Рішення № 40865628, 26.08.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9127/14 Головуючий в 1 інстанції - Кізюн Л.І.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Мившук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 червня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ПАТ «Банк «Таврика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що між АБ «Таврика» та відповідачем 17 липня 2008 року був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого позивач надав відповідачеві кредит у сумі 297 000 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,5 % річних строком до 16 липня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2011 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, під час виконання якого погашено 222 624, 48 доларів США заборгованості за кредитом та 66 556, 93 доларів США заборгованості по відсоткам.

Оскільки відповідач не сплачував залишок заборгованості за кредитним договором добровільно, позивач змушений звернутися з позовом до суду, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість станом на 25 листопада 2013 року у розмірі 112 735, 60 доларів США, що еквівалентно 973 032, 65 грн.

Ухвалою суду від 11 лютого 2014 року у якості співвідповідача у справі було залучено ОСОБА_2, ухвалою від 25 березня 2014 року - ОСОБА_3.

25 лютого 2014 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по кредитному договору №17-07-08-Ф-МСБ від 17 липня 2008 року станом на 24 лютого 2014 року в сумі 79 403, 66 доларів США, що еквівалентно 709 709, 92 грн.

28 березня 2014 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість по кредитному договору №17-07-08-Ф-МСБ від 17 липня 2008 року станом на 24 лютого 2014 року в сумі 79 403, 66 доларів США, що еквівалентно 709 709, 92 грн.

У заяві про уточнення позовних вимог від 30 квітня 2014 року позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість по кредитному договору №17-07-08-Ф-МСБ від 17 липня 2008 року станом на 24 лютого 2014 року в сумі 79 403, 66 доларів США, що еквівалентно станом на квітень 2014 року 905 201, 72 грн.

Ухвалою суду від 04 червня 2014 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості станом на 01 березня 2010 року, стягнутої рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2011 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 червня 2014 року позов задоволено частково до відповідача ОСОБА_1

Стягнуто з нього заборгованість в сумі 5028 дол. США 14 центів, що еквівалентно 59 130 грн.93 коп. та 591 грн. 31 коп. судового збору.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову. В скарзі посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Суд дійшов помилкового висновку про припинення поруки, так як після закінчення строку виконання основного зобов`язання банком в шестимісячний строк надсилалась письмова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором до поручителів. Також задовольняючи частково позов про стягнення боргу з боржника, суд не врахував, що внаслідок виконання рішення попереднього суду, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки, позивачу було передано майна на суму 2 311 427, 00 грн., а розмір заборгованості для погашення якої зверталось стягнення становила суму 3 282 073 грн. 36 коп. Таким чином позивач в загальному порядку звернувся з даним позовом про стягнення з боржника та поручителів тієї суми заборгованості, яка залишилась не погашеною після звернення стягнення, а суд безпідставно за цими вимогами частково закрив провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.

Відповідачі до апеляційного суду не з`явились, про день і час розгляду справи повідомлені.

ОСОБА_1 28 липня 2014 року, ОСОБА_3 25 липня 2014 року, ОСОБА_2 17 та 23 липня 2014 року, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між АБ «Таврика» та відповідачем ОСОБА_1 17 липня 2008 року було укладено кредитний договір №17-07-08-Ф-МСБ, згідно з умовами якого банк надає відповідачеві кредит у сумі 297 000 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,5 % річних на строк до 16 липня 2009 року (а.с. 17-20).

Пунктом 6.2. договору передбачено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від простроченої суми за кожний день прострочки за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за користування ним.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2011 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» стягнуто 410 772, 64 доларів США, що еквівалентно 3 282 073,36 грн. заборгованості за кредитним договором №17-07-08-Ф-МСБ від 17 липня 2008 року станом на 01 березня 2010 року, в тому числі: заборгованість по кредиту - 297 000 доларів США, пеню за несвоєчасно сплачений кредит за період з 17.07.2009 року по 01.03.2010 року - 38 882, 25 доларів США, прострочену заборгованість по процентам за період з 05.01.2009 року по 01.03.2010 року - 66 556, 93 доларів США, пеню за несвоєчасно сплачені проценти за кредит за період з 05.01.2009 року по 01.03.2010 року - 8 333, 46 доларів США. (а.с.а.с.26-29).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 24 лютого 2014 року сума заборгованості включає в себе: прострочену заборгованість по кредиту - 74 375, 52 доларів США, строкову заборгованість по процентах - 1 441, 02 доларів США, прострочену заборгованість по процентах за період з 05.01.2009 року - 3 542, 91 доларів США, пеню по простроченим процентам з 30.12.2013 року - 44, 21 доларів США, а всього - 79 403, 66 доларів США, що еквівалентно станом на 29.04.2014 року 905 201, 12 грн. (а.с. 119).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17 липня 2008 року між АБ «Таврика», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язувалася відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_1 зобов'язань, що випливають з кредитного договору (а.с. 52-53).

Також 17 липня 2008 року між АБ «Таврика», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель ОСОБА_3 зобов'язувався відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_1 зобов'язань, що випливають з кредитного договору (а.с. 74-75).

23 вересня 2009 року позивачем направлялася ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимога про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 122-126, 146-147).

В порушення умов кредитного договору позичальник ОСОБА_1 та поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконали, не здійснювали погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що порука за договорами з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є припиненою. Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, то суд стягнув її частково, пославшись на попереднє рішення суду, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів з такими висновками не погоджується так як вони не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам Закону.

Згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

П. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Оскільки, строк виконання основного зобов`язання встановлений 16 липня 2009 року, а повідомлення (вимога), датовані 23.09.2009 року, та направлені до обох поручителів того ж дня (а.с. 122-126, 146-147), висновок суд про те, що договори поруки є припиненими не відповідають встановленим обставинам справи і відповідно рішення в частині відмови про солідарне стягнення заборгованості з поручителів підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення цих позовних вимог.

При цьому суд враховує, що відповідачами (поручителями) по справі не подавались заяви-клопотання про застосування строку позовної давності.

Визначаючи розмір заборгованості, який необхідно стягнути, суд дійшов помилкового висновку, що існування попереднього рішенням суду, про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є перешкодою для повторного звернення позивача з вимогами про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів, яка залишилась не відшкодована після передачі позивачу іпотечного майна.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 15.07.2014 року апеляційну скаргу представника позивача» на ухвалу районного суду про часткове закриття провадження у справі задоволено частково.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2014 про закриття провадження щодо частини позовних вимог скасовано.

Позовні вимоги, які безпідставно не розглянув суд першої інстанції, закривши провадження, разом з іншими вимогами, які є нерозривно пов`язані, розглянуті в даній справі на стадії апеляційного розгляду.

Апеляційним судом встановлено, що внаслідок виконання рішення попереднього суду, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки, позивачу було передано майна на суму 2 311 427, 00 грн., а розмір заборгованості для погашення якої зверталось стягнення становила суму 3 282 073 грн. 36 коп.

Таким чином частина заборгованості залишилась не повернута банку і кредитний договір між позичальником та боржником не припинив свою дію, внаслідок виконання зобов`язань.

Станом на 24 лютого 2014 року сума заборгованості включає в себе: прострочену заборгованість по кредиту - 74 375, 52 доларів США, строкову заборгованість по процентах - 1 441, 02 доларів США, прострочену заборгованість по процентах за період з 05.01.2009 року - 3 542, 91 доларів США, пеню по простроченим процентам з 30.12.2013 року - 44, 21 доларів США, а всього - 79 403, 66 доларів США, що еквівалентно станом на 29.04.2014 року становить 905 201, 72 грн. (а.с. 81, 119).

На спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем відповідачі жодних доказів не подали, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивач довів, заявлені ним вимоги, своє право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та розмір заявлених ним вимог.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 554 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості, зазначеної в уточненій позовній заяві позивача в розмірі 79 403, 66 доларів США, що на 29 квітня 2014 року еквівалентно 905 201, 72 грн.

Крім того, суд ухвалюючи рішення припустився помилки стягуючи судові витрати на користь позивача, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, останні повинні бути стягнуті в дохід держави.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України , якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2013 рік» визначено, що розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить: з 1 січня - 1147 гривень.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2014 рік», розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить: - 1218 гривень.

Так, відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви майнового характеру становить 1 % відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно п.8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» апеляційна скарга на рішення суду має бути оплачена в розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми за подання апеляційної скарги.

Таким, чином при подачі позовної заяви судовий збір підлягав сплаті в розмірі 3441 грн. 00 коп., а при подачі апеляційної скарги - 1827 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідачів в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний № НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94, код ЄДРПОУ19454139, к/р 32079417701 в ГУ НБУ, МФО 321024) заборгованість за кредитним договором № 17-07-08 Ф-МСБ від 17липня 2008 року в сумі 79 403, 66 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 29 квітня 2014 року складало суму 905 201 (дев'ятсот п'ять тисяч двісті одна) грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний № НОМЕР_3) в дохід держави судовий збір, що підлягав сплаті під час подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5268 (п'ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп., по 1756 (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: