349,38 грн.) та за квітень 2014 р. (на суму 162,49 грн.), всього на суму 2773,12 грн. При цьому, акти приймання-передачі теплової енергії за листопад 2013 р., січень 2014 р., лютий 2014 р. підписані з боку Споживача без зауважень та заперечень. Акти приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2103 р., грудень 2013 р., квітень 2014 р., відповідач, згідно п. п. 6.6.1 та 6.6.2 Договору, позивачу зворотно не направив, зауважень, в установлений Договором строк, на акти не надав.

На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були направлені позивачем, в період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. рахунки за постачання теплової енергії, а саме: від 31.10.2013 р. на суму 267,42 грн., від 30.11.2013 р. на суму 298,88 грн., від 31.12.2013р. на суму 590,17 грн., від 31.01.2014 р. на суму 471,01 грн., від 28.02.2014 р. на суму 633,77грн., від 30.04.2014 р. на суму 162,49 грн., всього на суму 2773,12 грн.

Надсилання актів та рахунків підтверджується відповідними реєстрами (арк. справи 47-51).

Однак, відповідач, оплату отриманої теплової енергії у повному обсязі не здійснив. За спірний період відповідачем було сплачено лише 349,38 грн., що підтверджується банківською випискою від 16.05.2014 р. Решта боргу в сумі 2423,74 грн. залишилась не сплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 2881,74 грн., з яких: 2423,74 грн. - сума основного боргу, 176,74 грн. - сума пені, 32, 15 грн. - сума 3% річних, 249, 11 - сума інфляційних втрат, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період були врегульовані укладеним між ними Договором № 501705 від 01.10.2007 р., за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - приймати та сплачувати її вартість.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період жовтень 2013 р. - квітень 2014 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 2773,12 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення відповідачу зазначених вище актів та рахунків є наявні в матеріалах справи реєстри відправлення рахунків та актів виконаних робіт.

Враховуючи, що акти приймання-передачі теплової енергії за листопад 2013 р., січень 2014 р., лютий 2014 р. підписані з боку Споживача без зауважень та заперечень, а належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2103 р., грудень 2013 р., квітень 2014 р., у встановлений п. 6.6.1 Договору строк відповідач Теплопостачальній організації не повернув, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів позивачу не надав, Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, в силу умов п. 6.6.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 6.3 та 6.4 Договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію і передоплату.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, у відповідача виник борг за Договором в сумі 2423,74 грн. Доказів його погашення відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 2423,74 грн. основного боргу, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 32,15 грн. (за період з 21.11.2013 р. по 07.08.2014 р.) та втрат від інфляції в сумі 249,11грн. (за період грудень 2013 р. - липень 2014 р.) заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку сторони в п. 7.2.8 Договору встановили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 176,74 грн., заявлена правомірно, а тому підлягає задоволенню. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6 ст. 231 ГК України.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

В даному випадку всупереч ст.ст. 22, 33 ГПК України відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1827, 00 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійській, 137; фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В, код ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання №26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 74 коп. основного боргу, суму 176 (сто сімдесят шість) грн. 74 коп. пені, суму 32 (тридцять дві) грн. 15 коп. трьох відсотків річних, суму 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 11 коп. інфляційних втрат та суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.10.2014р.

Суддя М.В. Мірошниченко