Рішення № 40857837, 09.10.2014, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3818/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Демеденко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

26 серпня 2014 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке, згідно із Законами України «Про акціонерні товариства», «Про банки та банківську діяльність» та протоколу загальних зборів акціонерів від 14.10.2009 р. змінило назву з ВАТ на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулися до суду з позовними вимогами, в яких просили суд, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0059/85/72756 від 11.04.2007 р. у розмірі 62925,65 дол. США (еквівалент за курсом НБУ, станом на 13.02.2014 р. - 538058,35 грн.), звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,055 га для ведення садівництва, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 656589 від 17.07.2007 р., кадастровий № 5123783500:01:001:0838 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», визначивши початкову ціну предмету іпотеки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та стягнути з відповідача на свою користь суму судового збору у розмірі 3654 грн., мотивуючи це порушенням відповідачем умов кредитного договору.

Представниця позивачів, приймаючи участь в судовому засіданні позов підтримала повністю, але в подальшому, в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, особисто під розписку, надіславши до суду письмову заяву, в якій просила суд, провести судове засідання за їх відсутністю (а.с. 56-59).

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання без поважних причин не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до ст.ст. 74,76,77 ЦПК України, за останньою відомою судові, зареєстрованого у встановленому Законом порядку адресу його проживання (перебування), враховуючи довідку ВАДР ГУДМС України в Одеській області № 3536 від 29.04.2014 р., а також поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу суду з відміткою листоноші «за зазначеною адресою не проживає», що вважається належним сповіщенням сторони, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав (а.с. 51-53).

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, або якщо причини неявки відповідача на думку суду є неповажними, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши думку представниці позивачів та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні - але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст.ст. 19,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення НБУ відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу ІІ Закону України від 15.02.2011 р. № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій - має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).

У відповідності до п.п. 11,21 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів та таким кредитом - не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодній зі сторін кредитного договору.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено - у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із статтею 15 цього ж Закону, іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним Кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

У відповідності до приписів ст. 3 ч. 6 Закону України «Про іпотеку» - у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.ст. 33,35 вказаного Закону, згідно з якими у випадку порушення основного зобов'язання ат/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця - письмову вимогу про усунення порушення у менш ніж 30-ти денний строк, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Стаття 38 вказаного Закону вказує, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Одночасно, п. 37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання - не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає ст. 124 Конституції України.

Крім цього, п. 9 вказаної Постанови вказує право вибору способу захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3,4 ЦПК України).

Пунктом 42 вказаної Постанови передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки - має відповідати як вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. ст. 215 ЦПК України, а саме, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому, суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Судом з`ясовано, що 11.04.2007 р., між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назва якого була змінена на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/0059/85/72756, відповідно до умов якого позивачі надали, а відповідач отримав кредит у сумі 47167 дол. США під 14,50 % річних з остаточним терміном повернення до 11.04.2027 р., а після оформлення державного акту про власності на земельну ділянку та оформлення іпотеки - під 13,25% річних. Строки та умови повернення кредиту, були передбачені самим договором та додатком № 1 до нього з графіком погашення кредиту та додатковою угодою № 1 від 19.03.2009 р. (а.с. 13-26,34-42).

Позивачі належним чином виконали договірні умови та надали відповідачу вищевказаний кредит, що підтверджується вищевказаними кредитним договором та додатковою угодою до нього з підписами всіх сторін (а.с. 35-41).

Згідно умов вказаного кредитного договору, відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки частинами : шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів відповідно до графіку погашення кредиту, а у разі прострочення грошового зобов'язання, сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 10.1 договору), а також, на вимогу кредитора, зобов'язався достроково погасити кредит у 30-ти денний термін (п. 6.5 договору).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника ОСОБА_2, між ним, як іпотекодавцем та банком, як іпотекодержателем, був укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки від 11.04.2007 р. (реєстровий № 2086), відповідно до п. 1.2 якого, зміненого згідно нотаріально-посвідченого договору про внесення змін до вказаного договору іпотеки від 11.04.2007 р. - в іпотеку банку було передано нерухоме майно у вигляді земельної ділянки, земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,055 га для ведення садівництва, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 656589 від 17.07.2007 р., кадастровий № 5123783500:01:001:0838 (а.с. 27-33,43-44).

У відповідності до договору іпотеки - іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх кредитних зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого відповідно до умов договору іпотеки (п. 1.1 договору іпотеки).

Згідно п.п. 4.2, 4.4 договору іпотеки - іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, у тому числі, за рішенням суду.

При чому, як з`ясував суд, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, 19.03.2009 р., між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до вищевказаного кредитного договору, відповідно до якої з 19.03.2009 р. по 19.03.2010 р. - було зменшено розмір щомісячного платежу та встановлено процентну ставку у розмірі 10,25% річних (а.с. 34-42).

Однак, як встановив суд, в порушення умов кредитного договору, відповідач припинив виконувати свої кредитні грошові зобов'язання, що підтверджується графіком заборгованості по кредиту, що призвело до виникнення простроченої заборгованості відповідача, яка станом на 13.02.2014 р. складає - 62925,65 дол. США (еквівалент по курсу НБУ 538058,35 грн.), з яких : 37574,40 дол. США, що за курсом НБУ становить 321287,42 грн. - заборгованість за кредитом (в тому числі переплата за кредитом 4417,79 дол. США, еквівалент 37775,20 грн.), 9281,61 дол. США (еквівалент 79364,26 грн.) - заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками 8886,05 дол. США, еквівалент 75981,95 грн.) та 16069,64 дол. США (еквівалент 137406,67 грн.) - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків, які на час розгляду справи не погашені позичальником ОСОБА_2, детальний та у відповідності з чинним законодавством України розрахунок якої був зроблений і наданий суду позивачами та перевірений судом (а.с. 9-10).

На думку суду, позов підлягає задоволенню, як обґрунтований та такий, що ґрунтується на нормах вищевказаних приписів Закону, а також, зважаючи на умови ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» та умови нотаріально-посвідченого іпотечного договору, укладеного між банком та відповідачем.

Крім того, на підставі ст.ст. 79,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню витрати з оплати судового збору у розмірі 3654 грн., які були підтверджені документально (а.с. 6).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,79,81,88,169,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 258,266, 525,526,530,541,549,625,651,1054,1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором - задовольнити ;

2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_1) за кредитним договором № 014/0059/85/72756 від 11.04.2007 р. у розмірі 62925,65 дол. США (еквівалент за курсом НБУ, станом на 13.02.2014 р. - 538058,35 грн.), звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,055 га для ведення садівництва, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 656589 від 17.07.2007 р., кадастровий № 5123783500:01:001:0838 - на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, р/р 2009949, МФО 328351, код ЄДРПОУ 23876031), визначивши початкову ціну предмету іпотеки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження»;

3. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, р/р 2009949, МФО 328351, код ЄДРПОУ 23876031) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Д.М. Гандзій