Вирок № 40858615, 09.09.2014, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1417/14-к

Провадження №1-кп/548/132/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Коновод О.В.,

за участю секретаря - Вовк М.І.,

прокурора - Кінаш І.П., Стасовського М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол кримінальне провадження № 12014170000000148 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Попівка, Хорольського району Полтавської області, українця, громадянина України, одруженого, освіта середня, маючого погашену судимість за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України, мешканця АДРЕСА_2

за ч. 2 ст. 303 КК України, -

в с т а н о в и в :

В ході судового розгляду встановлено, що упродовж 2013-2014 років по 26 червня 2014 року обвинувачений ОСОБА_2 перебуваючи на території м. Хорол, Полтавської області забезпечував діяльність повій - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по заняттю проституцією, а саме здійснював контроль надання ними послуг, займався розподілом коштів отриманих за надання інтимних послуг, доставляв останніх до місця надання інтимних послуг та забирав, забезпечував охорону, тобто займався сутенерством. Крім цього надавав власне помешкання за адресою: АДРЕСА_2, жінкам для надання у них послуг інтимного характеру (заняття проституцією) з метою наживи.

Так, 26.06.2014 приблизно о 20:30 годині, ОСОБА_2 перебуваючи на території м. Хорол, Полтавської області запропонував клієнту таксі, водієм якого він був - ОСОБА_5 познайомити його з повією, яка надає послуги інтимного характеру, після чого на власному автомобілі «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 відвіз останнього до належного йому помешкання за адресою:АДРЕСА_2, де перебувала ОСОБА_3, яка проживала у нього та познайомив їх з метою надання останньою послуг інтимного характеру.

Після цього, ОСОБА_3 надала послуги інтимного характеру ОСОБА_5 за грошові кошти в сумі 100 гривень. При цьому ОСОБА_2 забрав малолітню дитину ОСОБА_3 та вивіз з будинку, тим самим забезпечивши останній можливість надання інтимних послуг. Після цього ОСОБА_2 відвіз ОСОБА_5 в центр міста Хорол. Таким чином ОСОБА_2 вчинив сутенерство, будучи особою, від якої ОСОБА_3 була у матеріальній залежності.

Крім цього, упродовж 2013-2014 років ОСОБА_2 перебуваючи на території м. Хорол, Полтавської області примушував ОСОБА_4 до заняття проституцією із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства, також займався сутенерством, а саме здійснював контроль надання нею послуг, займався розподілом коштів отриманих за надання інтимних послуг, доставляв останню до місця надання інтимних послуг та забирав, забезпечував охорону, тобто займався сутенерством.

Зазначені дії ОСОБА_2 кваліфіковані як умисні, що виразились у примушування особи до заняття проституцією з використанням уразливого стану цієї особи, із застосуванням та погрозою застосування насильства, а також в сутенерство, вчинене щодо кількох осіб, а також будучи особою, від якої потерпіла була у матеріальній залежності.

Допитаний в суді, як обвинувачений ОСОБА_2 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, визнав, як достовірні всі докази по справі погодившись на скорочений порядок судового провадження, тобто, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та вивчення матеріалів справи, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його добровільне і наслідки, передбачені ст.349 КПК України зрозумілі. Просить суворо не карати, вину свою визнає та щиро розкаюється.

Аналізуючи викладені докази, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого, які виразились у примушування особи до заняття проституцією з використанням уразливого стану цієї особи, із застосуванням та погрозою застосування насильства, а також в сутенерство, вчинене щодо кількох осіб, а також будучи особою, від якої потерпіла була у матеріальній залежності, підлягають кваліфікації за ст. 303 ч.2 КК України.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується виключно позитивно, має середню освіту, одружений, офіційно працює, має погашену судимість за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, в ході розгляду справи не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 повинен нести покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину, з призначенням ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 303 КК України у вигляді 4-х років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком 1-н рік.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю, або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено розмір застави, який було внесено заставодавцем ОСОБА_6 на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області. З урахуванням думок учасників кримінального провадження, суд вважає розмір застави повернути заставодавцнві по набранню вироком законної чинності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 377 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 не обирати.

Повернути ОСОБА_6, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заставу в розмірі 24360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень з розрахункового рахунку № 37313004000622.

Зі зверненням вироку суду до виконання повернути заставодавцю ОСОБА_6, заставу в сумі 24360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень, що була сплачена нею у ПАТ «Полтава банк» за квитанцією 48Р286 від 01.07.2014 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили у вигляді застави залишити без змін.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області, за виключення оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.

Головуючий: