Постанова № 40867023, 18.09.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року Справа № 814/2540/14

м. Миколаїв

12:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС-ФАРМА», вул. Адміральська, 32/3, оф.6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, вул. Белінського, 15, м. Херсон, 73000

про:

визнання протиправним і скасування рішення від 06.08.2014 № 35 про накладення штрафу,

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІС-ФАРМА» (надалі – Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області (надалі – Інспекція або відповідач) від 06.08.2014 № 35 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

В обґрунтування позову Товариство вказало на відсутність у відповідача права накладення штрафу; на недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» (надалі – Закон про рекламу); на безпідставне ототожнення відповідачем інформаційної вивіски із зовнішньою рекламою; на недотримання Інспекцією вимог Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі – Закон про контроль). Крім того, як зазначив позивач, рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу не відповідає формі, що була затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.01.2012 № 24 «Про затвердження форм актів, постанов та рішень» (надалі – Наказ № 24).

Інспекція надала письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 53-60), в яких, з посиланням на Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, що було затверджено Указом Президента України від 13.04.2011 № 465/2011, Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що було затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 № 206, зазначило про наявність у неї повноважень для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог Закону про рекламу. Як вказав відповідач, Товариство розмістило зовнішню рекламу, не маючи на те відповідного дозволу. На думку Інспекції, її право накладення штрафу за порушення вимог Закону про рекламу не було обмежено положеннями Закону про контроль.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду відповідач представника в судове засідання не направив, про причини його неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

10.07.2014 службова особа Інспекції склала протокол № 35 про порушення законодавства про рекламу (ар. с. 95).

Відповідно до цього протоколу, до Держспоживінспекції у Херсонській області надійшло на розгляд з прокуратури Херсонської області колективне звернення щодо фактів порушення вимог Закону про рекламу з боку Товариства при розповсюдженні зовнішньої реклами на фасаді будівлі аптеки по вул. І. Кулика, 139/4, м. Херсон. Відповідно до пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України віл 29.12.2003 № 2067, та частини першої статті 16 Закону про рекламу, розміщення зовнішньої реклами дозволяється за умови наявності дозволу органу місцевого самоврядування. Для з’ясування питання щодо наявності відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами на фасаді будівлі аптеки Інспекцією надіслано запит до управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради «… та отримано відповідь… згідно з якою ТОВ «АВІС-ФАРМА» самовільно, без наявності дозволу розміщено та розповсюджується зовнішня реклама на фасаді будівлі аптеки за зазначеною вище адресою, що є порушенням ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».

Рішенням від 05.08.2014 № 42 начальник Інспекції розпочав розгляд справи про порушення законодавства про рекламу (ар. с. 97).

06.08.2014 начальник Інспекції і службова особа Інспекції, яка склала протокол від 10.07.2014, у присутності представника Товариства, розглянули справу про порушення законодавства про рекламу. Результати розгляду справи були оформлені протоколом № 35 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу (ар. с. 76). Як вказано у цьому протоколі, «… згідно з п.2 ст.27 Закону України «Про рекламу» за замовлення розповсюдження реклами, забороненої законодавством передбачена відповідальність рекламодавців реклами у вигляді штрафу – у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдженої реклами … за результатом розгляду справи прийнято рішення про накладення штрафу у розмірі - 1500гривень» (надалі – Протокол від 06.08.2014, ар. с. 76).

Рішенням від 06.08.2014 № 35 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (надалі – Рішення, ар. с. 98-99) начальник Інспекції, на підставі Протоколу від 06.08.2014, наклав на Товариство штраф у розмірі 1 500 грн. При цьому у Рішенні Товариство вказано розповсюджувачем реклами, суть порушення – «порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження реклами».

Суд прийняв до уваги, що зміст Протоколу від 06.08.2014 суперечить змісту прийнятого на підставі цього протоколу Рішення.

Суд погодився з позивачем в тому, що Рішення не відповідає затвердженій Наказом № 24 формі, що передбачає зазначення у рішенні про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу змісту порушення.

Крім того, статтею 27 Закону про рекламу встановлена відповідальність як рекламодавців, винних у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом (абзац четвертий пункту 1 частини другої) – штраф, що передбачений абзацом 2 частини четвертої, так і розповсюджувачів реклами, винних в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами (пункт 2 частини другої) – штраф, що передбачений абзацом четвертим частини четвертої). Сума штрафу у першому випадку складає п’ятикратну вартість розповсюдженої реклами, у другому випадку – п’ятикратну вартість розповсюдження реклами. Позивач надав відповідачу довідку про вартість виготовлення інформаційної вивіски – 300 грн. (ар. с. 82). Враховуючи це, незрозуміло, яким чином Відповідач визначив суму штрафу.

Як зазначив позивач, посилаючись на частину шосту статті 9 Закону про рекламу, розміщена на приміщенні аптеки по вул. І. Кулика, 139/4, м. Херсон, вивіска з позначенням торгової марки «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» не є рекламою.

Згідно з визначеннями, що містяться у статті 1 Закону про рекламу, реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару. Зовнішня реклама – реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць та доріг.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону про рекламу, вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

На думку суду, зображення на наданих відповідачем фотознімках (ар. с. 68, 69) не є вивісками чи табличками, оскільки вони не містять іншої (передбаченої вище) інформації, крім слів «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» (які, в свою чергу, є знаком для товарів і послуг, ар. с. 27-29).

До того ж, підтвердженням того, що ці зображення є саме рекламними засобами, є надане позивачем рішення Управління естетики та зовнішньої реклами департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради від 16.07.2014 № 26-128/14 про встановлення пріоритету заявника (ар. с. 101). Таке рішення, відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, приймається на підставі заяви на надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Доводи позивача про відсутність у Інспекції повноважень контролю дотримання вимог щодо розміщення зовнішньої реклами і про відсутність права застосування штрафів в зв’язку з виявленими порушеннями суд відхилив з огляду на таке.

Як вказано в абзаці першому частини першої статті 16 Закону про рекламу, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, розміщення зовнішньої реклами без дозволу є порушенням законодавства України про рекламу.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону про рекламу, контроль за дотриманням законодавства про рекламу здійснює зокрема центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів – щодо захисту прав споживачів реклами.

Споживачами реклами, як вказано у статті 1 Закону про рекламу, є невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

Частиною четвертою статті 27 Закону про рекламу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, надано право накладення штрафів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2004 № 693, передбачено, що уповноважені особи Держспоживінспекції та її територіальних органів вправі накладати штрафи на розповсюджувачів реклами, винних у порушенні порядку її розповсюдження та розміщення.

Проте, суд погодився з позивачем в тому, що Інспекція не дотрималася положень Закону про контроль.

Як зазначено вище, в силу абзацу першого частини першої статті 26 Закону про рекламу, Інспекція здійснює саме контроль за дотриманням законодавства про рекламу.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом про контроль.

Згідно з визначеннями, що містяться у статті 1 Закону про контроль, державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі – органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону про контроль, за результатами здійснення планового або позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складання акта, тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі невиконання – детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Таким чином, належним доказом порушення Товариством (суб’єктом господарювання) вимог законодавства міг би бути складений Інспекцією за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю) акт.

Як повідомив відповідач, акт не складався.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки факт порушення позивачем вимог Закону про рекламу відповідач підтвердив не актом, а Протоколом від 06.08.2014 (зміст якого, про що вказано вище, суперечить змісту Рішення), суд дійшов висновку про те, що Інспекція захід державного нагляду (контролю) не здійснила.

У частині першій статті 8 Закону про контроль зазначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право накладати штрафні санкції.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, Інспекція наклала на Товариство штрафні санкції, не дотримавшись порядку здійснення державного нагляду (контролю).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність Рішення.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати прийняте 06.08.2014 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області рішення № 35 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІС-ФАРМА» штрафу за порушення законодавства про рекламу.

3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІС-ФАРМА» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

4. Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області на користь держави судовий збір в сумі 1644,30 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна