Постанова № 40866701, 16.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року 15 год. 45 хв. Справа № 808/4814/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобільний завод» до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобільний завод» (далі іменується - позивач) до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 16.07.2014 №69 про накладення на ПАТ «ЗАЗ» штрафу в розмірі 109620 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірна постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.07.2014 №69 суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на позивача обов'язок по сплаті суми штрафу. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, викладених в Акті перевірки від 01.07.2014, щодо порушення позивачем норм статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі іменується - Закон України №3038-VI) та пункту 16 Постанови Кабінету міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» («Порядок виконання підготовчих робіт», «Порядок виконання будівельних робіт») від 13.04.2011 №466 (далі іменується - Порядок №466), при проведенні робіт з демонтажу об'єкту, що знаходиться по АДРЕСА_1, без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Позивач зазначає, що реєстрація декларації на виконання робіт з демонтажу об'єкта не передбачена нормами чинного законодавства, а відтак постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.07.2014 №69 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 28.07.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 16.09.2014, не прибули, проте подали до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що у порушення норм Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» від 23.05.2011 №553 (далі іменується - Порядок №553), Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV (далі іменується - Закон України №687-XIV), Порядку №466, ДБН А.2.2-3-2012 Склад та зміст проектної документації на будівництво, Закону України №3038-VI, позивачем проведено будівельні роботи з реконструкції «житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1»», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: здійснено демонтаж прибудованої частини магазину без отримання права на виконання таких робіт (без отримання декларації про початок виконання робіт будівельною організацією ТОВ «Профбуд-Плюс»). За вчинення таких дій чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу, до якої і притягнуто позивача відповідно до спірної постанови від 16.07.2014 №69. Посилаючись на вказані вище доводи, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

На підставі частини 4 статті 122 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст і обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до вимог частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 19.05.2014 №430-07 (а.с. 46) головним державним інспектором Запорізького інспекційного відділу Кулібабою Д.О. проведено позапланову перевірку на об'єкті: «Вбудовано-прибудовані приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»» за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.07.2014 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 8).

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.07.2014 №69 (а.с. 11), якою визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 №208/94-ВР (далі іменується - Закон України №208/94-ВР), та накладено штраф у сумі 109620 грн. 00 коп. (а.с. 10).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення - постанови від 16.07.2014 №71, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у 1992 році, згідно дозволу ДАБК №78 від 20.03.1991 на виконання будівельних робіт та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів №461/2 від 24.12.1992 про надання у постійне користування земельної ділянки (на підставі якого був виданий Державний акт на право постійного користування землею №193), Запорізький автомобільний завод розпочав будівництво житлового будинку №44 з вбудовано-прибудованим магазином в мікрорайоні №2, житлового масиву «Південний» (поштова адреса: АДРЕСА_1). Перша черга будівництва (блок А) житлового будинку введена в експлуатацію 30 серпня 1993 року.

Згідно Наказу Фонду державного майна України №436 від 10.04.1997 «Про передачу у власність об'єктів нерухомості» за Актом прийому-передачі у власність Відкритого акціонерного товариства «Запорізький автомобільний завод» передано недобудований житловий будинок з недобудованими прибудовами до будинку.

26 лютого 1997 року введена в експлуатацію Друга черга будівництва (блок Б, В) житлового будинку, будівництво прибудов до житлового будинку завершено не було.

Відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 №147/98-ВР, на підставі Рішення Запорізької міської ради від 28.04.2000 №15 щодо безоплатної передачі у комунальну власність житлового фонду та на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №16/1 від 20.01.2003, 01 серпня 2004 року ПАТ «Запорізький автомобільний завод» передало будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, у комунальну власність міста Запоріжжя.

Недобудована прибудова - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишився у власності ПАТ «Запорізький автомобільний завод», об'єкт незавершеного будівництва - «добудова до житлового будинку» була передана у власність громадянину ОСОБА_2

У зв'язку з передачею будинку та переходом права користування частиною земельної ділянки на якій він розміщений, ПАТ «Запорізький автомобільний завод» зверталося до Міського Голови міста Запоріжжя стосовно вилучення частини земельної ділянки під будинком, розташованої по АДРЕСА_1, раніше виділеної Запорізькому автомобільному заводу рішенням Запорізького виконкому міськради від 24.12.1992 №461/2.

