Рішення № 40864082, 10.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6569/14

Головуючий у першій інстанції Бичковський Є. Л.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, апеляційну скаргу ОСОБА_3, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант», апеляційну скаргу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 травня 2014року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант», ОСОБА_5, Приватного підприємства «АЖИО-ПЛЮС», ОСОБА_3, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, визнання незаконними дії щодо реалізації предмету іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

встановила:

21 березня 2014р. ОСОБА_6 звернулася з вищевказаним позовом, який остаточно уточнив, просила суд:

- визнати недійсним кредитний договір № 06\отд-21 від 19 серпня 2010р., укладений між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» і Приватним підприємством «АЖИО-ПЛЮС» на відкриття відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 500000 доларів США на термін до 18 серпня 2011р., з подальшими змінами згідно додаткової угоди № 1 від 15 липня 2011р. і додаткової угоди № 2 від 17 травня 2012р.;

- визнати недійсним іпотечній договір № 06\ОТД-21\2юр, укладений 17 травня 2012р. між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром № 2705;

- визнати незаконними дії ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» щодо проведення процедури реалізації предмету іпотеки іншим особам;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 укладений 13 березня 2014р. між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстром № 1630 (том 1 а.с.5-7, 30-41).

В обґрунтування позову ОСОБА_6 вказала, що їх сім'ї були потрібні гроші, тому вона саме для їх отримання нотаріально посвідчила свою згоду на укладання її чоловіком ОСОБА_5 кредитного та іпотечного договорів. Але вона не надавала згоду чоловіку на передачу в іпотеку спільного майна саме для забезпечення виконання зобов'язань ПП «АЖИО-ПЛЮС» за кредитним договором від 19 серпня 2010р.

Позивач вказала, що при наданні згоди, нотаріус роз'яснив їй зміст ст.65 СК України, хоча на її думку вказана стаття регулює відносини щодо розпорядження спільним сумісним майном подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту та передачі спільного майна в іпотеку, оскільки при цьому розпорядження майном не відбувається.

На думку позивачки, при вчиненні 17 травня 2012р. правочину з надання згоди на передачу спільного майна в іпотеку вона була невірно поінформована про характер цього правочину, вважала, що вона надає згоду на розпорядження спільним майном та укладення її чоловіком договорів саме в інтересах сім'ї. Позивачка також вважала, що п.15 іпотечного договору суперечить вимогам законодавства та неправомірно обмежує її права, оскільки передбачає, що у разі порушення кримінальної справи у відношенні особи іпотекодавця та інших співвласників майна іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

Позивачка зазначила, що кредитний договір №06/ОТД-21 від 19 серпня 2010р., укладений між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» і Приватним підприємством «АЖИО-ПЛЮС» на відкриття відновлюваної кредитної лінії, з подальшими змінами згідно додаткової угоди № 1 від 15 липня 2011р. і додаткової угоди № 2 від 17 травня 2012р., а також іпотечний договір № 06/ОТД-21/2юр від 17 травня 2012р. були укладені з чисельними порушеннями цивільного законодавства та суперечать йому, ці договори порушують її права та законні інтереси.

На думку позивачки, надана нею 17 травня 2012р. письмова згода за своєю правовою природою не є згодою на передачу нерухомого майна в іпотеку, а за своєю суттю є правочином та має бути нотаріально посвідчена. Вказана згода на передачу майна в іпотеку не була посвідчена нотаріусом як правочин, а нотаріус тільки засвідчила справжність її підпису на вказаній заяві.

Рішенням суду від 29 травня 2014р. позов ОСОБА_6 задоволено частково (том 1 а.с.139-149).

Суд визнав недійсним іпотечній договір № 06\ОТД-21\2юр від 17 травня 2012р., укладений між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у реєстрі за №2705.

Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами і земельної ділянки площею 0,0297га, розташованих по АДРЕСА_1 укладений 13 березня 2014р. між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у реєстрі за № 1630.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_6, посилаючись на те, що намагання суду визначити згоду подружжя як правочин через формально юридичне трактування відмінностей між термінами нотаріального «Засвідчення» та «Посвідчення» у контексті різних нормативно-правових актів є некоректним та призвело до помилкових висновків суду першої інстанції, судом не враховано, за частиною 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників, тому суд у порушені вимог матеріального і процесуального права безпідставно задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_6 (том 1 а.с.155-161).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_6, з посиланням на те, що суд першої інстанції в порушені вимог матеріального та процесуального права необґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6 (том 1 а.с.164-171).

В апеляційній скарзі ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_6, посилаючись на те, що договори купівлі-продажу предметів іпотеки були укладені та посвідчені без порушень вимог закону, а висновки суду першої інстанції відносно того, що згода ОСОБА_6 про надання нею згоди чоловіку на розпорядження сумісним майном подружжя оформлена неналежним чином, є помилковими і не відповідають нормам закону (том1 а.с.172-179).

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 травня 2014р. скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_6, посилаючись на те, що вона з додержанням вимог закону засвідчила підпис ОСОБА_6 на заяві від 17 травня 2012р. про надання згоди чоловіку ОСОБА_5 на передачу в іпотеку спільної сумісної власності, а суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що іпотечний договір було укладено без нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_6 (том 1 а.с.195-199).

В апеляційній скарзі ПП «АЖИО-ПЛЮС» також ставилося питання про скасування рішення суду від 29 травня 2014р. з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_6 (том 1 а.с.236-237). Ухвалою апеляційного суду від 03 жовтня 2014р. було прийнято відмову ПП «АЖИО-ПЛЮС» від апеляційній скарги на рішення суду від 29 травня 2014р. (том 2 а.с.20).

Апелянт ОСОБА_5 просив скасувати рішення суду від 29 травня 2014р., ухвалити рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_6, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним й необґрунтованим, оскільки його дружина ОСОБА_6 надала йому згоду на передачу в іпотеку спільного майна, тому він як власник майна за правовстановлюючими документами вважав, що може укласти любий договір іпотеки, а висновки суду про недійсність договору іпотеки є помилковий (том 2 а.с.10-11).

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника ОСОБА_3, представника ПАТ «Східно-Український Банк «Грант», які підтримали свої апеляційні скарги, також апеляційні скарги приватних нотаріусів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та апеляційну скаргу ОСОБА_5, заслухавши представника ОСОБА_6, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3, ПАТ «Східно-Український Банк «Грант», приватних нотаріусів ОСОБА_2 і ОСОБА_4, і апеляційна скарга ОСОБА_5, підлягають задоволенню, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 травня 2014р. скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенню позову ОСОБА_6 в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що згода позивачки ОСОБА_6 на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_5 спільної сумісної власності, а саме житлового будинку і земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 не була належним чином нотаріально посвідчена і передача Банку вказаного майна в іпотеку відбулася в порушенні вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», ст.578 ЦК України, а нотаріус лише засвідчила справжність підпису позивачки ОСОБА_6 на її заяві від 17 травня 2012р., та ОСОБА_6 вважала, що вона надає згоду на розпорядження спільним майном та укладення її чоловіком договорів саме в інтересах сім'ї, а не з метою забезпечення зобов'язань ПП «АЖИО-ПЛЮС» за кредитним договором.

Суд також вказав, що Закон України "Про іпотеку" містить спеціальні норми, що регулюють іпотечні правовідносини, а укладення договору застави (іпотеки) не є розпорядженням спільним майном подружжя, тому положення ст.65 СК України та ч.2 ст.369 ЦК України на ці правовідносини не поширюються.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи, зібраним доказам та нормам ЦК України і діючого законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи наступне.

19 серпня 2010р. був укладений кредитний договір №06\отд-21 між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» і Приватним підприємством «АЖИО-ПЛЮС» на відкриття відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 500000доларів США на термін до 18 серпня 2011р. (том 1 а.с.8-12).

15 липня 2011р. між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» і Приватним підприємством «АЖИО-ПЛЮС» було укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного кредитного договору, якою було продовжено строк повернення кредиту до 17 серпня 2012р. (том 1 а.с.13).

17 травня 2012р. між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» і Приватним підприємством «АЖИО-ПЛЮС» було укладено додаткову угоду № 2 до вищевказаного кредитного договору, якою було збільшено суму відновлювальної кредитної лінії до максимального загального ліміту в 750000доларів США і продовжено строк повернення кредиту до 21 серпня 2013р. включно. Вказаною угодою був викладений в новій редакції пункт 2.1 кредитного договору, відповідно до якого в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги (том 1 а.с.14).

17 травня 2012р. між ОСОБА_5, як «ІПОТЕКОДАВЦЕМ» і майновим поручителем за зобов'язаннями ПП «АЖИО-ПЛЮС», як «ПОЗИЧАЛЬНИКОМ» з однієї сторони та ПАТ «Східно-Український Банк «Грант», як «ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЕМ», з іншої сторони був укладений іпотечний договір нерухомого майна №06\ОТД-21\2юр, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4

За вказаним іпотечним договором ОСОБА_5 передав ПАТ «Східно-Український Банк «ГРАНТ» для забезпечення своєчасного повернення отриманого ПП «АЖИО-ПЛЮС» кредиту нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 під номером вісім і земельну ділянку площею 0,0297га, розташовану за вищевказаної адресою ( том 1 а.с.90-92).

При цьому, ОСОБА_6, як дружина іпотекодавця ОСОБА_7, відповідно заяви від 17травня 2012р. надала згоду чоловіку ОСОБА_5 на надання в іпотеку на умовах за його розсудом Публічному Акціонерному Товариству «Східно-Український Банк «Грант» житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 під номером вісім і земельну ділянку площею 0,0297га, розташовану за вищевказаної адресою ( том 1 а.с.118).

В подальшому, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитними договором, ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» звернувся 24 травня 2013р. до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ПП «АЖИО-ПЛЮС», про звернення стягнення на іпотечне майно та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення судових витрат.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 серпня 2013р. було звернуто стягнення на іпотечне майно за іпотечним договором від 17 травня 2012р., укладеним між ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» і ОСОБА_5, а саме на предмет іпотеки - житловий будинок і земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1 з встановленням початку ціни реалізації предмету іпотеки в розмірі 218058доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ в сумі 1743000грн. (том 1 а.с.119-121).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2013р. вищевказане рішення суду було змінено та вказано, що початкова ціна продажу предметів іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (том 1 а.с.122-126).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 12 лютого 2014р. касаційна скарга ПП «АЖИО-ПЛЮС» і ОСОБА_5 були відхилені, а рішення Овідіопольського районного суду від 07 серпня 2013р. і рішення апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2013р. залишені без змін (том 1 а.с.127-130).

З вищевказаних рішень суду першої, апеляційної інстанції і ухвали ВССУ чітко вбачається, що суди дійшли до обґрунтованого та безумовного висновку, що іпотечний договір від 17 травня 2012р. був укладений між ОСОБА_5 і ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» без будь-яких порушень вимог діючого законодавства, не зважаючи на доводи скаржників.

На підставі іпотечного договору нерухомого майна, на підставі рішення Овідіопольського районного суду від 07 серпня 2013р., рішення апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2013р., ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» продав, а ОСОБА_3 придбала за договором купівлі-продажу від 13 березня 2014р. житловий будинок і земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстром № 1630 (том 1 а.с.42-47).

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відносно того, що згода позивачки ОСОБА_6 на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_5 спільної сумісної власності, не була належним чином нотаріально посвідчена і передача Банку майна в іпотеку відбулася в порушенні вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», ст.578 ЦК України, а нотаріус лише засвідчила справжність підпису позивачки ОСОБА_6 на її заяві від 17 травня 2012р., та ОСОБА_6 вважала, що вона надає згоду на розпорядження спільним майном та укладення її чоловіком договорів саме в інтересах сім'ї, а не з метою забезпечення зобов'язань ПП «АЖИО-ПЛЮС» за кредитним договором, з оглядом на наступне.

З тексту заяви ОСОБА_6 чітко вбачається, що вона надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_5 на надання в іпотеку на умовах за його розсудом житлового будинку і земельної ділянки, придбаних під час знаходження у зареєстрованому шлюбі, з правом подальшого продажу за ціну і на умовах за його розсудом або укладання та підписання договору про задоволення вимог іпотекодержателя відносно вказаного нерухомого майна, а також щоб її чоловік ОСОБА_5 уклав та підписав відповідний договір іпотеки на строк та на умовах за його розсудом, з правом укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору іпотеки на умовах за його розсудом (том 1 а.с.118).

Тобто, надавши вищевказану згоду на укладення договору іпотеки, заявник ОСОБА_6 не лише усвідомлювала на що вона надає згоду своєму чоловіку, а й усвідомлювала наслідки укладення такого договору при задоволенні вимог іпотекодержателя відносно вказаного нерухомого майна.

Вищевказані обставини підтвердив ОСОБА_5 в наданій ним апеляційній скарзі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним й необґрунтованим, оскільки його дружина ОСОБА_6 надала йому згоду на передачу в іпотеку спільного майна, тому він як власник майна за правовстановлюючими документами вважав, що може укласти любий договір іпотеки, а висновки суду про недійсність договору іпотеки є помилкові (том 2 а.с.10-11).

