Постанова № 40866777, 18.09.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року Справа № 814/2407/14

м. Миколаїв

09:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, пров. Бр. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 до відповідача:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про:стягнення податкового боргу в сумі 16880,40 грн., Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ОДПІ або позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач) податкового боргу в сумі 16880,40 грн.

Позивач в позові заявив про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 5).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі і копія ухвали про відкладення розгляду справи, які суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи «під час доставки почти адресат був відсутній» (ар. с. 30-33, 47-58). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому його неприбуття, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, не є перешкодою для розгляду справи і її вирішення на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Враховуючи це, справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши докази, суд

в с т а н о в и в:

Згідно з договором оренди землі від 29.10.2003 (ар. с. 10-11) відповідач використовує земельну ділянку площею 30 га. Відповідно до додаткової угоди від 19.01.2009 (ар. с. 12) орендна плата становила 9398,68 грн. на рік. Відповідно до договору від 29.10.2003 відповідач був зобов'язаний сплатити у 2012 і 2013 році - 9398,68 грн. Згідно з договором на тимчасове використання земельної ділянки від 22.05.2012 орендна плата за користування земельною ділянкою за 2012 рік становила 9482,27 грн.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за землю.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу землекористувачі є платниками плати за землю.

Як вказано у пункті 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. Пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Позивач податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2012 № 0054541700 (ар. с. 38)нарахував відповідачу зобов'язання зі сплати податкового боргу в сумі 9482,27 грн. (9398,68 грн. + 83,59 грн.) і від 30.04.2013 № 0063591700 (ар. с. 41) нарахував зобов'язання зі сплати податкового боргу в сумі 9398,68 грн. Відповідач доказів оскарження податкових повідомлень-рішень суду не надав.

Загальна сума податкового боргу відповідача за оренду земельних ділянок за 2012 і 2013 роки становила 18880,95 грн. З урахуванням наявності переплати у відповідача (в сумі 2000,55 грн.) станом на час звернення позивача до суду сума податкового боргу становить 16880,40 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Так, позивачем було направлено відповідачу податкові вимоги від 01.08.2012 № 120 (повернулась до органів ДПІ без вручення, ар. с. 22) на суму 1091,50 грн. (ар. с. 21) і від 04.09.2012 № 32 на суму 22673,37 грн. (вручено відповідачу 09.09.2013, ар. с. 23).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) на користь держави податковий борг в сумі 16880,40 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна