Вирок № 40854164, 13.10.2014, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5170/13-к

Номер провадження 1-кп/404/236/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Поступайла В.В.,

при секретарі Теніченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальне провадження №12013120060001031 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кіровограда, українки, громадянки України, з вищою освітою, не заміжньої, не працюючої, проживаючої АДРЕСА_2, раніше судимої:

- 03.09.2012 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч.3 ст.190, ч.2 ст.15 ч.3 ст.190, ст.70 КК України до 4 років позбавленні волі та на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Кас'янової І.В.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року ОСОБА_1, переслідуючи ціль нетрудового збагачення, вирішила розпочати протиправну діяльність шляхом вчинення шахрайських дій відносно користувачів веб-ресурсу «Емаркет Україна». З цією метою 22.11.2012 року близько 15 год. 12 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в Інтернет клубі по вул. Жовтневої Революції, 21 у м. Кіровограді, де надаються населенню платні послуги доступу до інформаційної мережі загального користування Інтернет, використовуючи комп'ютер, доступ до мережі Інтернет якого здійснювався через ІР-адресу « 178.216.190.28» (Інтернет сервіс провайдер «Радіоком ЛТД», юридична адреса: м. Кіровоград, вул. Калініна, 41), зареєструвалася на веб-ресурсі «Емаркет Україна» та вказала електронну адресу для листування «ІНФОРМАЦІЯ_2», яку заздалегідь зареєструвала для вчинення вказаних вище дій.

Після цього на зазначеному вище веб-ресурсі ОСОБА_1 розмістила оголошення про продаж жилеток з хутра та з метою надання ознак правдивості своїм злочинним намірам додала до оголошення фотознімки даного товару, якого в дійсності в неї не було і намірів здійснювати його поставки потенційним покупцям вона не мала, тим самим ввівши завідомо неправдиву інформацію до сайту «Емаркет Україна».

У подальшому мешканка міста Київ ОСОБА_3 вирішила придбати за допомогою веб-ресурсу «Емаркет Україна» хутряну жилетку та у період з 14 грудня 2012 року по 21 січня 2013 року шляхом електронного смс-листування і телефонних переговорів за номером оператора мобільного телефону «Астеліт» НОМЕР_1, який був наданий продавцем, яка представилася ОСОБА_4, погодила ціну на вказаний товар, умови його оплати та доставки. При цьому ОСОБА_3, будучи введеною в оману, на прохання ОСОБА_1 здійснила попередню оплату товару в загальній сумі 2480 грн., а саме 17.12.2012 року в сумі - 1080 грн. та 25.12.2012 року в сумі - 1400 грн., шляхом зарахування грошових коштів на платіжну картку «Приватбанку» НОМЕР_2, вказану останньою. Водночас зазначена платіжна картка «Приватбанку» відкрита на ім'я ОСОБА_5, яку ОСОБА_1 в жовтні 2012 року, точні дата та час не встановлено, випадково знайшла в районі «Критого ринку» на території парку «Слави» в м. Кіровограді разом з паперовим конвертом, де був вказаний пін-код доступу до зазначеного рахунку.

Після цього з метою конспірації своєї протиправної діяльності ОСОБА_1, маючи можливість користуватися чужою платіжною карткою та здійснювати фінансові операції з її допомогою, 17.12.2012 року близько 19 год. 57 хв. в банкоматі «Приватбанк» по вул. Жовтневої Революції, 20/2 у м. Кіровограді разом з іншими грошовими коштами зняла грошові кошти в сумі 1080 грн. та 25.12.2012 року близько 14 год. 35 хв. в банкоматі «Приватбанк» по вул. 50 років Жовтня, 1, у м. Кіровограді зняла грошові кошти в сумі 1400 грн., які надійшли від ОСОБА_3

Після отримання в такий спосіб грошових коштів ОСОБА_1 розпорядилася ними на власний розсуд, а зв'язок з покупцем ОСОБА_3 перервала, поставку замовленого товару не здійснила, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на раніше зазначені суми.

Вказаними діями ОСОБА_1 скоїла заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та показала суду, що за обставин, часу та у місці, вказаних у висунутому обвинуваченні, зареєструвалася на веб-ресурсі «Емаркет Україна» та розмістила оголошення про продаж жилеток з хутра. При цьому вона планувала продати власну жилетку, яка була раніше подарована чоловіком та фактично нею не використовувалася. Також вона планувала продавати жилетки з хутра виробництва однієї з фабрик на Закарпатті, назву якої вона на даний час не пам'ятає. У зв'язку із цим у мережі Інтернет з сайту вказаної фабрики вона скопіювала зображення хутряних виробів, які розмістила для продажу. Вона зареєструвалася під іменем ОСОБА_1, оскільки побоювалася, що у зв'язку із попередньою судимістю особи по її справжньому імені можуть взнати, що вона раніше займалася шахрайством, і не довіряти їй.

У грудні 2012 року за вказаним оголошенням до неї на телефон НОМЕР_1 зателефонувала ОСОБА_3 та у подальшому шляхом листування і дзвінків вони домовилися про продаж однієї з жилеток, зображених у оголошенні, вартість якої складала 3800 грн., яку вона мала надіслати до м. Києва. З метою попередньої оплати товару ОСОБА_3 на вказаний нею рахунок 17.12.2012 року перерахувала 1080 грн. та 25.12.2012 року - 1400 грн., які були зняті нею у ці ж дні в м.Кіровограді з банкоматів «Приватбанку» по вул. Жовтневої Революції, 20/2 та по вул. 50 років Жовтня, 1. У подальшому вона спробувала надіслати свою хутряну жилетку через «Нову Пошту», але їй там відмовили у пересилці хутряних виробів, а надалі виїхала до Росії, де був викрадений телефон з усіма контактами ОСОБА_3 Вона хотіла повернути кошти, отримані від потерпілої, але внаслідок крадіжки та відсутності доступу до мережі Інтернет втратила можливість спілкуватися із потерпілою. Надалі вона дізналася про розпочате стосовно неї за заявою потерпілої кримінальне провадження. На даний час усі кошти нею потерпілій відшкодовані.

Вказує, що не мала намірів на заволодіння коштами потерпілої шляхом обману та збиралася направити їй свою жилетку. Її жилетка дійсно мала низку відмінностей від тої, що замовила ОСОБА_3, не мала капюшону та була з рукавами, але вона розраховувала, що якщо жилетка не сподобається потерпілій, то остання її поверне, а вона поверне кошти. Під час спілкування із ОСОБА_3 вона представилася ОСОБА_1, повідомила, що працює у підприємця ОСОБА_5 у м. Львові, запевнила, що тривалий час їх підприємство займається продажем хутряних виробів, щоб запевнити потерпілу, що її замовлення буде виконане, а не з метою заволодіння коштами останньої.

Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, її вина доводиться дослідженими у судовому засіданні такими доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, згідно з якими у грудні 2012 року вона вирішила придбати хутряну жилетку та знайшовши оголошення в мережі Інтернет на веб-ресурсі «Емаркет Україна» написала повідомлення його автору. Жінка, яка їй зателефонувала, представилась як ОСОБА_4 та повідомила, що вона займається продажем хутра з Греції, а сама вона знаходиться у м. Львові. На її прохання вказати їй сайт, щоб вона краще ознайомилась з асортиментом продукції, остання повідомила, що їх фірма працює дуже давно, має багато постійних клієнтів, а тому особливої реклами їм не потрібно. Після цього вони домовилися з обвинуваченою про умови поставки хутряної жилетки з Греції, яку повинні були доставити в м. Львів, а звідти, користуючись послугами «Нової пошти», в м.Київ.

Крім того вони домовилися, що оплата буде здійснюватися трьома частинами. Перша передоплата в сумі 1080 грн. повинна була бути здійснена одразу, наступна в обсязі 1400 грн. - після доставки товару в Україну, а останній розрахунок повинен був відбутися при отриманні товару у відділенні «Нова пошта» в розмірі 1320 грн. Перша передоплата була здійснена в сумі 1080 грн. на її прохання її чоловіком ОСОБА_7 на картку «Приватбанку» НОМЕР_2, яка, як повідомила обвинувачена, належала директору підприємства ОСОБА_5 Другу оплату за товар вона здійснила самостійно у Печерському відділенні банку «Приватбанк» на суму 1400 грн. Товар за домовленістю вона мала отримати до кінця 2012 року, оскільки потім від'їжджала на відпочинок за кордон. До вказаного числа товар доставлений не був та після того, як вона приїхала з відпочинку, одразу зв'язалась з обвинуваченою, яка їй повідомила, що товар вона вже відправила, але так як була пошкоджена коробка, їй його знов повернули. Перемовини з обвинуваченою тривали до 12 січня 2013 року у вигляді телефонних розмов та переписки електронною поштою за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Потім обвинувачена повідомила, що перебуває у родичів в Росії, тому телефонувати не зможе та 12 січня 2013 року зв'язок перервався.

На подальші телефонні дзвінки та листи електронною поштою відповідей не було. На сьогоднішній день претензій майнового характеру до обвинуваченої у неї немає, оскільки остання відшкодувала завдані їй матеріальні збитки;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який показав суду, що є співмешканцем потерпілої ОСОБА_3, яка в грудні 2012 року на веб-ресурсі «Емаркет Україна» замовила хутряну жилетку у жінки на ім'я ОСОБА_4 з м. Львова. Якого змісту було оголошення йому не відомо, тільки знає, що його дружина листувалась з обвинуваченою за допомогою електронної пошти на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та по телефону. Першу передоплату за хутряну жилетку на прохання потерпілої він здійснив 17 грудня 2012 року на картку «ПриватБанку» на ім'я ОСОБА_5 в сумі 1080 грн. Другу оплату за товар в сумі 1400 грн. здійснювала його дружина в Печерському відділенні «ПриватБанку». Товар повинен був прийти приблизно через два тижні, тобто до кінця 2012 року. Переписка його дружини ОСОБА_3 з обвинуваченою тривала приблизно до середини січня 2013 року та потім обірвалася. Після цього дружина вимагала від обвинуваченої повернення коштів, так і не отримавши придбаного товару, а потім звернулася до працівників міліції;

- показаннями свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що є донькою обвинуваченої ОСОБА_1, з якою вона проживала наприкінці 2012 року АДРЕСА_1. У вказаний час її мати декілька разів відвідувала комп'ютерний клуб неподалік місця проживання. Зі слів матері вона чула, що остання продавала належну їй жилетку з хутра, яка була в неї вдома. Проте, їй не відомо, щоб мати займалася підприємницькою діяльністю;

- показаннями свідка ОСОБА_5, згідно з якими у 2012 році він працював системним адміністратором в Інтернет клубі по вул. Жовтневої Революції, 21, у м. Кіровограді, куди декілька разів у листопаді-грудні 2012 року заходила ОСОБА_1 та користувалася послугами клубу;

- показаннями свідка ОСОБА_4, яка показала суду, що є подругою ОСОБА_1 та у 2012 році за місцем проживання по АДРЕСА_3 отримувала з сайту «Aukro.ua», за допомогою якого проводиться продаж товарів, документи (логін, пароль), пов'язані із відкриттям ОСОБА_1 рахунку на вказаному ресурсі від її імені;

- заявою потерпілої ОСОБА_3 від 28.01.2013 року про вчинення стосовно неї кримінального правопорушення, а також долученим листуванням електронною поштою з особою, яка під приводом продажу хутряних жилеток з Греції заволоділа коштами потерпілої, та копіями платіжних документів, зміст яких повністю підтверджує показання потерпілої та свідка ОСОБА_7 у суді (т.1 а.п.5-37);

- випискою по карті «Приватбанку» НОМЕР_2 за період з 01.11.2012 року по 11.02.2013 року, відкритій на ім'я ОСОБА_5, яка підтверджує перерахування коштів на вказану картку 17.12.2012 року в сумі 1080 грн. та 25.12.2012 року на суму 1400 грн. й зняття перерахованих коштів у ці ж дні з банкоматів у м. Кіровограді за обставин, вказаних у обвинуваченні, а також повідомленням банку про відкриття вказаного рахунку на ім'я ОСОБА_5 та копією паспорту останнього (т.1 а.п.73-76);

- довідкою ТОВ «Ємаркет Україна» від 20.02.2013 року №260, якою підтверджено реєстрацію користувача з email «ІНФОРМАЦІЯ_2» на сайті emarket.ua 22.11.2012 року о 15 год. 12 хв. через ІР-адресу « 178.216.190.28» (т.1 а.п.89-90);

- довідкою ТОВ «Радіоком» №04 від 20.02.2013 року, згідно з якою користувачем ІР-адреси « 178.216.190.28» є комп'ютерний клуб по вул. Жовтневої Революції, 21 у м. Кіровограді (т.1 а.п.92)

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.04.2013 року, згідно з яким ОСОБА_5 впізнав на фотознімку ОСОБА_1 як жінку, яка в листопаді-грудні 2012 року відвідувала «Інтернет заклад» по вул. Жовтневої Революції, 21 у м. Кіровограді, у якому він був адміністратором (т.1 а.п.179-180).

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та перевірені у судовому засіданні докази у їх сукупності, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого та зміненого прокурором обвинувачення, вважає доведеною вину ОСОБА_1 у скоєнні заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайства), вчиненого повторно, кваліфікуючи вказані дії за ч.2 ст.190 КК України.

При цьому твердження обвинуваченої про відсутність намірів на вчинення злочину та виникнення між нею та потерпілою цивільно-правових відносин суд оцінює критично, як намагання уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків, а також іншими раніше зазначеними доказами.

Зокрема, як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_3, обвинувачена повідомила їй завідомо недостовірні данні щодо: свого місця проживання, імені, обставин зайняття підприємницькою діяльністю, постачання хутряних виробів з Греції, порядку оплати поставленого товару з Греції, отримання його з Греції та направлення потерпілій до кінця 2012 року. Повідомлені обставини щодо гарної репутації, тривалої роботи підприємства на ринку і широкого асортименту товарів безумовно викликали у потерпілої ОСОБА_3 довіру до обвинуваченої, внаслідок чого остання двічі (самостійно та через ОСОБА_7, який діяв на її прохання) перераховувала кошти за реквізитами вказаними ОСОБА_1, проте, в установлений термін так і не отримала замовлений товар, внаслідок того, що обвинувачена припинила спілкуватися з нею. Вказані обставини у своїх показаннях повністю підтвердив свідок ОСОБА_7 та вони повністю узгоджуються із змістом листування у мережі Інтернет, долученим потерпілою до заяви про злочин (т.1 а.п.5-37), копіями платіжних документів та випискою про рух коштів в банку. Наведене також безсумнівно вказує про умисне введення ОСОБА_1 потерпілої ОСОБА_3 в оману, формування довіри до себе та отримання грошових коштів за товар, який вона не мала намірів продавати.

При цьому надані на свій захист обвинуваченою ОСОБА_1 показання не спростовують, а навпаки підтверджують висунуте обвинувачення. Зокрема, ОСОБА_1 підтвердила у суді, що не планувала направляти потерпілій саме ту хутряну жилетку, яку замовила остання, а також те, що не чекала доставки жилетки з Греції, але водночас вимагала передплату у зв'язку із цим. При цьому, враховуючи те, що потерпіла замовляла жилетку з хутра без рукавів і з капюшоном, а, як стверджує ОСОБА_1, вона мала намір направляти ОСОБА_3 власну хутряну жилетку з рукавами і без капюшону, суд вважає, що такі твердження є намаганням знайти перед судом безпідставне виправдання вчиненого злочину внаслідок збігу обставин та перебуванням у власності обвинуваченої жилетки з хутра, оскільки потерпілою замовлялася річ з іншими характеристиками та обвинувачена запевняла, що саме така річ буде направлена їй. Подальші твердження ОСОБА_1, згідно з якими вона намагалася надіслати ОСОБА_3 власну хутряну жилетку, яка містить очевидні відмінності від тої, що замовила потерпіла, не приймаються судом до уваги, оскільки, хоча і сервісом «Нова Пошта» заборонено пересилання таких виробів, обвинувачена не виконала вимоги потерпілої щодо пересилання замовленої нею жилетки іншим сервісом або передачі її транспортом (автомобільним або залізничним). Також суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 щодо неможливості повернення ОСОБА_3 коштів у зв'язку із втратою контактів останньої, оскільки обвинувачена знала анкетні дані потерпілої, свою електронну адресу в мережі «Інтернет», за допомогою якої велося листування при замовленні товару, а тому, за наявності бажання могла із нею зв'язатися.

Будь-які підстави ставити під сумнів достовірність та допустимість раніше зазначених доказів судом не встановлено. При цьому обвинувачена підтвердила зміст показань потерпілої та свідків, долученого потерпілою листування електронною поштою, отримання грошових коштів від ОСОБА_3 Також суд враховує, що виписку по карті «Приватбанку» НОМЕР_2 (т.1 а.п.73) отримано органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.02.2013 року, згідно з якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які становлять банківську таємницю по вказаному рахунку, тобто з дотримання визначеної КПК України процедурою, а тому не приймає до уваги твердження захисника щодо недопустимості вказаного доказу.

Водночас, суд вважає, що протокол проведення слідчого експерименту з фотознімками від 17.05.2013 року за участю обвинуваченої ОСОБА_1 (т.1 а.п.202-206) не може бути використаний в якості доказу у кримінальному провадженні внаслідок його недопустимості та виходить із наступного.

Частиною 1 ст.95 КПК України визначено, що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним щодо відомих йому обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Згідно з вимогами ст.240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та здійснюється шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Як вбачається із змісту вказаного протоколу із ОСОБА_1 стороною обвинувачення із застосуванням фотозйомки на місці вчинення кримінального правопорушення фактично проведено допит, тобто будь-яке відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань не здійснювалося. Таким чином показання обвинуваченої були зафіксовані у протоколі слідчого експерименту без здійснення будь-яких дій щодо їх перевірки, а лише із фотографуванням вказаних нею місць. Відповідно до положень ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому або посилатися на них, а тому показання ОСОБА_1, які зафіксовані у протоколі проведення слідчого експерименту визнаються судом недопустимими та не беруться до уваги. Крім того, судом не приймаються до уваги як неналежні, визнані у кримінальному провадженні та долучені в якості доказів: диск із відеозаписами, вилучений у ПАТ «Приватбанк», протокол його перегляду та фототаблицю; шапку; сонцезахисні окуляри та три платіжні картки - оскільки під час їх дослідження судом не встановлено жодних відомостей, які б підтверджували або спростовували висунуте обвинувачення.

Разом з тим визнання протоколу проведення слідчого експерименту недопустимим доказом та попередньо вказаних доказів неналежними, не спростовує інших доказів, у тому числі показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є належними та підтверджують встановлені судом обставини, а тому суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 під приводом продажу жилетки з хутра та зайняття підприємницькою діяльністю ввела потерпілу з вказаного питання в оману, ввійшла до неї в довіру, не маючи в розпорядженні замовленої жилетки з хутра і намірів її продавати, під приводом передплати отримала від ОСОБА_3 за замовлений товар гроші, які використала на власні потреби, після чого припинила з останньою спілкування, чим вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

Також суд вважає за необхідне вказати та уточнити, що оскільки згідно із раніше зазначеними доказами ОСОБА_3 здійснила перерахування на прохання ОСОБА_1 на вказаний нею рахунок коштів в сумах 1080 грн. 17.12.2012 року та 1400 грн. 25.12.2012 року, то відповідно правильним буде встановлення факту зняття в банкоматах і заволодіння ОСОБА_1 коштами потерпілої у ці ж дні у наведених сумах, а не як вказано у висунутому обвинуваченні в розмірі 1090 грн. та 1403 грн.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, яке віднесене до категорії злочинів середньої тяжкості, умисне та закінчене.

Як особа ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, не заміжня, осудна, на обліку у Кіровоградському обласному наркологічному диспансері та Кіровоградській обласній лікарні не перебуває, раніше судима.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої, суд визнає добровільне відшкодування збитків, завданих злочином.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлені.

Із врахуванням всіх обставин провадження та особи обвинуваченої, яка раніше судима за аналогічні умисні кримінальні правопорушення та вчинила злочин під час іспитового строку, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням в межах санкції ч.2 ст.190 КК України, що цілком відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, оскільки її виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Беручи до уваги те, що вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.09.2012 року ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.190, ч.2 ст.15 ч.3 ст.190, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і вона вчинила новий злочин протягом іспитового строку, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.78 КК України призначити їй покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.

Оскільки до обвинуваченої застосовано запобіжних захід тримання під вартою із одночасним визначенням застави (т.3 а.п.42-44, 65), яку внесено та обвинуваченою не порушувалися її умови, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжним заходом ОСОБА_1 залишити заставу.

Аналізуючи доводи сторони захисту щодо наявності підстав до застосування п.«г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання суд приходить до таких висновків.

Згідно з вимогами п.«г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання підлягають особи, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано хворими на тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарання та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 року №3/6 (далі за текстом Перелік).

До таких хвороб розділом 11 Переліку віднесено хвороби нирок з хронічною нирковою недостатністю в термінальній стадії, серед яких п.11.2 визначено хронічний пієлонефрит, який також має перебувати в термінальній стадії. Згідно з наданими стороною захисту та вилученими медичними документами у ОСОБА_1 хвороби нирок з хронічною нирковою недостатністю в термінальній стадії у 2014 році не діагностувалися, а встановлено захворювання хронічний пієлонефрит, відомості про перебування якого в термінальній (кінцевій) стадії відсутні. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №107 від 30.09.2014 року будь-які хвороби, що підпадають під визначення Переліку, у ОСОБА_1 відсутні та у ОСОБА_1 немає хронічної ниркової недостатності (т.4 а.п.2-4). Відтак, доводи сторони захисту не ґрунтуються на положеннях вказаного Переліку, а відтак і положеннях п.«г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», тому суд вважає, що підстави до застосування амністії стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Від цивільного позову потерпіла відмовилася до початку судового розгляду під час досудового розслідування (т.1 а.п.57) та останній на розгляд до суду разом з обвинувальним актом не направлявся. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.09.2012 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного його відбування, зарахувавши в строк відбуття покарання строк тримання під вартою у вказаному кримінальному провадженні в період з 13.02.2014 року по 30.04.2014 року.

До набрання вироком законної сили запобіжним заходом обвинуваченій ОСОБА_1 залишити заставу.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 25000 грн., внесену за ОСОБА_1 на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.04.2014 року на розрахунковий рахунок №37312014000784, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ГУ ДКСУ в Кіровоградській області МФО 823016, - повернути заставодавцю.

Речові докази: жіночу спортивну шапку, сонцезахисні окуляри та 3 платіжні картки «ПриватБанк» - повернути ОСОБА_1

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда В.В. Поступайло