Не відповідає вимогам закону твердження позивачки ОСОБА_6, що надання нею згоди на укладення договору іпотеки є фактично одностороннім правочином, тому необхідно було з боку нотаріуса зробити посвідчення такого правочину, а ні засвідчення її підпису на заяві про таку згоду.

Судова колегія звертає увагу на п. 25 постанови Пленуму ВССУ за №5 від 30 березня 2012року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», де зазначено, що при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого. Положення статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК) щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором. При оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 була залучена судом до участі у справі за позовом ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ПП «АЖИО-ПЛЮС», про звернення стягнення на іпотечне майно та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення судових витрат. Рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій по даній справі встановлено, що іпотечний договір від 17 травня 2012р. був укладений між ОСОБА_5 і ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» без будь-яких порушень вимог діючого законодавства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Овідіопольського районного суду від 07 серпня 2013р. і рішення апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2013р. набрали законної сили, а відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 65 СК України передбачено, що згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 17травня 2012р. відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, засвідчила справжність підпису ОСОБА_6 на заяві про надання згоди своєму чоловіку ОСОБА_5 на укладення іпотечного договору на нерухоме майно (том а.с.118).

Підпунктом 4.2. пункту 4 глави 1 розділу II Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012р. №296/5, чітко визначений порядок посвідчення правочину щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, зокрема подружжя, а саме: «При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо правовстановлюючий документ оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя, а справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена».

Підпунктом 5.24 пункту 1 глави 2 розділу II Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012р. №296/5, також передбачено, що передача в заставу\іпотеку цілого об'єкта, право у спільній власності на якій належить кільком особам, які проте, не всі вказані у правовстановлюючому документі, здійснюється за наявності згоди всіх інших учасників спільної власності. Справжність підпису на заяві, якою надається згода на передачу майна в іпотеку, засвідчується нотаріально.

Посилання суду першої інстанції, що Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є підзаконним актом, та посилення судом на іншій Порядок вчинення нотаріальних дій, який раніше передбачав саме посвідчення такої згоди, на думку судової колегії, є необґрунтованим, оскільки на момент засвідчення заяви про згоду ОСОБА_6 про надання нерухомого майна в іпотеку, діяв саме Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012р. №296/5. Відповідно до 6.14. зазначеного Порядку при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва за формами, установленими цими Правилами (додаток 25). Формою 44 додатку 25 до Правил встановлено посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису одного з подружжя на заяві про згоду на відчуження майна.

Безпідставними є твердження позивача ОСОБА_6, що їх сім'ї були потрібні гроші, тому вона саме для їх отримання нотаріально посвідчила свою згоду на укладання її чоловіком ОСОБА_5 кредитного та іпотечного договорів, та не надавала згоду чоловіку на передачу в іпотеку спільного майна саме для забезпечення виконання зобов'язань ПП «АЖИО-ПЛЮС» за кредитним договором від 19 серпня 2010р., оскільки вказані твердження спростовуються вищевказаними доказами і вимогами закону, а також тією обставиною, що ОСОБА_5 передав в іпотеку нерухоме майно на вже отриманий ПП «АЖИО-ПЛЮС» кредит від ПАТ «Східно-Український Банк «Грант», тобто через 1рік та 9месяців, що було відомо як ОСОБА_5 при підписанні іпотечного договору, так і ОСОБА_6 при наданні згоди на передачу майна в іпотеку, про що свідчить саме заява про надання такої згоди.

В апеляційній скарзі ПП «АЖИО-ПЛЮС» було підтверджено, що заява-згода позивачки ОСОБА_6 на передачу майна в іпотеку і іпотечний договір були підписані у приватного нотаріуса ОСОБА_4 одночасно, тобто ОСОБА_6 була освідомлена про передачу майна в іпотеку саме по зобов'язанням ПП «АЖИО-ПЛЮС», де і працював ОСОБА_5

Крім того, неотримання подружжям ОСОБА_5 кредиту від ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» ні є підставою для визнання недійсним іпотечного договору.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Судова колегія, вважає, що рішення суду слід скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_6, оскільки підстав для визнання договору іпотеки немає, відповідачі надали суду першої інстанції та апеляційної інстанції відповідні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову ОСОБА_6, а суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що згода позивачки ОСОБА_6 на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_5 спільної сумісної власності не була нотаріально посвідчена.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 травня 2014року - скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант», ОСОБА_5, Приватного підприємства «АЖИО-ПЛЮС», ОСОБА_3, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, визнання незаконними дії щодо реалізації предмету іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

С.О. Погорєлова