Рішення № 40857735, 13.10.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/5081/12

Провадження № 2/521/3704/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 жовтня 2014 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Гресько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ГО «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист, честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що до 20 квітня 2005 року він працював директором ЗАТ «Полярна Зірка». Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20 вересня 2007 року було припинено юридичну особу ЗАТ «Полярна зірка» у зв'язку із ліквідацією банкрута ЗАТ «Полярна зірка». Починаючи з 2004 року ОСОБА_1, діючи як самостійно так і як голова громадської організації «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка», неодноразово зверталась із скаргами до різних політичних партій України, народних депутатів, органів виконавчої влади, Генеральної прокуратури України, правоохоронних органів м. Одеси та Одеської області із заявами про нібито скоєння ОСОБА_2 неправомірних дії на посаді генерального директора товариства «Полярна Зірка». Ці численні зави та звернення стали підставою для його безпричинного і безпідставного кримінального переслідування.

18 вересня 2006 року старшим помічником прокурора Приморського району м. Одеси, молодшим радником юстиції Швец Р.В. після проведення перевірки обставин, що викладені у заяві ОСОБА_1, була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно позивача як колишнього генерального директора ЗАТ «Полярна зірка» за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 364, 365, 367 КК України. Аналогічні постанови перевірки заяв ОСОБА_1 мали місце раніше, але процесуальні рішення про відмову у порушення кримінальної справи приймалися Портофранківським ВМ Приморського РО ОГУ ГУМВС України в Одеської області. Не погодившись із зазначеною постановою ОСОБА_1 подала скаргу до Приморського районного суду м. Одеси. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2007 року її скарга залишена без задоволення. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2007 року, постанова суду першої інстанції залишена без змін.

У подальшому ОСОБА_1 систематично зверталася до органів державної влади України та правоохоронних органів у зв'язку з чим позивача періодично викликали до органів міліції для надання пояснень. 12 травня 2011 року старшим слідчим Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Колос Ю.В. за скаргою ОСОБА_1 була винесена постанова про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом привласнення грошових коштів службовими особами ЗАТ «Полярна зірка». У грудні 2011 року, коли позивача черговий раз викликали до міліції та повідомили про порушення кримінальної справи, постанова про порушення кримінальної справи ним була оскаржена до суду. За скаргою позивача Приморським районним судом м. Одеси 23 грудня 2011 року була винесена постанова якою було відмінено постанову про порушення кримінальної справи. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області зазначену постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Під час розгляду його скарги судами було зазначено, що заява ОСОБА_1, на підставі якої була порушена кримінальна справа, не відповідала вимогам ст. 95 КПК України, тому що ОСОБА_1 не була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України. Під час розгляду Приморським районним судом м. Одеси скарги позивача на постанову про порушення кримінальної справи від 12 травня 2011 року у своїх запереченнях на його скаргу ОСОБА_1 зазначила таке: „за нашими багаторічними (протягом шести років) чисельними зверненнями та за результатами їх прокурорської перевірки 12 травня 2011 року прокуратура Приморського району була вимушена ініціювати порушення кримінальної справи...." Тобто, відповідач сама наголошує на тому, що на протязі шести років втручається у життя позивача, будь-якими засобами намагається ініціювати кримінальне переслідування, вигадуючи зовсім інші підстави для скарження і в жодному разі, крім своїх показань, не надає будь-яких доказів.

Таким чином, ОСОБА_1, як самостійно так і від імені громадської організації, шляхом поширення та розповсюдження недостовірної інформації принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 чим спричинила йому моральну шкоду, яку він оцінює у сумі 150000,0 грн.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа: ГО «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що вона працювала в ЗАТ «Полярна зірка» та є власником 49 штук простих іменних акцій ЗАТ «Полярна зірка». АТЗТ «Полярна зірка» належали: будівлі та споруди підприємства, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; склади по вул. Балківська, 106 і дитячий садок, що знаходиться за адресою: пров. Цегляний, 7. На даний момент ЗАТ «Полярна зірка» вище перелічена нерухомість не належить акціонерному товариству. Так, виробнича будівля, що розташована по АДРЕСА_1, була відчужена 09.09.2003 р. ПП «Галина» та 06.04.2006 р. продано за договором купівлі-продажу ОСОБА_5. Відомче житло, розташоване за адресою: вул. Тиха, 34, кв. 38 було відчужено 22.12.2003 р. ПП «Галина». Будівлю дитячого садка по вул. Цегляний, 7 відчужено 27.04.1999 р. ПП «Галина», а в 24.05.2002 р. цей будинок ПП «Галина» в свою чергу було відчужено іншим особам. Розташовані по вул. Балківська, 106 виробничі склади були продані 28.03.2002 р. ТОВ «Анастасія-2000».

Згідно п. 1 ст.41 Закону України «Про господарські товариства» затвердження договорів і угод, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства (5000,0 грн.), Відноситься до компетенції загальних зборів як вищого органу акціонерного товариства. Відчуження нерухомості відбувалося без затвердження загальними зборами акціонерів, а відповідно з порушенням зазначених вимог. До того ж, при продажу даних будівель мало вирішуватися питання щодо користування земельними ділянками, наданими в постійне користування колишньому ЗАТ «Полярна зірка». Тобто при продажу даних об'єктів нерухомості директор підприємства міг продати дані ділянки за ринковою ціною або укласти договір оренди земельних ділянок на вигідних умовах. В даному випадку було також не враховані та порушені права акціонерів. Більш того, після ліквідації ЗАТ «Полярна Зірка» у осіб, що працювали на цьому підприємстві, серед котрих майже всі міноритарні акціонери, були проблеми з пенсією, оскільки вони не могли отримати на руки архівну довідку про середню заробітну плату, тому що ці документи до архівних установ просто не передавалися. Названі обставини дають підстави для організації та проведення міжнародного кримінального розслідування правоохоронними органами України, США, Італії і Швейцарії. Результатом розслідування має бути відшкодування дрібним (міноритарним) акціонерам анульованої вартості їх акцій, скасування ліквідації АТ «Полярна зірка», відшкодування заподіяних збитків, скасування незаконних правочинів з нерухомістю, аж до повернення цілісних майнових комплексів колишнього Одеського холодокомбінату № 2 державі та викупу державою за переважним правом покупки за 500 тис. грн. цілісного майнового комплексу - пам'ятки архітектури по АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 зверталася із заявами в різні інстанції, як посадова особа ГО «Комітету захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка», а не від свого ім'я, як фізична особа, як стверджує ОСОБА_2 В цій самій заяві наголошується про те, що це є зверненням 68 літніх осіб. Тобто це не може розцінюватися як суб'єктивна думка ОСОБА_1 В заявах позивачки, на які посилається відповідач, жодним словом не зачіпляється особисте життя відповідача, його професійна діяльність, лише прохання перевірити факти скоєння протиправних дій, а саме ці абзаци грубо вирвані з контексту та не дають можливості правильно оцінити їх.

За кримінальними справами відсутній вирок, тобто ОСОБА_2 не може стверджувати, що твердження, вказані в заяві не є хибними, бо за своїм характером вони підпадають під категорію оціночних та припущень. До того ж, наявна ухвала ВССУ про скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2011 року про закриття кримінальної справи за заявою ГО «Комітету захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка», в якій колегія судів дійшла висновку, що ОСОБА_1, як вбачається з матеріалів дослідчої перевірки, приводом для порушення кримінальної справи була заява голови комітету захисту прав акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» ОСОБА_1 про вчинення посадовими особами ЗАТ «Полярна зірка» злочину, а підставою - матеріали дослідчої перевірки, що вказують про ненадходження отриманих за договором коштів на баланс підприємства. Зокрема в Ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року судом встановлено, що кошти від реалізації цілісного майнового комплексу в сумі 482450,0 грн. на рахунок ЗАТ «Полярна зірка» не надходили. Дані обставини в своїх поясненнях не спростовує і колишній голова правління ЗАТ «Полярна зірка». За результатом розгляду справу було направлено на новий розгляд оскільки судом були порушені вимоги ст. 236-8 КПК України.

Звернення, що міститься в названій заяві, має характер правозахисної діяльності ОСОБА_1 як голови Громадської організації «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» і порушує її право на здійснення громадської правозахисної діяльності, що спрямована на захист економічних прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» від корпоративної поведінки крупного акціонера - ОСОБА_2 і посадових осіб ЗАТ «Полярна зірка».

ОСОБА_2 не вказує, які саме захворювання привели до інвалідності, чи є взагалі причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_1 та його інвалідністю, а також в справі відсутні будь-які свідчення, що підтверджують його інвалідність. Протягом багатьох років саме ОСОБА_2 не давав спокою ОСОБА_1, висловлюючи образливі речі та завуальовані погрози. Особисто або через своїх численних представників ОСОБА_2 погрожував їй, що якщо вона не припинить своїх дій як правозахисник, то її чекають негативні наслідки. Образи по телефону, гострі висловлювання на адресу позивачки в коридорах та залах судових засідань та інші прояви неповаги, всі ці стресові ситуації призвели до погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 На тлі нервового зриву в неї загострилися хронічні захворювання та вона неодноразово була вимушена лягати до лікарні, що підтверджується виписними епікризами. У зв'язку із незаконними діями ОСОБА_2 їй заподіяно значну моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 200000,0 гривень.

ОСОБА_2 надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву, в якій зазначив, що у зустрічній позовній заяві не зрозуміло у чому саме полягає заподіяння моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні, не зрозуміло хто вважається заподіювачем шкоди. Також по позовній заяві ОСОБА_1 посилається на наявність захворювань, які в неї діагностовано. ОСОБА_1 стверджує, що нібито всі ці захворювання є підтвердженням моральної шкоди та є наслідком загострення хронічних захворювань. На підтвердження своїх вимог позивачка за зустрічним позовом надала до суду виписки з медичних документів зі змісту яких вбачається, що вона хвора на ЗОБ. Якщо звернутись до медичного довіднику, який виданням загального користування, - причиною цього захворювання можуть бути спадковість, або аутоімунне захворювання. Причиною інших захворювань - цукровий діабет, гепатит, алкоголізм та навіть відсутність вітаміну В1. Також ОСОБА_1 наголошує, що ОСОБА_2 не давав спокою, висловлюючи образливі речі, завуальовані погрози. Більш того вона стверджує, що ОСОБА_2 особисто або через своїх представників погрожував ОСОБА_1 зазначаючи, що якщо вона не припинить своїх дій, як правозахисника, то її чекають негативні наслідки. Саме ці дії, на думку ОСОБА_1, обумовили загострення її захворювань. Такі твердження ОСОБА_1 є лише висловлюваннями, оскільки не надано на підтвердження цих обставин жодного доказу. Не наведено жодного факту того, у який рік, місяць, день, годину, та яким чином ОСОБА_2 погрожував, особисто. Якщо погрожував через інших осіб, то яких конкретно, та у який рік, місяць, день, годину, та у який спосіб. ОСОБА_1 посилається на необхідність розслідування обставин, викладених у її заявах, правоохоронними органами України, США, Італії, Швейцарії, проте вона свідомо замовчує, що всі обставини банкрутства ЗАП «Полярна Зірка», реалізації майна ЗАТ ретельно перевірялися господарськими судами України, судами загальної юрисдикції, правоохоронними органами, органами прокуратури України, а також верховним судом України. З урахуванням викладених обставин підстав для задоволення зустрічного позову не має, а тому ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Представник третьої особи ГО «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 200000,0 грн., посилаючись на таке. Всі фізичні особи, що входять до Закритого акціонерного товариства «Полярна зірка», всі вони є власниками простих іменних акцій, але кожний в різній кількості. ЗАТ «Полярна Зірка» проіснувала близько 50 років. Деякі з акціонерів пропрацювали на даному підприємстві з порогу його створення, деякі вже прийшли пізніше. Але кожний з них віддавав свій труд, здоров'я даному підприємству. Умови праці були дуже тяжкі, приходилось працювати в нічні зміни, а також у вихідні дні. Плани по праці були дуже великі за літній період було виготовлено 500 і більше тон морозива. До приватизації підприємства все йшло добре, люди отримували заробітну плату. Після приватизації даного підприємства, яка відбулася у 1994 році, працівники стали акціонерами простих іменних акцій. Та їм повинні були виплачуватися дивіденди. За всі роки праці дивіденди були виплачені лише два рази. Всіх працівників було звільнено без виплати вихідної допомоги. На сьогоднішній день всі ці особи є люди похилого віку, когось на жаль вже не мас. хтось є інвалідом, яку отримав під час прані на ЗАТ «Полярна Зірка», але всі вони так і не отримали грошової компенсації під час ліквідації даного підприємства. Хоча мають на це всі права. Не одноразово директор ЗАТ «Полярна Зірка» - ОСОБА_2 отримував кошти завдяки майна товариства, крім того були рішення суду з яких вбачається що на рахунок ЗАТ «Полярна Зірка» надходили кошти.

Згідно рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, вбачається, що 11.15 березня 1999 року в місті Києві Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України було винесено рішення АС № 248ш/98 за позовом представників (по довіреності акціонерного товариства закритого типу «Полярна Зірка» (Україна) ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до фірми «Rial Q4 LTD» (Швейцарія) про стягнення 252886,74 долара США, у тому числі 104700 доларів США основного боргу - вартості оплаченого, але поставленого устаткування, 94241 долара США - пені за не поставку обладнання, 11969,1 долара США - збитків у вигляді сплати пені до бюджету за порушення валютного законодавства, 1000 долара США - збитків у вигляді витрат по зберіганню обладнання на митно-ліцензійному складі, 40958,64 долара США - збитків у вигляді сплати відсотків за користування кредитом, і крім того, витрат по сплаті арбітражного збору. Вище зазначений позов представників АТЗТ «Полярна Зірка» - був задоволений частково і зобов'язано стягнути з фірми «Rial Q4 LTD» (Швейцарія) на користь акціонерного товариства закритого типу «Полярна Зірка» 242212,19 доларів США. Замість того, що б скористатися коштами, які були стягнуті судом з фірми «Rial Q4 LTD», і погасити заборгованості з ПДВ та заборгованість перед кредиторами, підприємство було доведене до банкрутства і продано за заниженою вартістю. Акціонери є власники корпоративних, в тому числі майнових прав ЗАТ «Полярна Зірка» в розмірі належної кожному частки його статутного капіталу.

До майна підприємства входив дитячий садок, що знаходився за адресою: м. Одеса, Цегляний провулок, 7, який був проданий генеральним директором ОСОБА_2 ПП «Галина» в особі директора Венгера Аркадія Дмитровича. Дана будівля була продана за 54000,00 гривень. 07.05.2004 року були проведені загальні збори акціонерів в пункту 10 порядку денного загальних зборів АТЗТ «Полярна зірка» включене таке питання «Затвердження угод». В результаті голосування збори постановили: «Затвердити умови угод щодо продажу наступного майна та нерухомості, що складається з цілісного майнового комплексу за адресою: вул. Балківська. 106. вул. Мечникова. 15». Згідно Роз'яснення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України № 24 від 10.11.1990 року формулювання питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерів, мають давати акціонерам змогу передбачити можливі рішення зборів з кожного питання. В повідомленні про загальні збори акціонерів АТЗТ «Полярна зірка» не було зазначено про які саме угоди буде йти мова за для підготовки акціонерів до зборів. 03.04.2001 року було укладено договір купівлі-продажу між генеральним директором АТЗТ «Полярна зірка» ОСОБА_2 та ТОВ «Анастасія-2000». При цьому ОСОБА_2 є учасником (співвласником) ТОВ «Анастасія-2000». Згідно даного договору до ТОВ «Анастасія-2000» перейшло право власності на житлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 106. Дана будівля була продана за 126644,0 доларів США. 14.05.2002 року було укладено договір купівлі-продажу між генеральним директором АТЗТ «Полярна зірка» ОСОБА_2 з ПП «Галина». При цьому ОСОБА_2 с засновником (власником) ПП «Галина». Відповідно до даного договору до ПП «Галина» перейшло право власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В свою чергу ПП «Галина» оплатила вартість вказаного нерухомого майна у сумі 614487,55 грн. перерахувавши на розрахунок АТЗТ «Полярна зірка» 132037,55 грн., даний факт підтверджується постановою Вищого Господарського Суду України від 29.01.2008 року.

Як зазначено в протоколі загальних зборів АТЗТ «Полярна зірка» від 07.05.2004 року, у зв'язку з тим, що товариством за результатами фінансово-господарської діяльності за 2003 рік отримані збитки необхідно затвердити угоди з продажу наступного майна, що належить Товариству: майновий комплекс, який розташований за адресою м. Одеса, вул. Балківська, 106 та майновий комплекс, який розташований за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1 з метою погашення заборгованості Товариства. Знову ж таки не зрозумілим залишається той факт навіщо потрібні були дані угоди, якщо у 1999 році було постановлено рішення відповідно до якого АТЗТ «Полярна зірка» отримала суму коштів у розмірі 242212,19 доларів США. Даної грошової суми було достатньо задля погашення заборгованості, оскільки заборгованість у АТЗТ «Полярна зірка» складала 222910,81 доларів США. З нього вбачається що потреби в укладанні угод по продажу майна Товариства за необхідності не було.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2007 року визнано недійсним рішення загальних зборів АТЗТ «Полярна зірка» від 07.05.2004 року та визнані недійсними угоди від 03.04.2001 р. та від 14.05.2002 р. 18.09.2007 року було постановлено рішення Одеським апеляційним господарським судом відповідно до якого рішення від 07.05.2007 року було змінено, а саме у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 03.04.2001 року та від 14.05.2002 року було відмовлено. В решті рішення залишено без змін. 29.01.2008 року була постановлена постанова Вищого господарського суду України відповідно до якої в задоволенні скарги було відмовлено. Вище наведене підтверджує той факт, що на рахунок ЗАТ «Полярна зірка» неодноразово надходили кошти. В свою чергу працівники ЗАТ «Полярна зірка» мали право отримати з цих коштів суму дивідендів, які належали їм по закону.

Акціонери ЗАТ «Полярна зірка» неодноразово зверталися до директора ОСОБА_2 щодо виплати належних їм дивідендів. Але щоразу їх звернення були проігноровані. Задля того, щоб позбавити себе відповідальності перед працівниками, які віддали більшу частку свого життя розвитку підприємству ЗАТ «Полярна зірка», ОСОБА_2 знехтував правом акціонерів та штучно збанкрутував підприємство. Після цього дуже багато людей залишилося без роботи. Тому, всі дії генерального директора ЗАТ «Полярна зірка» ОСОБА_2 були протиправними щодо акціонерів. В результаті цього кожний з них поніс душевні страждання. Все вищевикладене спричинило банкрутство підприємства та суттєво погіршило майновий стан товариства та акціонерів, які пропрацювали там більш ніж 20 років кожний. Для них це підприємство було второю родиною, вони намагалися зробити все, щоб зберегти його цілісність. Банкрутство підприємства та подальше звільнення були справжнім шоком для людей, більшість яких є особами похилого віку, що спричинило суттєве погіршення здоров'я акціонерів.

21 лютого 2013 року в судовому засіданні було вирішено питання про приєднання позову третьої особи із самостійними вимогами ГО «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди до розгляду в даному проваджені.

У наступному судовому засіданні ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, в яких просив визнати відомості, які розповсюджені ОСОБА_1 у грудні 2011 року у запереченнях наданих у Приморський районний суд м. Одеси такими, що не відповідають дійсності; зобов'язати відповідача зупинити подавати до державних органів України скарги, звернення, ч інші засоби розповсюдження інформації; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 150000,0 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2013 року позов третьої особи із самостійними вимогами ГО «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист, честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди залишено без розгляду та продовжено провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні сторони наполягали на своїх позиціях.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є міноритарним акціонером ЗАТ «Полярна зірка» та власником 49 штук простих іменних акцій ЗАТ «Полярна зірка», що підтверджується сертифікатом акцій серія А №081 ЗАТ «Полярна зірка» від 25.12.2003 року.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11,15 березня 1999 року зобов'язано фірму «Rial Q4 LTD» сплатити АТЗТ «Полярна зірка» 233834,13 доларів США.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.01.2013 року, скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2012 року та Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27.04.2012 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову прокурора про порушення кримінальної справи та направлено на новий розгляд.

Згідно ст. 11 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог чинного законодавства господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками та учасниками у виді внесків, а управління товариством здійснюють його органи.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» визначено права учасників господарського товариства. Ця норма не наділяє учасника товариства суб'єктивним правом на здійснення повноважень власника майна товариства, тому такий учасник не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити договір, укладений між юридичними особами. Крім того, угода між товариством та іншою юридичною особою не зачіпає його прав, а учасники господарського товариства не наділені правом звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників товариства і самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників товариства.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 р. п. 51, Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Досліджуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконними дій ОСОБА_2 щодо продажу майна АТЗТ «Полярна зірка» та неотримання АТЗТ «Полярна зірка» коштів за продаж даного майна, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають.

В обґрунтування зазначеної вимоги ОСОБА_1 посилається на встановлені обставини незаконності дій ОСОБА_2 саме як генерального директора АТЗТ «Полярна зірка», але звернулась до суду із даним позовом до ОСОБА_2 - як фізичної особи.

Відповідних та належних доказів щодо незаконності дій ОСОБА_2 щодо продажу майна АТЗТ «Полярна зірка» та неотримання АТЗТ «Полярна зірка» коштів за продаж даного майна, наявність причинно-наслідкового зв'язку з такими діями та як наслідок завдання позивачці шкоди - суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також суду не надано належних доказів, щодо обґрунтування та підтвердження порушених прав позивача ОСОБА_1 - заявленим відповідачем ОСОБА_2 як фізичною особою, а не посадовою особою підприємства.

У зв'язку із цим суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також зазначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду про відшкодування моральної шкоди, яка з її наведених у позові обґрунтувань випливає з відносин, які фактично склалися між головою правління товариства та акціонером.

У Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.02.2004 року у справі № 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що «акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом».

Заявляючи позов, позивачка повинна була надати докази того, що саме через дії (бездіяльність) відповідача як фізичної особи вона зазнала немайнових втрат внаслідок моральних чи фізичних страждань, та в чому вони виражались, їх розмір та глибину моральних страждань, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача і негативними наслідками, що настали для позивачки. Таких доказів нею суду не було надано.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Одеської області від 18.08.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_2, третя особа: ГО «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення неправомірних дій, (справа № 22-ц/785/7390/14 - аналогічна справа) «щодо обставин, вказаних в обґрунтуванні позову, слід вказати наступне. Всі обставини, вказані в позові можна поділити на дві групи. Перша містить інформацію щодо скоєння фізичною особою - відповідачем по справі злочинів, а матеріали справи містять інформацію щодо знаходження кримінальної справи в провадженні слідчих органів, що не заперечується сторонами. Між тим, саме в цих вказаних випадках таких, як неперерахування на рахунок ЗАТ «Полярна зірка» грошових коштів, стягнутих за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України № 248ш/98 від 11,15 березня 1999 року, відчуження майна товариства за нижчою ціною аніж ринкова, тощо є ознаками скоєння злочину, які повинні бути перевірені у встановленому законом порядку. Відповідно право на відшкодування шкоди в такому випадку виникає у зв'язку з набуттям статусу потерпілого в межах кримінальної справи (провадження про кримінальне правопорушення).

Щодо другої групи обставин, то наводячи певні факти (підстави позову) позивач вказує на незаконність дій фізичної особи ОСОБА_2, які на думку позивача призвели саме до моральних страждань, приниження її честі та гідності з очах оточуючих, оскільки підприємство, якому вона віддала більшість свого життя, незаконно розпродається, а позивач втратила своє місце роботи, впевненість у майбутнє та проживання в достатку після виходу на пенсію. Також з пояснень позивача вбачається, що під час роботи на підприємстві до 1994 року, керівництво обіцяло працівникам безбідну старість, отримуючи, дивіденди за акції, куплені ними у підприємства. Але, у зв'язку з незаконними діями посадових осіб АТЗТ «Полярна зірка», дане підприємство збанкротувало, позивач залишилася ні з чим, її перестали поважати друзі та знайомі, що призвело до приниження честі та гідності ОСОБА_13, тому для налагодження свого життя та відновлення побуту після звільнення та банкрутства підприємства, їй необхідно було прикладати суттєвих зусиль. У зв'язку з тим, що честь, гідність., престиж та ділова репутація ОСОБА_13 були принижені діями ОСОБА_2, який призвів до банкрутства. АТЗТ «Полярна зірка», їй необхідно було прикладати додаткових зусиль для налагодження свого життя, уклад якого було порушено через неможливість продовження громадських стосунків з оточуючими людьми. При цьому позивач причиною скрутного матеріального становища та погіршення стану здоров'я пов'язав з діями відповідача як фізичної особи».

Виходячи із сенсу існування акціонерних товариств та специфіки відносин між акціонером та товариством, яке знайшло своє закріплення з ч. 2. ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів, а акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Таким чином, посилання позивача на пов'язаність дій - відповідача - фізичної особи з економічними результатами діяльності підприємства без вироку суду, який набрав силу, не можуть бути прийняті судом як підстава для задоволення позовних вимог, обґрунтованих вищевказаним чином.

За викладених обставин, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди - відсутні.

Враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини, суд відмовляє в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ГО «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ГО «Комітет захисту прав міноритарних акціонерів ЗАТ «Полярна зірка» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: Гуревський В.К.