Проте, питання вилучення частини земельної ділянки не було вирішено, а ПАТ «Запорізький автомобільний завод» досі продовжує сплачувати податок на землю за усю земельну ділянку, в тому числі за частину земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, переданий у комунальну власність, підприємством було прийнято рішення про звернення до Міськради з припинення права користування усією земельною ділянкою. Для повернення земельної ділянки необхідно було звільнити її від конструкцій.

З цією метою між позивачем та ТОВ «ПРОФБУД-ПЛЮС» укладено договір від 08.05.2014 №60/08 (а.с. 37), умови якого передбачали демонтаж конструкцій з самостійним отриманням цією організацією необхідних дозволів на проведення робіт.

Позивач зазначає, що у травні 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 проводились не будівельні роботи, а було проведено знесення конструкцій та розбір будівельних матеріалів, які належать ПАТ «Запорізький автомобільний завод» на праві власності.

В спірній постанові зазначено, що контролюючим органом виявлено порушення позивачем норм законодавства, які полягали у проведенні будівельних робіт з реконструкції «житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1»» III категорії складності - демонтаж прибудованої частини магазину без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

За приписами статті 1 Закону України №687-XIV, об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів;

З матеріалів справи вбачається, що демонтовані позивачем конструкції не можуть вважатися об'єктом архітектури у розумінні статті 1 Закону України №687-XIV.

Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки, фахівцями контролюючого органу, при виїзді на місце, зафіксовано, що за перевіряємою адресою проводились роботи з демонтажу приміщення.

Проте, суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки відповідно до Договору на виконання робіт від 08.05.2014 №60/08, укладеного між позивачем та ТОВ «Профбуд-Плюс», роботи по демонтажу об'єкта та вивозу будівельного сміття - фактично будівельних матеріалів, був здійснений 02.06.2014, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000002, в той час, коли перевірка проводилась пізніше - 01.07.2014.

В спірній постанові зазначено, що позивач порушив приписи абзацу 2 частини 2 та частини 8 статті 36 Закону України №3038-VI, та пункту 16 Порядку №466.

Так, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 36 Закону України №3038-VI, виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Відповідно до частини 8 статті 36 Закону України №3038-VI, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Згідно з пунктом 16 Порядку №466, виконання будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорії складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не проводив будівельних робіт, а лише здійснив розбирання конструкцій та вивіз будівельних матеріалів, а відтак, порушень, визначених у спірній постанові, не вчиняв.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем були проведені роботи по «реконструкції» «житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1»».

Так, відповідно до пункту 1 Порядку №466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, капітального ремонту.

Відповідно до пунктів 3.10 та 3.11 розділу 3 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Тобто, проведення робіт з «реконструкції» можливе виключно за умови введення в експлуатацію певного об'єкта.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.2011 №461 (далі іменується - Порядок №461) встановлено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

За приписами пункту 11 Порядку №461, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Судом встановлено, що об'єкт перевірки взагалі не вводився в експлуатацію, оскільки будь-яких документів, що підтверджували б такий факт, не існує.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що об'єкт введено в експлуатацію, (відповідно до наявної документації першу чергу будівництва (блок А) введено в експлуатацію 30.09.1993, другу чергу (блок Б, В) введено в експлуатацію 26.02.1997), оскільки введення в експлуатацію будинку (основної споруди) може бути проведено без введення в експлуатацію вбудованих або прибудованих приміщень. Вбудовані або прибудовані приміщення можуть бути введенні в експлуатацію окремо.

Відповідно до пункту 16 Порядку №466, виконання будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорії складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що перевіряємий об'єкт не було введено в експлуатацію, а відтак проведення робіт з «реконструкції», що входить до поняття «будівельних робіт», не могло мати місця.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 2 Закону України №208/94-ВР, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат; на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Суд зазначає, що відповідно до статті 32 Закону України №3038-VI, усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Так, відповідачем не надано суду жодних підтверджуючих документів, що перевіряємий об'єкт відноситься до III категорії складності, як це зазначено в Акті перевірки, оскільки віднесення об'єкта здійснюється виключно проектною організацією та замовником будівництва.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не допускав порушення норм чинного законодавства, не мав статусу «замовника будівництва», та не був зобов'язаний реєструвати декларацію про початок виконання будівельних робіт.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16 липня 2014 року №69.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобільний завод» (код ЄДРПОУ 05808563) суму сплаченого судового збору у розмірі 2192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська