Рішення № 40857872, 25.09.2014, Приморський районний суд м. Одеси

справа № 522/29633/13-ц

номер провадження 2/522/3832/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Кравчук Т.С.,

за участю секретаря Антонецького С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3, та просить суд розірвати шлюб укладений між ним та відповідачкою, зареєстрований 10 липня 2004 року у третьому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 198 від 10.07.2004 р.

Позивач за первісним позовом обґрунтовує позовні вимоги наступним чином: шлюбні відносини в між сторонами не склалися, супроводжувалися суперечками і скандалами, спільне проживання фактично припинено, майнового спору між сторонами не існує. При цьому позивач зазначив, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу з відповідачкою неможливо і суперечить його інтересам.

Позивач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідачка за первісним позовом та її представники позов визнали, адже відповідачка пояснила, що фактично сімейні відносини у неї з позивачем були нормальні тривалий час, а справжньою причиною розірвання шлюбу є ревнощі позивача. На час розгляду справи спільного господарства сторони не ведуть, позивач забрав свої речі з квартири, в якої вони мешкали, та мешкає окремо, шлюб фактично розпався і його збереження неможливо. При цьому, відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що між сторонами є майновий спір.

ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1, та в останньої редакції просить суд розподілити спільне сумісне майно, набуте під час шлюбу в наступний спосіб: припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки TOYOTA FORTUNER, державний номер: НОМЕР_2, та визнати право власності на автомобіль марки TOYOTA FORTUNER, державний номер: НОМЕР_2 за ОСОБА_2; припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, 2008 р.в., та визнати право власності на автомобіль марки ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, 2008 р.в. за ОСОБА_1; припинити право спільної сумісної власності на грошові кошти в розмірі 155.382,83 доларів США, що були зняті з банківських рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, та розподілити їх по ? ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми в розмірі 77.691,40 доларів США, що еквівалентно 1.079.209 грн. 42 коп.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги таким чином: під час шлюбу сторонами було набуто майно, яке є спільним сумісним, адже знаходиться у володінні та користуванні відповідача за зустрічним позовом. При цьому, позивачка за зустрічним позовом просить суд врахувати наявність на її утриманні двох неповнолітніх дітей, наявність спору з відповідачем щодо утримання дітей, в зв'язку з чим відійти від принципу рівності часток подружжя при розподілі автомобілів TOYOTA FORTUNER, державний номер: НОМЕР_2, та ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, залишивши їй більш коштовний автомобіль. Грошові кошти, отримані відповідачем за зустрічним позовом в якості заробітної плати, позивачка просить розподілити по ? кожному з подружжя.

Позивачка за зустрічним позовом та її представники в судовому засіданні зустрічний позов підтримали.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, надав відзив, в якому зазначав, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за спільні кошти подружжя за період сумісного проживання, але на прохання ОСОБА_2 право власності було оформлено на її бабусю ОСОБА_4. Після смерті бабусі у 2010 році ця квартира була успадкована позивачкою по зустрічної заяві. Також, у 2009 році відповідач ОСОБА_1 провів ремонтні роботи у цієї квартирі, на що витратив 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів. На підтвердження надав копії договору підряду № 25-07/09 від 02.07.2009 року та акту приймання-передачі від 05.09.2009 року. Також, відповідач ОСОБА_1 заперечував що автомобіль TOYOTA FORTUNER, державний номер: НОМЕР_2, належить йому на праві власності, посилаючись на договір комісії б/н від 01 березня 2010 року, укладений між ним та ОСОБА_5, згідно умов якого відповідач ОСОБА_1 придбав даний автомобіль для ОСОБА_5, але ж зареєстрував автомобільна своє ім'я, при цьому право власності на даний автомобіль у ОСОБА_1 не виникає. Сам ОСОБА_5 за станом здоров'я керувати автомобілем не може, та не вимагає його переоформлення. Щодо іншого автомобіля ВАЗ-2109 відповідач по зустрічному позову пояснив, що цей автомобіль придбав його батько, котрий їм користується, тому цей автомобіль не є спільною сумісною власністю та не підлягає розподілу. Проти розподілу грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках в АБ «ПІВДЕННИЙ», відкритих на ім'я ОСОБА_1, він заперечує з підстав закриття цих рахунків. Також відповідач за зустрічним позовом зазначив, що він за час шлюбу придбав ліжко «Дуті» вартістю 2600 грн., два матраці «Палермо» вартістю 860 грн., матрац «Бона» вартістю 1900 грн., на загальну суму з урахуванням додаткових витрат 5300 грн., на підтвердження чого надав копію замовлення на сплату товару від 12.05.2012 року, придбав плазмовий телевізор та інші речі, адже доказів цього не збереглося. Щодо утримання дітей відповідач по зустрічному позові зазначив, що сплачує позивачці тривалий час грошові кошти на утримання дітей та придбав коштовний медичний поліс.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача за первісним позовом, відповідачку та її представників, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, суд вважає, що первісний та зустрічний позови підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 10.07.2004 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 10.07.2004 року, який був зареєстрований у третьому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 198.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 07.09.2004 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_8.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 20.08.2013 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_9.

Згідно інформації, наданої УДАІ МВС України в Одеській області у листі від 08.04.2014 року № 42/1-964, ОСОБА_1 на праві власності належать два автомобілі: TOYOTA FORTUNER, державний номер НОМЕР_2, 2006 р.виг., та ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, 2008 р.виг.

Згідно листа АБ «ПІВДЕННИЙ» від 08.04.2014 року № 0-84-11308 БТ та додатками до нього, ОСОБА_1 в період з 03.01.2013 року по 28.03.2014 рік отримав заробітну платню в розмірі 155382,83 доларів США, яку зняв готівкою з рахунків повністю.

Згідно пояснень сторін, шлюб між ними фактично припинений, спільного господарства вони не ведуть, не спілкуються, один одним не цікавляться, позивач за первісним позовом у липні остаточно забрав свої речі з квартири АДРЕСА_1, де вони разом з дітьми мешкали однією сім'єю, та мешкає окремо. Сторони спілкуються тільки стосовно своїх дітей, які за домовленістю залишилися жити з відповідачкою ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації в квартирі АДРЕСА_1. Спору з питань місця проживання дітей на момент розгляду цього спору не має. З пояснень сторін збереження шлюбу є неможливим, та суперечить їх інтересам.

При цьому, як зазначила позивачка за зустрічним позовом та її представники, відповідач не надає належного матеріального забезпечення для утримання дітей, в зв'язку з чим вона звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення аліментів.

Згідно ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на добровільної згоді жінки та чоловіка.

Згідно ч. 1 ст. 21 СК, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 24 СК, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч. 3 ст. 56 СК, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно ч. 2 ст. 104 СК, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 СК, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить чоловіку і дружині на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-яки речі за виключенням тих, що виключені з цивільного обороту.

Згідно ч. 2 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє право спільної сумісної власності на майно, придбане за час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України при розподілі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України (254к/96-ВР), статті 10 ч. 3 та стаття 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд критично оцінює заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо розподілу спільного сумісного майна з наступних підстав. Як вбачається з наданих позивачкою доказів, а саме договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та свідоцтва про право на спадщину, зазначена квартира була придбана бабусею позивачки ще до укладення шлюбу між сторонами, що спростовує ствердження відповідача про придбання цієї квартири за спільні кошти подружжя в період шлюбного життя. При цьому, ця квартира не зазначена сторонами як спільне майно подружжя, та вимог про її розподіл не заявлено. Суд не приймає до уваги договір підряду № 25-07/09 від 02.07.2009 року та акт приймання-передачі від 05.09.2009 року, тому що в зазначений в договорі період квартира АДРЕСА_1 не була успадкована позивачкою за зустрічним позовом, та не перебувала у її власності, тому витрати відповідача не можуть вважатися такими, що здійснювалися на поліпшення майна ОСОБА_2 окрім цього, згідно письмових пояснень директора ТОВ «СЕРВІС НЗ» І.П. Бодака, зазначений договір та акт були складені, але ж роботи не виконувалися та розрахунки не проводились. Також суд не приймає до уваги замовлення від 12.05.2012 року, тому що з цього не вбачається, хто є замовником, за якою адресою замовлено доставку, чи виконано це замовлення, чи сплачено вказану в замовленні грошову суму. Інших фінансових документів на підтвердження придбання цього майна суду не надано. Суд не приймає до уваги договір комісії на покупку товару від 01.03.2010 року, тому що жодних доказів на виконання цього договору (п.п. 2.1. г, д, е; 3.1. а) суду не надано.

Будь-яких заперечень стосовно розподілу автомобіля марки ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, 2008 р.в. та коштів, отриманих відповідачем в якості заробітної плати на банківські рахунки та знятих з цих рахунків готівкою відповідач по зустрічному позву та його представник не заявляли, жодних доказів з цього приводу суду не надали.

Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, так як ОСОБА_6 не надала суду належних документів, що підтверджували б факт її роботи у якості няні у родині ОСОБА_2 та ОСОБА_1, крім того підтвердити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вона не змогла, свідок ОСОБА_7 підтвердив факт складання договору комісії між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 01.03.2010 року на покупку товару та передачі ОСОБА_5 ОСОБА_1 коштів у розмірі 20 000 дол. США, проте підтвердити той факт, що зазначені кошти були витраченні на придбання автомобіля свідок не зміг.

Будь-яких доказів на підтвердження сплати впродовж тривалого часу грошових коштів на утримання дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідач по зустрічному позову суду не надав. Придбання медичного полісу є за своєю правовою природою додатковими витратами на утримання дітей, та не може вважатися аліментами.

З урахуванням цього суд вважає за можливе відійти від принципу рівності часток подружжя у спільної сумісної власності при розподілі в натурі автомобілів TOYOTA FORTUNER, державний номер: НОМЕР_2 та ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, 2008 р.в., залишивши більш коштовний автомобіль на користь позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2

Інше майно суд вважає за доцільне розподілити в рівних частках. Станом на 28.08.2014 року офіційний курс гривні к долару США, встановлений НБУ, становить 100 доларів США = 1389.0974 гривні. Таким чином, ? від 155 382,83 доларів США становить 77.691,40 доларів США, що еквівалентно 1 079 209 грн. 42 коп.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обидва позови є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 89, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 10.07.2004 року, який був зареєстрований у третьому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 198.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки TOYOTA FORTUNER, державний номер: НОМЕР_2, та визнати право власності на автомобіль марки TOYOTA FORTUNER, державний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_2.

Припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, 2008 р.в., та визнати право власності на автомобіль марки ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_1.

Припинити право спільної сумісної власності на грошові кошти в розмірі 155.382,83 доларів США, та розподілити їх по ? ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми в розмірі 1 079 209 грн. 42 коп. (один мільйон сімдесят дев'ять гривень двісті дев'ять гривень 42 копійки).

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: 25.09.2014