Ухвала суду № 40857319, 10.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2990/14 Головуючий у І інстанції Маценко Н.П.Провадження № 22-ц/780/4998/14 Доповідач у 2 інстанції СліпченкоКатегорія 18 10.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 13.10.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (надалі ПАТ «Форум») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредитні кошти в сумі 50 000 доларів США, терміном користування по 12.10.2018 року зі сплатою 13,5 % річних.

23.01.2009 року, 11.08.2009 року та 28.05.2012 року між позивачем та третьою особою укладено додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору. Факт надання кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером від 13.10.2008 року на суму 50 000 доларів США.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 13.10.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 5381 та додаткові договори від 23.01.2009 року, 11.08.2009 року та 28.05.2012 року.

Відповідачем були порушені умови кредитного договору та не було здійснено в строк погашення відповідних сум кредиту.

Станом на 25.03.2014 року сума боргу складає 427 870,14 грн., в тому числі: поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 354 113,89 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 65 334,89 грн.; поточна сума заборгованості за нарахованими процентами - 3 492,63 грн.; сума нарахованої пені за простроченим кредитом та процентами - 4 928,73 грн.

Просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 427 870 грн. 14 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на користь ПАТ «Банк Форум»; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, не нижчою за ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2014 року у позов задоволено.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 427870 грн. 14 коп., а тому відповідно до ст. 33, 39 Закону України "Про іпотеку" та умов кредитного договору, банк має право погасити заборгованість у першу чергу за рахунок забезпечення, а саме звернути стягнення на майно, яке передане в іпотеку ОСОБА_1

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.

Згідно ст.610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2008 року між позивачем та третьою особою у справі укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в сумі 50000 доларів США, терміном користування по 12.10.2018 року зі сплатою 13,5 % річних.

23.01.2009 року, 11.08.2009 року та 28.05.2012 року між позивачем та третьою особою укладено додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору.

23.01.2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору згідно з якою встановлено плату за користування кредитними коштами у розмірі 14 % річних. Повернення кредитних коштів здійснюється згідно із графіком.

11.08.2009 року підписано додаткову угоду № 2, якою зменшено ліміт кредитування за кредитною лінією.

Додатковою угодою від 28.05.2012 року обумовлено проведення реструктуризації кредитної заборгованості позичальника шляхом приєднання до суми кредиту 50 % несплачених відсотків за користування кредитними коштами іноземній валюті за кредитним договором, нарахованих за період з червня 2011 року по травень 2012 року включно, змінено валюту зобов'язання з долара США на гривню за курсом міжбанківського валютного ринку України, шляхом проведення конвертації залишку заборгованості в сумі 44697,91 долар США за курсом 8,08 грн. за 1 долар США, що становить 361159,12 грн., продовжено термін користування кредитними коштами строком до 11 жовтня 2033 року та встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 15 % річних.

Взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів банк виконав у повному обсязі, про що свідчать меморіальний валютний ордер № 104268 та меморіальний ордер № 794769 від 28.05.2012 року.

З матеріалів справи встановлено, що 13.10.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 5381 та додаткові договори від 23.01.2009 року, 11.08.2009 року та 28.05.2012 року, за якими відповідач передала в іпотеку земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер 3210600000000580 114, що розташована за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" вказано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до ст. 39 Закону України, "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні, спосіб реалізації предмета шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З матеріалів справи достовірно встановлено, що ОСОБА_2 порушив взяті на себе зобов'язання за основним договором. Станом на 25.03.2014 року сума боргу останнього складає 427870,14 грн., в тому числі: поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 354113,89 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 65334,89 грн.; поточна сума заборгованості за нарахованими процентами - 3492,63 грн.; сума нарахованої пені за простроченим кредитом та процентами - 4928,73 грн.

21.03.2014 року банк звернувся до відповідача та третьої особи із вимогою про виконання зобов'язань у 30-ти денний строк.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлений правомірно, оскільки ОСОБА_2 всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, а тому відповідно до ст. 33, 39 Закону України "Про іпотеку" та умов кредитного договору, банк має право погасити заборгованість за кредитним договором за рахунок забезпечення, а саме звернути стягнення на майно, яке передане в іпотеку ОСОБА_1

Позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи апелянта в апеляційній скарзі про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: