Ухвала суду № 40866246, 23.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Приндюк М.В., Лашевича В.М.

з участю секретаря Кацідим В.О.

прокурора Софієва А.С.

представника ТОВ «Прилуцьке племпідприємство» Кобзаря В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство» ОСОБА_2, директора ТОВ «Агрікор Холдинг» ОСОБА_3, ТОВ «АПФ «Дніпро» ОСОБА_4, ТОВ «Елеватор Агро» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури міста Києва ВойтовичаО.О., погоджене із старшим прокурором прокуратури м. Києва Шепетуном А.А. та накладено арешт на майно, а саме:

-на частку, номінальною вартістю 140.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Агропромислова фірма «Дніпро», ідентифікаційний код 31587630, місцезнаходження: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Ряшки, вул.Леніна, б. 41, яка належить компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД»;

-на частку, номінальною вартістю 13 680.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Агропромислова фірма «Дніпро» , ідентифікаційний код 31587630, місцезнаходження: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Ряшки, вул.Леніна, б. 41, яка належить компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД»;

-на частку, номінальною вартістю 65 340 000.00 грн., що становить (% статутного капіталу ТОВ «Елеватор Агро», ідентифікаційний код 36459905, місцезнаходження: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Прилуцька, б. 19, яка належить компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД»;

-на частку, номінальною вартістю 660 000.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Елеватор Агро», ідентифікаційний код 36459905, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Прилуцька, б. 19, яка належить компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД»,

-на частку, номінальною вартістю 605.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Агрікор Холдинг», ідентифікаційний код 36279482, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Сергіївка, вул. Шейгусівська, б. 1-а, яка належить компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД»,

-на частку, номінальною вартістю 598 95.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Агрікор Холдинг», ідентифікаційний код 36279482, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Сергіївка, вул. Шейгусівська, б. 1-а, яка належить компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД»,

-на частку, номінальною вартістю 10.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ідентифікаційний код Прилуцьке Племпідприємство, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Полова, вул. Дружби, б. 37-в, яка належить компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД»,

-на частку, номінальною вартістю 990.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ідентифікаційний код Прилуцьке Племпідприємство, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Полова, вул. Дружби, б. 37-в, яка належить компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД».

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва Войтовича О.О. у накладенні арешту на вищевказане майно.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу директор ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство» ОСОБА_2 посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, складеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення про арешт майна є незаконним та не вмотивованим, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню. Слідчий суддя під час винесення ухвали про арешт майна не вірно визначив правову підставі для арешту, оскільки ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство» ні учасники товариства, якими є компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» та компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД» не є підозрюваною, обвинуваченою, чи особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, також вищезазначені підприємства не є особами у володінні яких перебуває майно підозрюваного чи обвинуваченого, а також не є юридичними особами, щодо яких здійснюється кримінальне провадження, чи може бути застосовано захід у вигляді конфіскації майна. Таким чином, на думку апелянта, слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки зазначені юридичні особи та їх службові особи не були повідомлені про підозру, не є підозрюваними, чи сторонами кримінального провадження та не мають жодного статусу по даній кримінальній справі, а тому відповідно до вимог ст. 170 КПК України ухвала слідчого судді є передчасною, оскільки у таких випадках на корпоративні права згаданих осіб арешт не може бути накладено. Застосовані слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження фактично блокують здійснення ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство» своєї господарської діяльності, обмежують можливість підприємства користуватись та розпоряджатись власним майном, активами, вчиняти будь-які дії спрямовані на досягнення мети господарської діяльності - отримання прибутку, що в подальшому призведе до незворотних наслідків та припинення діяльності підприємства. Таким чином, на думку апелянта, у слідчого судді були відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту на майно, ні в ухвалі суду, ні в клопотанні слідчого не наведено достатніх обґрунтувань необхідності застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, відтак ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи те, що в судове засідання представник ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство» не викликався та розгляд справи проводився за його відсутності, про існування ухвали слідчого судді підприємство дізналось лише 16.09.2014 року пропустивши строк на оскарження ухвали слідчого судді, у зв'язку з чим апелянт просить відповідно до ст. 395 КПК України поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу директор ТОВ «Агрікор Холдинг» ОСОБА_3 посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, складеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення про арешт майна є незаконним та не вмотивованим, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню. Слідчий суддя під час винесення ухвали про арешт майна не вірно визначив правову підставі для арешту, оскільки ТОВ «Агрікор Холдинг» ні учасники товариства, якими є компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» та компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД» не є підозрюваною, обвинуваченою, чи особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, також вищезазначені підприємства не є особами у володінні яких перебуває майно підозрюваного чи обвинуваченого, а також не є юридичними особами, щодо яких здійснюється кримінальне провадження, чи може бути застосовано захід у вигляді конфіскації майна. Таким чином, на думку апелянта, слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки зазначені юридичні особи та їх службові особи не були повідомлені про підозру, не є підозрюваними, чи сторонами кримінального провадження та не мають жодного статусу по даній кримінальній справі, а тому відповідно до вимог ст. 170 КПК України ухвала слідчого судді є передчасною, оскільки у таких випадках на корпоративні права згаданих осіб арешт не може бути накладено. Застосовані слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження фактично блокують здійснення ТОВ «Агрікор Холдинг» своєї господарської діяльності, обмежують можливість підприємства користуватись та розпоряджатись власним майном, активами, вчиняти будь-які дії спрямовані на досягнення мети господарської діяльності - отримання прибутку, що в подальшому призведе до незворотних наслідків та припинення діяльності підприємства. Таким чином, на думку апелянта, у слідчого судді були відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту на майно, ні в ухвалі суду, ні в клопотанні слідчого не наведено достатніх обґрунтувань необхідності застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, відтак ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи те, що в судове засідання представник ТОВ «Агрікор Холдинг» не викликався та розгляд справи проводився за його відсутності, у зв'язку з чим апелянт просить відповідно до ст. 395 КПК України поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу директор ТОВ «Агрікор Холдинг» ОСОБА_3 посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, складеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення про арешт майна є незаконним та не вмотивованим, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню. Слідчий суддя під час винесення ухвали про арешт майна не вірно визначив правову підставі для арешту, оскільки ТОВ «Агрікор Холдинг» ні учасники товариства, якими є компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» та компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД» не є підозрюваною, обвинуваченою, чи особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, також вищезазначені підприємства не є особами у володінні яких перебуває майно підозрюваного чи обвинуваченого, а також не є юридичними особами, щодо яких здійснюється кримінальне провадження, чи може бути застосовано захід у вигляді конфіскації майна. Таким чином, на думку апелянта, слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки зазначені юридичні особи та їх службові особи не були повідомлені про підозру, не є підозрюваними, чи сторонами кримінального провадження та не мають жодного статусу по даній кримінальній справі, а тому відповідно до вимог ст. 170 КПК України ухвала слідчого судді є передчасною, оскільки у таких випадках на корпоративні права згаданих осіб арешт не може бути накладено. Застосовані слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження фактично блокують здійснення ТОВ «Агрікор Холдинг» своєї господарської діяльності, обмежують можливість підприємства користуватись та розпоряджатись власним майном, активами, вчиняти будь-які дії спрямовані на досягнення мети господарської діяльності - отримання прибутку, що в подальшому призведе до незворотних наслідків та припинення діяльності підприємства. Таким чином, на думку апелянта, у слідчого судді були відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту на майно, ні в ухвалі суду, ні в клопотанні слідчого не наведено достатніх обґрунтувань необхідності застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, відтак ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи те, що в судове засідання представник ТОВ «Агрікор Холдинг» не викликався та розгляд справи проводився за його відсутності, у зв'язку з чим апелянт просить відповідно до ст. 395 КПК України поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу директор ТОВ «АПФ «Дніпро» ОСОБА_4 посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, складеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення про арешт майна є незаконним та не вмотивованим, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню. Слідчий суддя під час винесення ухвали про арешт майна не вірно визначив правову підставі для арешту, оскільки ТОВ «АПФ «Дніпро» ні учасники товариства, якими є компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» та компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД» не є підозрюваною, обвинуваченою, чи особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, також вищезазначені підприємства не є особами у володінні яких перебуває майно підозрюваного чи обвинуваченого, а також не є юридичними особами, щодо яких здійснюється кримінальне провадження, чи може бути застосовано захід у вигляді конфіскації майна. Таким чином, на думку апелянта, слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки зазначені юридичні особи та їх службові особи не були повідомлені про підозру, не є підозрюваними, чи сторонами кримінального провадження та не мають жодного статусу по даній кримінальній справі, а тому відповідно до вимог ст. 170 КПК України ухвала слідчого судді є передчасною, оскільки у таких випадках на корпоративні права згаданих осіб арешт не може бути накладено. Застосовані слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження фактично блокують здійснення ТОВ «АПФ «Дніпро» своєї господарської діяльності, обмежують можливість підприємства користуватись та розпоряджатись власним майном, активами, вчиняти будь-які дії спрямовані на досягнення мети господарської діяльності - отримання прибутку, що в подальшому призведе до незворотних наслідків та припинення діяльності підприємства. Таким чином, на думку апелянта, у слідчого судді були відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту на майно, ні в ухвалі суду, ні в клопотанні слідчого не наведено достатніх обґрунтувань необхідності застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, відтак ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи те, що в судове засідання представник ТОВ «АПФ «Дніпро» не викликався та розгляд справи проводився за його відсутності, у зв'язку з чим апелянт просить відповідно до ст. 395 КПК України поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу директор ТОВ «Елеватор Агро» ОСОБА_5 посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, складеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення про арешт майна є незаконним та не вмотивованим, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню. Слідчий суддя під час винесення ухвали про арешт майна не вірно визначив правову підставі для арешту, оскільки ТОВ «Елеватор Агро» ні учасники товариства, якими є компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» та компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД» не є підозрюваною, обвинуваченою, чи особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, також вищезазначені підприємства не є особами у володінні яких перебуває майно підозрюваного чи обвинуваченого, а також не є юридичними особами, щодо яких здійснюється кримінальне провадження, чи може бути застосовано захід у вигляді конфіскації майна. Таким чином, на думку апелянта, слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки зазначені юридичні особи та їх службові особи не були повідомлені про підозру, не є підозрюваними, чи сторонами кримінального провадження та не мають жодного статусу по даній кримінальній справі, а тому відповідно до вимог ст. 170 КПК України ухвала слідчого судді є передчасною, оскільки у таких випадках на корпоративні права згаданих осіб арешт не може бути накладено. Застосовані слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження фактично блокують здійснення ТОВ «Елеватор Агро» своєї господарської діяльності, обмежують можливість підприємства користуватись та розпоряджатись власним майном, активами, вчиняти будь-які дії спрямовані на досягнення мети господарської діяльності - отримання прибутку, що в подальшому призведе до незворотних наслідків та припинення діяльності підприємства. Таким чином, на думку апелянта, у слідчого судді були відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту на майно, ні в ухвалі суду, ні в клопотанні слідчого не наведено достатніх обґрунтувань необхідності застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, відтак ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи те, що в судове засідання представник ТОВ «Елеватор Агро» не викликався та розгляд справи проводився за його відсутності, у зв'язку з чим апелянт просить відповідно до ст. 395 КПК України поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянтів, який підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та даних ЄРДР, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», слідчий суддя зазначив, що в провадженні СВ прокуратури м. Києва знаходяться матеріали досудового розслідування № 12014100000000967 від 04 липня 2014 року за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Розслідування ведеться за фактом того, що невстановлені службові особи ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом підробки документів до реєстраційно-установчих документів вказаного товариства заволоділи чужим майном в особливо великому розмірі, а саме часткою статутного капіталу в розмірі 45,45% вказаного товариства, яка належить Gresdale Holdings Limited (м. Нікосія, Кіпр).

Також слідчий суддя зазначив, що в Україні існує група компаній у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, що створена з 100 % участю іноземних компаній. Загалом структура бізнесу включає 40 господарських товариств, які пов'язані між особою господарсько-фінансовими відносинами та відносинами контролю, до якого входять, в тому числі, і ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро»».

Учасниками вказаних підприємств є:

- Компанія «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТО ЛІМІТЕД», якій належить частка номінальною вартістю 140.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Агропромислова фірма «Дніпро»;

- Компанія «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД», якій належить частка номінальною вартістю 13 860.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Елеватор Агро»;

- Компанія «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД», якій належить частка номінальною вартістю 65 340 000.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Елеватор Агро»;

- Компанія «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД», якій належить частка номінальною вартістю 660 000.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Елеватор Агро»;

- Компанія «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД», якій належить частка номінальною вартістю 10.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство»;

- Компанія «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД», якій належить частка номінальною вартістю 990.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство»;

- Компанія «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД», якій належить частка номінальною вартістю 605.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Агрікор Холдинг»;

- Компанія «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД», якій належить частка номінальною вартістю 59895.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Агрікор Холдинг».

Орган досудового розслідування, як вказав слідчий суддя, вважає, що певне коло осіб мають на меті привласнити майно вказаних підприємств, всупереч волі іноземних інвесторів, шляхом відчуження корпоративних прав підприємства.

Встановивши зазначені фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність арештувати частки статутного капіталу ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», що належать іноземним компаніям з метою недопущення відчуження або втрати, чи настання інших негативних наслідків.

Разом з тим, з викладених в ухвалі слідчого судді фактичних обставин кримінального провадження, в рамках якого ставиться питання про накладення арешту на майно ТОВ «Прилуцьке племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», взагалі не можна віднайти логічного і правового взаємозв'язку між об'єктивною стороною злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та майном вказаних підприємств.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України, характеризується вчиненням дій, пов'язаних з привласненням, розтратою, заволодінням чужого майна, а при одночасній кваліфікації таких дій за ст. 366 КК України - вчиненням їх шляхом службового підроблення.

Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як свої власним. Момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна. Заволодіння чужим майном вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд особою, яка незаконно обернула майно на свою користь чи на користь інших осіб.

Так, в ухвалі вказано, що мало місце, шляхом підроблення документів, заволодіння майном - статутним капіталом в розмірі 45,45% ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» та зазначено, що службові особи групи компаній «Агрейн» незаконно оформили кредит на ТОВ «Агрейн Трейдинг». Проте в ухвалі та клопотанні не зазначено, яке відношення вказані обставини мають до діяльності ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», яке місце виходячи із зазначеної інформації, займають вказані підприємства при формуванні об'єктивних та суб'єктивних ознак складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у цьому кримінальному провадженні.

В ухвалі та ЄРДР вказано, що певними встановленими та невстановленими особами шляхом службового підроблення, вчинено дії направлені на рейдерське захоплення, привласнення та розкрадання майна ряду товариств, в тому числі і ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро». Однак, не зазначено: при яких конкретно обставинах мало місце вчинення таких дій щодо майна ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», як закінченого злочину, тобто не зазначено у чому полягали дії щодо незаконного вилучення майна вказаних підприємств, перелік цього майна, даних про особу, яка вчинила протиправні дії та способу їх вчинення.

Також в ухвалі та ЄРДР вказано, що дії пов'язані зі службовим підробленням, були вчинені невстановленими особами за участю службових осіб ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», однак не зазначено, які саме службові особи товариства вчинили такі дії та в чому саме вони полягали. Немає таких даних і в клопотанні слідчого.

Тобто зміст ухвали та даних ЄРДР містить настільки абстрактний, неконкретизований опис обставин кримінального провадження, який не дозволяє дійти однозначного висновку, що дійсно мала місце подія вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України щодо майна вищевказаних підприємств.

Зміст клопотання слідчого щодо обставин злочинів містить невідповідності з даними ЄРДР, і також не характеризуються наявністю сукупності фактів, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини кримінального провадження і містили аналітичну прив'язку до конкретних осіб та подій, що стосується діяльності зазначених підприємств.

Клопотання, містить загальний опис обставин кримінального провадження, які не мають прямого стосунку до майна ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро». Єдина інформація, яка міститься у клопотанні та безпосередньо стосується ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро» полягає в тому, що певні особи, отримавши повне управління над рядом підприємств, в тому числі над ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», всупереч волі іноземних інвесторів, здійснили розкрадання належних іноземним компаніям матеріальних цінностей та прибутків підприємств. Однак жодних конкретних даних про те, які дії, передбачені об'єктивною стороною розслідуваних злочинів вчинене саме щодо майна ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», у клопотанні не має, тобто у клопотанні не зазначено при яких обставинах було фактично незаконно вилучено майно зазначених підприємств та отримано реальну можливість ним розпорядитися. Не з'ясувавши вказані обставини у клопотанні, посилання на те, що службові особи групи компаній «Агрейн» незаконно оформили кредит на ТОВ «Агрейн Трейдинг», який забезпечено, в тому числі і майном ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», не підтверджує наявність події злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

В результаті такого підходу до вирішення клопотання, залишилося не з'ясованим слідчим суддею і питання про можливий розмір шкоди, завданої злочином щодо майна ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро» та наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою , що настала, як того вимагає, ч. 2 ст. 173 КПК України. Не міститься таких даних і в клопотанні слідчого та ЄРДР.

Посилання в ухвалі та клопотанні на те, що певні особи мають на меті в майбутньому привласнити майно цього підприємства , не утворює собою закінчених складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, за якими проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Крім того, об'єктивна сторона злочину, яка міститься в диспозиції ст. 191 КК України, не передбачає відповідальності за вчинення таких протиправних дій, як «рейдерське захоплення» та «розкрадання», як вказано у клопотанні, ухвалі та ЄРДР, тобто дії осіб кваліфіковані не у відповідності до положень КК України.

Не зазначено в ухвалі слідчого судді та клопотанні слідчого і тих даних про те, хто, в розумінні ст. 55 КПК України, є потерпілим у кримінальному провадженні, чи звертався потерпілий з відповідною заявою про вчинення злочину щодо нього або з заявою про залучення як потерпілого у кримінальному провадженні.

Таким чином існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочинів щодо майна ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», в ухвалі слідчого судді та клопотанні слідчого, всупереч вимогам ст. 132 КПК України, залишилось недоведеним.

Вимоги закону щодо перевірки достатності доказів, що вказують на вчинення злочинів, слідчим суддею взагалі залишені поза увагою, чим також порушено вимоги ст. 132, 173 КПК України. В ухвалі не наведено посилань на жоден доказ вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та не проаналізовано докази в контексті тих обставин кримінального провадження, які мають відношення до діяльності і майна ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро».

У клопотанні слідчого також не міститься посилань на достатні докази тих обставин, на які вказує слідчий. Єдиними доказами, на які послався слідчий при мотивуванні клопотання, стали пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Разом з тим, як вбачається з клопотання, свідок ОСОБА_8 вказав, що йому стало відомо про те, що мало місце, шляхом підроблення документів, заволодіння майном - статутним капіталом в розмірі 45,45%, що належить ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2». Будь-яких даних з приводу обставин, які мають відношення до ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», свідок не вказав.

Тобто висновки слідчого щодо обставин, на які він посилається, ґрунтуються виключно на показаннях свідка ОСОБА_9 Однак, у клопотанні не зазначено, яке відношення зазначена особа має до діяльності ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», з яких достовірних джерел їй стало відомо про обставини, які вона повідомляє, якими документальними даними підтверджується вчинення дій, на які вона вказує. Не долучено слідчим відповідних документальних даних і до матеріалів клопотання. В тому числі, не міститься у клопотанні посилань на пояснення потерпілих від цього злочину, які б отримали цей статус в порядку ст. 55 КПК України, та які б підтверджували пояснення свідка, що майно ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», належало їм, однак певні особи привласнили, незаконно заволоділи чи розтратили його, шляхом вчинення конкретних протиправних дій.

В апеляційних скаргах ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро» не підтверджують факту вчинення протиправних дій службовими особами товариства щодо майна товариств, повідомляють, що ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», є єдиними законними власниками належних їм майна і зі змісту ухвали слідчого судді та клопотання слідчого спростувати ці твердження не видається можливим.

Констатувавши в ухвалі та клопотанні той факт, що іноземними компаніями було подано цивільні позови до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про стягнення майнової шкоди, слідчий суддя та слідчий не вказали з якими правовими наслідками пов'язують ці обставини. Факт заявлення та розмір цивільного позову можуть мати правове значення у тому кримінальному провадженні, в якому конкретній особі оголошено про підозру , оскільки арешт майна з метою забезпечення цивільного позову може бути накладено лише на майно підозрюваного чи особи, яка нестиме цивільну відповідальність за його дії.

У даному ж кримінальному провадженні про підозру не оголошено жодній особі.

Зазначена обставина також підтверджує те, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Враховуючи вищевикладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.

Вказані обставини вплинули і на те, що належним чином не було встановлено, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні слідчого, правової підстави для накладення арешту на майно ТОВ «Агростем».

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту, слідчий суддя та слідчий вказали, що корпоративні права підприємства є предметом злочину, що відповідно до ч.2 ст. 170, ч.2 ст. 167 КПК України, дає підстави для їх арешту.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, враховуючи те, що у даному кримінальному провадженні, відсутні підстави вважати, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочинів відносно майна ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», та належні докази вчинення злочину, пов'язаного з майном ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», такі висновки слідчого судді та слідчого самі собою спростовуються.

Крім того, відповідні висновки слідчий та слідчий суддя зробили без сукупного аналізу обставин вчинення злочинів та засад кримінального права у їх співвідношенні.

Так, предметом злочину є речі матеріального світу, з певними властивостями, яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину. Властивостями предмету злочину є ті обставини, з приводу яких чи шляхом впливу на які вчинюється злочин.

Зокрема предметом злочину, передбаченого ст. 191 КК України, є чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилось в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання.

Однак, ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі слідчого судді, з достатньою повнотою не обґрунтовано, яким саме чином корпоративні права набули ознак предмету злочину. Тобто не обґрунтували, які є підстави вважати, корпоративні права були ввірені певній особі чи перебували в її законному віданні, стосовно яких ця особа здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання, та в подальшому незаконним шляхом розтратила, привласнила чи заволоділа, зважуючи на те, що злочин, передбачений ст. 191 КК України має матеріальний склад, тобто характеризується настанням суспільно-небезпечних наслідків, як обов'язкової ознаки складу злочину.

Згідно матеріалів клопотання, на даний час органом досудового розслідування не зібрано достатніх доказів про те, що зазначені корпоративні права мають ознаки предмету злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не було надано таких доказів для дослідження і слідчому судді, а також не встановлено їх при апеляційному розгляді, тому, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді і слідчого про наявність правової підстави, передбаченої ч. 2 ст. 170, ч.2 ст. 167 КПК України , для накладення арештує помилковими.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення майно ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», має до розслідуваних злочинів, чи мало місце реальне посягання на нього та за відсутності достатніх доказів такого посягання, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Крім того, слід наголосити, що мли місце й інші істотні порушення процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання слідчого може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об'єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватись наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити чи пошкодити майно.

В будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власника майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власника майна, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об'єктивних для цього підстав. В клопотанні слідчого також не містилось обґрунтування необхідності розгляду клопотання про арешт майна за відсутності власника майна.

Таким чином, розгляд клопотання було проведено з порушенням права власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

Відповідно до змісту ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Статтею 38 КПК України, яка дає визначення органам досудового розслідування, передбачено, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи: органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюються контроль за додержанням податкового законодавства, органів бюро розслідувань (повноваження якого на даний час виконують органи прокуратури відповідно до Перехідних положень КПК України).

Виходячи з цього, а також на підставі системного аналізу зазначених норм КПК України, можна зробити висновок, що органом досудового розслідування є не сам по собі слідчий підрозділ, а відповідний орган внутрішніх справ, безпеки чи прокуратури, до складу якого входить слідчий підрозділ.

При таких обставинах, фактичне місце знаходження структурного підрозділу взагалі не має правового значення при вирішенні питання щодо місця розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки підсудність визначається не за фактичним місцем знаходження слідчого підрозділу, а за місцем знаходження відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

У даному випадку досудове розслідування у кримінальному провадження, в рамках якого внесено клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проводиться слідчим відділом прокуратуру м. Києва. Прокуратура м. Києва, як юридична особа, територіально знаходиться під юрисдикцією Печерського районного суду м. Києва.

Тобто, слідчий повинен був звернутися з клопотанням про арешт майна у цьому кримінальному провадженні до Печерського районного суду м. Києва, однак, порушивши вимоги ст. 132 КПК України, звернувся з відповідним клопотанням за місцем розташування слідчого підрозділу. Слідчий суддя, в свою чергу, також не врахував положення ст. 132 КПК України, безпідставно прийняв клопотання слідчого для розгляду по суті порушених у ньому питань, чим порушив правила підсудності розгляду клопотання.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга власника майна задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «АПФ «Дніпро», ТОВ «Елеватор Агро», строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство» ОСОБА_2, директора ТОВ «Агрікор Холдинг» ОСОБА_3, ТОВ «АПФ «Дніпро» ОСОБА_4, ТОВ «Елеватор Агро» ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіГолосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва Войтовича О.О., погодженого із старшим прокурором прокуратури м. Києва Шепетуном А.А., про накладення арешту на майно, а саме:

-на частку, номінальною вартістю 140.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Агропромислова фірма «Дніпро», ідентифікаційний код 31587630, місцезнаходження: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Ряшки, вул.Леніна, б. 41, яка належить компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД»;

-на частку, номінальною вартістю 13 680.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Агропромислова фірма «Дніпро» , ідентифікаційний код 31587630, місцезнаходження: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Ряшки, вул.Леніна, б. 41, яка належить компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД»;

-на частку, номінальною вартістю 65 340 000.00 грн., що становить (% статутного капіталу ТОВ «Елеватор Агро», ідентифікаційний код 36459905, місцезнаходження: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Прилуцька, б. 19, яка належить компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД»;

-на частку, номінальною вартістю 660 000.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Елеватор Агро», ідентифікаційний код 36459905, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Прилуцька, б. 19, яка належить компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД»,

-на частку, номінальною вартістю 605.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Агрікор Холдинг», ідентифікаційний код 36279482, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Сергіївка, вул. Шейгусівська, б. 1-а, яка належить компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД»,

-на частку, номінальною вартістю 598 95.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Агрікор Холдинг», ідентифікаційний код 36279482, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Сергіївка, вул. Шейгусівська, б. 1-а, яка належить компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД»,

-на частку, номінальною вартістю 10.00 грн., що становить 1% статутного капіталу ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ідентифікаційний код Прилуцьке Племпідприємство, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Полова, вул. Дружби, б. 37-в, яка належить компанії «АГРЕЙН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД»,

-на частку, номінальною вартістю 990.00 грн., що становить 99% статутного капіталу ТОВ «Прилуцьке Племпідприємство», ідентифікаційний код Прилуцьке Племпідприємство, місцезнаходженя: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Полова, вул. Дружби, б. 37-в, яка належить компанії «АГРЕЙН ОВЕРСІС ЛІМІТЕД».

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва, погодженого старшим прокурором прокуратури м. Києва Шепетуном А.А., про накладення арешту вищевказане майно.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ____ ______

РибакІ.О. Приндюк М.В. ЛашевичВ.М.

Справа № 11-сс/796/1806/2014 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Шевченко Т.М.

Доповідач: Рибак І.О.