Постанова № 40866926, 06.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Львів № 813/6010/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Кропивницького М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,

встановив:

29 серпня 2014 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2014 року ВП № 44363023.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження ВП №44363023 винесена з порушенням норм чинного законодавства, а саме на підставі виконавчого документу, який не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача надійшла із спливом строку для добровільного виконання постанови; відкрите виконавче провадження не підвідомче відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області. Представник позивача в засіданні суду заявлені позовні вимоги підтримав повністю і просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 серпня 2014р. ВП №44363023.

Відповідачі не забезпечили участі своїх представників у судові засідання, про причини неявки суд не повідомили, заперечень проти позову чи клопотань процесуального характеру до суду не надсилали. Про час та дату судового розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином. Зважаючи на зазначені вище обставини суд на підставі ст. 128 КАС України ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі відповідачів.

Суд повно та всебічно дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступні фактичні обставини справи :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013р. у справі №2а-10798/12/1370 задоволено позов ОСОБА_2 до Червоноградського МВ ГУ МВС України у Львівській області, в.о. начальника фінансового сектору Червоноградського МВ ГУ МВС України у Львівській області Кутерещин Г.М., Головного управління МВС України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третьої особи ОСОБА_4 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, визнано протиправними дії ГУМВСУ у Львівській області в частині не врахування до грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_2 доплати за роботу у нічний час, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 з врахуванням до неї доплати за роботу у нічний час з моменту призначення пенсії з 01.05.2008 р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року скасовано, та ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014р. касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року скасовано, залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року.

27 березня 2014 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-10798/12/1370, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 з врахуванням до неї доплати за роботу у нічний час з моменту призначення пенсії з 01.05.2008 р.

На підставі виконавчого листа державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 серпня 2014р. ВП №44363023.

Позивач вважає постанову державного виконавця від 12.08.2014 року протиправною, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення державного виконавця суд керувався наступним:

За змістом ч. 1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до вимог статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а згідно з ст.ст. 7, 14 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах.

Відповідно до ст.ст. 255, 258 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у вказаному Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частиною 2 статтею 17 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких передбачено виконавчі листи, що видаються судами. Відповідно до ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом .

Згідно з ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений перелік умов, за наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, а саме у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 вказаного Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених вказаним Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 вказаного Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Суд не бере до уваги доводи позивача про наявність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з невідповідністю виконавчого листа №2а-10798/12/1370 від 27.03.2014р. вимогам, передбаченим ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виходячи з такого.

У статті 18 Закону визначені вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві рішенням не присвоюється окремий номер, а тому реквізитами судового рішення є дата його ухвалення та номер справи. З виконавчого листа №2а-10798/12/1370 від 27.03.2014р. випливає, що його видано у справі №2а-10798/12/1370 на підставі рішення, ухваленого 24.05.2014р. З огляду на наведене, суд не бере до уваги доводи позивача про незазначення у виконавчому листі дати прийняття і номера рішення, згідно з яким видано виконавчий документ.

Щодо доводів позивача про неправомірність використання у виконавчому листі абревіатури на позначення боржника - ГУПФУ у Львівській області суд зазначає таке.

Окрім використання вказаної абревіатури у виконавчому листі №2а-10798/12/1370 від 27.03.2014р. також вказуються повні реквізити боржника, а саме - найменування: Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області; адреса: вул. Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885.

З огляду на наведене, суд вважає, що у виконавчому листі наведені достатні дані для ідентифікації боржника у виконавчому провадженні, а тому не погоджується з доводами позивача про те, що тлумачення вказаної абревіатури є неоднозначним та може призвести до неможливості виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №44363023 від 12.08.2014р. скерована на адресу позивача (боржника у виконавчому провадженні) супровідним листом від 12.08.2014р. У позовній заяві позивач зазначив, що не мав можливості самостійно виконати вимоги вказаної ухвали, оскільки вона надійшла на його адресу лише 15.08.2014р., що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції позивача на супровідному листі. У постанові про відкриття виконавчого провадження надано строк для добровільного виконання постанови до 19.08.2014р., однак позивач не долучив до матеріалів справи і не підтвердив у засіданні суду, що ним вчинялися дії для добровільного виконання постанови у встановлений строк.

Суд також бере до уваги те, що законодавець у ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. встановлює 7-денний строк для самостійного виконання судового рішення боржником, який розпочинає перебіг з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Щодо доводів позивача про необхідність відмови у відкритті виконавчого провадження ВП №44363023 у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення суд зазначає таке.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Згідно з ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011 (далі - Положення) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України згідно з п. 7 Положення здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 №11-2 головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Отже, управління Пенсійного фонду України, зокрема, в областях є територіальними органами Пенсійного фонду України.

На думку суду, поняття "територіальний орган центрального органу виконавчої влади" та "територіальний орган центрального органу виконавчої влади" є тотожними за змістом, оскільки законом вони вживаються в однаковому значенні та позначають ті органи, які здійснюють реалізацію державної політики у відповідній сфері на місцях.

З огляду на наведені нормативні положення суд вважає, що відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області правомірно відкрито виконавче провадження ВП №44363023 на підставі виконавчого листа №2а-10798/12/1370, виданого Львівським окружним адміністративним судом 27.03.2014р.

Оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, то суд розцінює дії Головного управління пенсійного Фонду України у Львівській області щодо оскарження постанови від 12.08.2014 року не інакше, як ухилення від виконання судового рішення.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167, 181 КАС України, суд -

постановив:

У задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.