Рішення № 40859410, 29.09.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8360/14-ц

Провадження № 2/638/3978/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова, у складі:

у складі головуючого судді - Цвіра Д.М.

за участю секретаря - Надьон Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на 1 / 3 частку квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у 1996 році її батько ОСОБА_2 заборгував гроші, щоб розрахуватись з боргами ОСОБА_2 та мати позивача ОСОБА_3 вирішили продати автомобіль, дачу, а також квартиру АДРЕСА_2 де вони мешкали на той час та яка належала на праві сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

22.06.1996 р. квартиру № 5 продали на Харківській товарній біржі на підставі договору купівлі - продажу гр. ОСОБА_4

На час укладення цього договору позивач була неповнолітньою, підписувала його під впливом та у присутності батька, якому тоді цілком довіряла, на той час батько був главою сім*ї та його думка обговоренню не підлягала. У правових питання позивач обізнаною не була, під час продажу квартири закінчувала середню школу, в першу чергу її турбували випускні екзамени та випускний вечір, крім того не одноразово чула, як батько запевняв матір про те, що у зв'язку із продажем квартири на вулиці їх сім*я не залишиться. Позивач не усвідомлювала той факт, що втратила право власності, тим більш це поняття на той час було новим та малознайомим.

На різницю яка залишилась після розрахунків батька з кредиторами була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Придбанням цієї квартир займався відповідач. Позивач з батьками одразу переїхали мешкати в квартиру № 6.

Згодом поведінка батька змінилась, він став зловживати спиртними напоями, вчиняти вдома скандали та бійки, у зв'язку з чим позивач вимушена була звертатись до міліції. Така поведінка ОСОБА_2 призвела до розірвання шлюбу з ОСОБА_3 та погіршенню відносин з донькою ОСОБА_1 У зв'язку з чим позивач почала підшукувати варіанти для окремого проживання. В ході пошуку позивачу випадково в кінці квітня 2014 року стало відомо, що квартира № 6 в якій вони живуть належить виключно ОСОБА_2

За таких обставин право власності позивача було порушено, оскільки купівля квартири АДРЕСА_1 відбулась за гроші виручені після продажу квартири АДРЕСА_2 де позивачу належала 1/3 частини.

Крім того, позивач майже 18 років приймала участь в утриманні квартири, оплачувала комунальні послуги та за свої гроші робила ремонт.

Позивач та представник позивача підтримали позов, просили його задовольнити та надали пояснення аналогічні змісту позовних вимог.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову з підстав викладених у позові, проте в судових дебатах позивач зазначив, що дійсно право власності позивача було порушено та ОСОБА_1 належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Третя особа в судовому засідання підтримала позов та надала пояснення відповідно до змісту позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників та третьої особи, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості Н3-420 від 22.06.1996 р. укладений між ОСОБА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_3, від імені неповнолітньої ОСОБА_1 діє ОСОБА_2 на підставі рішення Київського РВК м. Харкова від 21.05.1996 р. по реєстру № 119-1 та ОСОБА_4 уклали договір про те, що ОСОБА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_4 купив двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 11).

Відповідно до договору купівлі-продажу № Н3-719 від 27.06.1996 р. продавець ОСОБА_6 продав, а покупець ОСОБА_2 купив двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 також свідчить про знаходження цієї квартири у власності лише ОСОБА_2 (а.с. 13-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності є особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - ч. 1 ст. 392 ЦПК України.

Аналізуючи досліджені по справі докази, з урахуванням позиції відповідача, який заперечував проти позову, але з його пояснень та виступу в дебатах вбачається, що він фактично визнав наявність порушення права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, суд дійшов висновку про те, що позов є доведений, обґрунтований та підлягає задоволенню .

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 317, 321, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10 денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - Д.М.Цвіра