Ухвала суду № 40857356, 10.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/738/14-ц Головуючий у І інстанції Моргун Г.Л.Провадження № 22-ц/780/5430/14 Доповідач у 2 інстанції СліпченкоКатегорія 56 10.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 30 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача та стягнення коштів,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У червні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся з названим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (надалі ТОВ«Лізингова компанія «Автофінанс».

29.07.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову та просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться у відповідача ТОВ «Лізінгова компанія «Автофінанс» на розрахунковому рахунку АТ « УкрсибБанк» на суму 104 976,70 грн. до вирішення спору по суті.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 30 липня 2014 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

У апеляційній скарзі ТОВ «Лізінгова компанія «Автофінанс» просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у забезпечені позову, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що позивачем жодним чином не доведено суду підстав для забезпечення позову, а суд не мотивував свою ухвалу на якій підставі було задоволено заяву позивача та накладення арешту на грошові кошти товариства завдає значну шкоду його господарській діяльності, що тягне за собою різні штрафні санкції та ставить під загрозу права інших осіб, які є добросовісними клієнтами ТОВ «Лізінгова компанія «Автофінанс».

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на поточні рахунки в межах суми 104976,70 грн., які належать відповідачу, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З огляду на викладене суд першої інстанції, правомірно дійшов висновку, що вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Суд першої інстанції, застосувавши вимоги зазначеного законодавства, жодним чином не порушив прав апелянта чи охоронюваних законом, його інтересів.

Крім того, враховуючи, що позивач звернувся до суду із вимогами, що мають матеріальний характер, предметом яких є грошова сума в розмірі 104976,70 гривень, що є значними коштами, а тому незабезпечення їх збереження може в подальшому призвести до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність накладення арешту на вказані поточні рахунки, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» відхилити.

Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 30 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ч.1 ст.324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі .

Головуючий:

Судді: