Постанова № 40867281, 08.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 жовтня 2014 р. № 820/15820/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Наконечного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Основ'янська ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.07.2014 року № 0001791702 про збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 243666, 68 грн, в тому числі 194933, 34 грн. за основним платежем та 48733, 34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) і № 0001781702 про збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 343999, 50 грн., в тому числі 229333, 00 грн. за основним платежем та 114666, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 14.07.2014 р. 2463/20-38-17-02-09/НОМЕР_3, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, про порушення ним норм податкового законодавства є безпідставними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.

Зазначає, що є незаконним з боку відповідача зазначати як підставу для висновків про незаконність віднесення ним до валових витрат та податкового кредиту сум по взаємовідносинам із ПТФ «Вега» акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 31.03.14 №170/20-30-22-03/30291127 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватної торгової фірми «Вега», податковий номер 30291127 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2013 р. по 31.01.2014 р.», оскільки зазначений акт не є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку, а відтак належним та допустимим доказом по справі у розумінні ст. 70 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача до суду надав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що згідно акта перевірки «Про результати документальної планової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.» від 14.07.2014 р. № 2463/20-38-17-02-09/НОМЕР_3 позивачем, зокрема, порушено вимоги:

- статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 194933, 34 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 194933, 34 грн.;

- статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та

доповненнями, а саме заниження суми податку на додану вартість за період, що перевіряється, в сумі 229333 грн., а саме за вересень 2013 року на суму 229333 грн.

Вважає, що в акті перевірки цілком правомірно було зроблено такі висновки з тих підстав, що позивачем на перевірку не надано пояснень та їх документального підтвердження стосовно підтвердження господарських відносин ФОП ОСОБА_3 із ПТФ «Вега» , а саме товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ, довіреностей на отримання ТМЦ, місце прийому - передачі товарів, інформації про перевізників товару на всіх етапах його руху, про умови зберігання та транспортування товарно-матеріальних цінностей, а тому позивачем було завищено суму валових витрат за 2013 рік в розмірі 1146666,67 грн. та безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 229333 грн. за вересень 2013 року за податковою накладною, виписаною ПТФ «Вега».

Також, зазначає, що у податкового органу в розпорядженні був акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 31.03.14 №170/20-30-22-03/30291127 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватної торгової фірми «Вега», податковий номер 30291127 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2013 р. по 31.01.2014 р.» у якому зазначено, що господарська діяльність ПТФ «Вега» за період з 01.09.2013 р. по 31.01.2014 р. по теперішній час має ознаки нереальності здійснення.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначеними у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом ОСОБА_3, зареєстрований фізичною особою - підприємцем виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.12.2001 р. та включений до ЄДР ЮО та ФОП згідно копій витягів № 16234864 від 05.04.2013 р. та № 18706419 від 21.05.2014 року, перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ за № 15010, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.01.2007 р. № 100016150.

Згідно копій витягів № 16234864 від 05.04.2013 р. та № 18706419 від 21.05.2014 року з ЄДР на підставі даних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підставами діяльності за рік основним видом економічної діяльності позивача є 47.30 роздрібна торгівля пальним.

Як вбачається з матеріалів справи фактичне місцезнаходження (місце проживання) позивача: АДРЕСА_1 (згідно свідоцтва про державну реєстрацію). Місце здійснення підприємницької діяльності на момент проведення перевірки - АЗС за адресами у АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 на підставі договорів оренди з ТОВ «Овіс»; в АДРЕСА_6 на підставі договору оренди з ТОВ «Овіс»; в АДРЕСА_7 на підставі договору оренди у ФОП ОСОБА_4

Також, як вбачається з акта перевірки та матеріалів справи у позивача наявне майно, а саме: нежитлові приміщення, топливо-роздаточні колонки, металеві резервуари для зберігання ПММ, спеціалізовані комп'ютерні системи управління РРО, автомобілі - орендує у ТОВ «Овіс» згідно договору №1 від 01.12.2012 р. та у ФОП ОСОБА_4 згідно договору оренди від 08.04.2013 р.; ємності для збереження нафтопродуктів, обсягом кожної з яких 6- м. куб., розташованих за адресою АДРЕСА_8 орендує у ТОВ «Хадо Технологія» згідно договору оренди №1 від 01.05.2010 р.

Судом встановлено, що посадовими особами Основ'янської ОДПІ на підставі пп.77.1 ст.77, пп. 81.1 ст.81 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання - фізичних осіб на 2-й квартал 2014 року, наказів від 02.06.2014 р. № 829, 27.06.2014 р. № 988, направлень на перевірку від 16.06.2014 р. №№ 854, 855, 857, виданих Основ'янською ОДПІ міста Харкова було здійснено перевірку відповідача за результатами якої було складено акт «Про результати документальної планової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.» від 14.07.2014 р. № 2463/20-38-17-02-09/НОМЕР_3 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно зазначеного акта перевірки позивачем, зокрема, порушено вимоги:

- статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 194933, 34 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 194933, 34 грн.;

- статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та

доповненнями, а саме заниження суми податку на додану вартість за період, що перевіряється, в сумі 229333 грн., а саме за вересень 2013 року на суму 229333 грн.

На підставі висновків акта перевірки Основ'янською ОДПІ було винесено податкові повідомлення - рішення від 25.07.2014 року № 0001791702 про збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 243666, 68 грн., в тому числі 194933, 34 грн. за основним платежем та 48733, 34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) і № 0001781702 про збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 343999, 50 грн., в тому числі 229333, 00 грн. за основним платежем та 114666, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

При судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із приватною торговельною фірмою «Вега», яке є юридичною особою та включене до ЄДРЮОФОП про свідчить копія витягу № 19404489 від 07.10.2014 року і на час здійснення господарських операцій з позивачем було платником ПДВ на підставі свідоцтва № 200138291 від 29.10.2012 року про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Як встановлено судом між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та Приватною торгівельною фірмою «Вега» (постачальник) був укладений договір постачання № 03/09-13-01 від 03 вересня 2013 р., предметом якого, згідно п. 1.1. є те, що постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві, а покупець приймати і оплачувати відповідно до умов цього договору паливно-мастильні матеріали, далі по тексту - Товар, у кількості і за цінами згідно з рахунками- фактурами і накладним на кожну партію товару.

Поставка товару - паливно-мастильних матеріалів здійснюється постачальником відповідно до умов договору бензовозами (п. 3.1. договору).

Загальна сума цього договору складає сумарну вартість відвантаженого товару згідно з накладними (п. 4.3. договору).

У п. 5.1. договору сторони передбачили, що оплата товару покупцем здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури. Оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше трьох банківських днів від дня відвантаження товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року (п. 8.1. договору).

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується копіями: рахунку-фактури № СФ-0087 від 20.09.2013 р., видаткової накладної № РН-0099 від 26 вересня 2013 року, податкової накладної від 26 вересня 2013 року № 21, копіями товарно - транспортних накладних форми 1-ТТН (нафтопродукт) № РН-0099/1 та № РН-0099/2 від 26.09.2013 року, № РН-0099/3 та № РН-0099/4 від 27.09.2013 року, № РН-0099/5 та № РН-0099/6 від 28.09.2013 року, довіреності на отримання товару № 108 від 26.09.2013 р.

Крім того, перевіряючими встановлено, що до перевірки надано документи, які підтверджують витрати на закупівлю пального, здійснення послуг з його транспортування, витрати, пов'язані з орендою приміщень та устаткування, оплату внесків у пенсійний фонд, витрати, пов'язані із оплатою праці найманих працівників - угоди, податкові накладні, платіжні документи, акти виконаних робіт (послуг), відомості нарахування та виплати заробітної плати.

Також в акті перевірки (а.с. 31) зазначено, що випадків віднесення самозайнятою особою ОСОБА_3 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від здійснення підприємницької діяльності, витрат, факт сплати по яким не підтверджений документально або не пов'язаних з отриманням валового доходу (нереалізовані у періоді, що перевірявся) документальною перевіркою не встановлено.

Як встановлено в ході судового розгляду справи суму податку на додану вартість в розмірі 229333, 33 грн. за податковою накладною від 26 вересня 2013 року № 21 позивачем включено до податкового кредиту вересня 2013 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

В свою чергу, як вбачається із акта ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 31.03.14 №170/20-30-22-03/30291127 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватної торгової фірми «Вега», податковий номер 30291127 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2013 р. по 31.01.2014 р.», ПТФ «Вега» включило суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із позивачем до складу податкових зобов'язань вересня 2013 року.

Придбаний вересні 2013 року позивачем товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності та реалізовано покупцям, що підтверджується копіями: товарно-транспортних накладних, згідно яких товар перевозився позивачем до АЗС (а.с. 125-149), реєстраційних посвідчень про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій (а.с. 171-175) та фіскальних чеків про реалізацію паливо-мастильних матеріалів кінцевим споживачам (а.с. 176 - 181).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є фізичні особи.

Статтею 26 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами.

Суб'єктом права приватної власності відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України є фізичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2. ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ч. 1 ст. 51 ЦК України).

Розділ IV ПК України регулює питання сплати податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2., п. 177.3 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) на доходи фізичних осіб.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

П.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України передбачено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані до матеріалів справи документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договір був складений з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ПТФ «Вега» на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагента позивача, на час здійснення господарських операцій із позивачем, платником податку на додану вартість, а також той факт, що ПТФ «Вега» на момент складання на адресу позивача податкових накладних був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд вказує на те, що дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок чи про неможливість проведення зустрічних звірок.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення ФОП ОСОБА_3 збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на доходи з фізичних осіб та податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкових повідомлень - рішень від 25.07.2014 року № 0001791702 та № 0001781702, як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014 року № 0001791702 про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 243666, 68 грн. (двісті сорок три тисячі шістсот шістдесят шість гривень 68 копійок), в тому числі 194933, 34 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот тридцять три гривні 34 копійки) за основним платежем та 48733, 34 грн. (сорок вісім тисяч сімсот тридцять три гривні 34 копійки) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014 року № 0001781702 про збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 343999, 50 грн. (триста сорок три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 50 копійок), в тому числі 229333, 00 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч триста тридцять три гривні) за основним платежем та 114666, 50 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 50 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.