Вирок № 40852315, 13.10.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

суддів - Трещова В.В., Брага А.В.

за участю: секретарів - Корсун Я.О., Пухлової О.О.

прокурора - Нечипоренко С.В.

захисника - адвоката ОСОБА_1

представника потерплої сторони - адвоката ОСОБА_2

обвинуваченої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/1400/14-к (пр. № 1-кп/201/133/2014) відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася та проживає в АДРЕСА_1, громадянки України, освіта вища, розлученої, раніше не судимої, не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_3, займаючи посаду завідуючої касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк», у зв'язку з чим будучи наділеною організаційно-розпорядчими повноваженнями службової особи, та являючись матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, стала на шлях вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення та у період з 23 травня 2013 року до 24 травня 2013 року, використовуючи доступ до сейфу, що знаходився у кімнаті сейфо-сховища відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, 10, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнила грошові кошти ПАТ «ІнтерКредитБанк», що перебували в її віданні, в сумі 2 210 000, 00 гривень, тобто в особливо великих розмірах, при наступних обставинах.

Так, з 20 серпня 2012 року обвинувачена ОСОБА_3 на підставі наказу голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_4 № 134-К від 17 серпня 2012 року переведена з посади завідуючої касою відділення № 2 у м. Дніпропетровську ПАТ «ІнтерКредитБанк» на посаду завідуючої касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк». Згідно посадової інструкції, затвердженої 20 серпня 2012 року в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_5, обвинувачена виконувала організаційно-розпорядчі функції у своїй діяльності, тобто являлась службовою особою.

На підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 20 серпня 2012 року, укладеного між ПАТ «ІнтерКредитБанк» та ОСОБА_3, остання прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження схоронності довірених банком цінностей.

На підставі наказу в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» № 112\1 від 20 серпня 2012 року завідуюча касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ОСОБА_3 призначена відповідальною за зберігання цінностей у сховищі цінностей у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську».

Обвинувачена ОСОБА_3, реалізуючи свої злочині наміри на привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, 23 травня 2013 року знаходячись на робочому місці у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, 105, діючи умисно, з корисливих мотивів та готуючи умови до скоєння кримінального правопорушення, заволоділа другим ключем начальника відділення банку ОСОБА_6, який не був завідомо обізнаний про злочинні наміри обвинуваченої, необхідний для відкриття сейфу банку, що знаходився в кімнаті сховища цінностей у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк».

В період з 23 травня 2013 року до 24 травня 2013 року, ОСОБА_3 знаходячись у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, 10, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою привласнення чужого майна, що перебувало у її віданні, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог п. 4.1.19. та 4.1.20. посадової інструкції завідуючої касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк», затвердженої 20 серпня 2012 року в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_5 та положення про касові операції в ПАТ «ІнтерКредитБанк», затвердженого рішенням правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» від 23 червня 2011 року № 1, діючи самостійно, використовуючи виключний доступ до сейфу, що знаходився у кімнаті сейфо-сховища у даному відділенні банку, привласнила грошові кошти ПАТ «ІнтерКредитБанк» в сумі 2 210 000, 00 гривень, що на момент скоєння кримінального правопорушення складало особливо великий розмір.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала, та відмовилась від дачі пояснень у відповідності зі ст. 63 Конституції України.

Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні показання учасників кримінального провадження, а також надані останніми докази, суд робить висновок про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що в кінці робочого дня 23 травня 2013 року закривши разом з ОСОБА_3 сейф, він зачекав у коридорі поки обвинувачена опломбовувала його, після чого остання повернула йому ключ, котрий він потім залишив на шафі в касовому вузлі, так як погано себе почував та не знав чи вийде наступного дня на роботу. При цьому він припускає, що обвинувачена могла це побачити та безперешкодно заволодіти його ключем від сейфу в подальшому. Наступного дня 24 травня 2013 року він прийшов на роботу із запізненням та побачив, що сховище вже було відчинено, проте він нічого не знайшов дивного в цьому, бо у випадках, коли хтось з відповідальних за відкриття сейфу осіб захворював, існувала чітка інструкція з приводу дій завідуючої касою, яка повинна була звернутися до служби безпеки та за допомогою наданого їй дублікату ключа, відчинити сейф. Крім того, залишок цінностей на початок дня - 24 травня 2013 року, повністю співпадав з відповідним залишком на кінець дня - 23 травня 2013 року, що свідчило про відсутність будь-яких порушень та нестач. Ввечері цього ж дня, після того як ОСОБА_3 підрахувала фактичний залишок сховища і запросила його для контрольного перерахунку, він помітив, що обвинувачена сильно нервує, при цьому часто помиляється при звірці грошових коштів. Він не надав цьому значної уваги та запропонував ОСОБА_3 особисто все підрахувати, на що остання почала дивно себе поводити, закриваючи собою сейфо-сховище, чим не давала йому підійти ближче. Проте він все одно настояв на своєму та при особистому перерахунку встановив, що залишок грошових коштів не відповідає операційним обліковим даним за день, а розбіжність складає близько 2 000 000, 00 гривень. Обвинувачена ОСОБА_3 нічого не змогла пояснити з приводу виниклої ситуації та повідомила, що в понеділок все буде гаразд. Після цього він дав розпорядження охоронцям зачинити відділення та викликав службу безпеки банку.

Свідок ОСОБА_7, будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що управління безпеки ПАТ «ІнтерКредитБанк», начальником якого він являється, проводило службове розслідування щодо факту нестачі грошових коштів у сейфі відділення банку, яке знаходиться по вул. Баумана, 10 в м. Дніпропетровську. Так, 24 травня 2013 року після 20.00 години йому зателефонував ОСОБА_6 та повідомив про неадекватну поведінку завідуючої касою відділення банку ОСОБА_3, яка перешкоджає йому особисто підрахувати залишок коштів в сейфі. Він приїхав у вказане відділення банку, де разом з іншими співробітниками відділення, а також в.о. голови правління ОСОБА_8, провели візуальний огляд сейфо-сховища, в якому була встановлена нестача грошових коштів в сумі 2 210 000, 00 гривень. Оскільки вже було досить пізно та це був останній робочий день тижня, а також у зв'язку з тим, що зі слів ОСОБА_6, якому обвинувачена повідомила, що в понеділок все буде на своїх місцях, вони вирішили провести перевірку каси 27 травня 2013 року. У вказаний день був виданий відповідний наказ про проведення ревізії, в результаті якої підтвердилася нестача грошових коштів на вищезазначену суму. В ході подальшої перевірки було встановлено, що 23 травня 2014 року ввечері, після закінчення робочого дня, обвинувачена ОСОБА_3 разом зі свідком ОСОБА_6, проводили контрольний підрахунок залишку коштів каси, після якого опломбували та зачинили сейф, вимкнули світло та вийшли зі сховища. Проте, через невеликий проміжок часу обвинувачена повернулась до сховища та закрила за собою вхідні двері, в результаті чого в приміщенні стало темно. Поза відеоспостереженням ОСОБА_3 знаходилась декілька хвилин, однак по встановленим у приміщенні датчикам було видно, що двері сейфа піддавалися відкриттю, після чого обвинувачена вийшла з вказаного приміщення щось притискаючи до себе правою рукою. Вказані матеріали в подальшому були передані до правоохоронних органів, якими було розпочато досудове розслідування стосовно розкрадання майна ПАТ «ІнтерКредитБанк».

Із показань свідка ОСОБА_8 під час судового розгляду було встановлено, що 24 травня 2013 року після 19.00 години йому, як в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк», зателефонував начальник регіонального управління банку ОСОБА_6 та повідомив, що при зведенні каси виявлена нестача грошових коштів. Він приїхав у відділення банку, де також були присутні інші співробітники даного відділення та співробітники служби безпеки, разом з якими вони встановили нестачу в сумі 2 210 000, 00 гривень, що була в подальшому підтверджена при проведенні перевірки у даному відділенні. При цьому, коли вони перебували у сховищі, обвинувачена ОСОБА_3 повідомила свідку ОСОБА_6, що немає підстав турбуватися, бо в понеділок гроші будуть на місці. Вони стали її розпитувати, що вона мала на увазі та де знаходяться грошові кошти, на що обвинувачена ухилялась від відповідей та вела себе досить дивно. До того ж, коли з відеозапису камер спостереження за 23 травня 2013 року стало відомо про те, що обвинувачена ввечері в цей день, після того як відбулася процедура опломбування та закриття сейфу, повторно відчиняла сейф, про що свідчили відповідні індикатори встановлені у приміщенні сховища орієнтовані на будь-які маніпуляції з сейфом, ОСОБА_3 все-одно нічого пояснити не змогла і в ході проведення службової перевірки взагалі пішла на лікарняний та не виходила на зв'язок з будь-ким.

Вищевикладені обставини також були підтверджені іншими співробітниками ПАТ «ІнтерКредитБанк», а саме ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які 24 травня 2013 року були запрошені до відділення банку по вул. Баумана, 10 в м. Дніпропетровську, при виявленні у сейфо-сховищі банку нестачі грошових коштів в сумі 2 210 000, 00 гривень та 27 травня 2013 року брали участь у ревізійній перевірці в якості членів комісії.

Так, на підставі наказу № 75/4 в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 59), 27 травня 2013 року дійсно була проведена ревізія у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Баумана 10, в ході якої встановили, що фактично наявна готівка сховища операційної каси не відповідає даним балансу банка в сумі 2 210 000, 00 гривень. Відомості отримані в результаті проведення даної перевірки були закріплені у відповідному акті раптової ревізії цінностей (т. 1, а.с. 60), який обвинувачена ОСОБА_3, з пояснень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відмовилась підписувати без будь-яких пояснень, хоча і несла повну індивідуальну матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей банку, що випливає з відповідного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «ІнтерКредитБанк» 20 серпня 2012 року (т. 1, а.с. 78-79) та позиціонує обвинувачену як особу, в віданні якої таке майно перебувало на законних підставах.

Зазначений розмір матеріальних збитків заподіяний кримінальним правопорушенням також був визначений в ході проведення судово-економічної експертизи № 1689/1690-13 від 28 жовтня 2013 року (т. 1, а.с. 189-210), з висновків якої випливає, що документально підтверджена різниця готівкової гривні між встановленою фактичною наявністю та даними бухгалтерського обліку ПАТ «ІнтерКредитБанк» становить 2 210 000, 00 гривень.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів від 04 липня 2013 року (т. 1, а.с. 99-100), було вилучено відеозаписи з камер спостереження відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» (т. 1, а.с. 101-102). Відтворивши у судовому засіданні вказані відеозаписи, судом було встановлено, що 23 травня 2013 року близько 18 години 10 хвилин, обвинувачена ОСОБА_3 разом зі свідком ОСОБА_6, знаходячись в приміщенні сховища відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» по вул. Баумана, 10 в м. Дніпропетровську, здійснювали підрахунок коштів цінностей каси, після чого ОСОБА_3 зачинила та опломбувала сейф, а ОСОБА_6 вийшов зі сховища, слідом за яким вийшла і сама обвинувачена, при цьому вимкнувши світло в сховищі. Через декілька хвилин обвинувачена повернулася у сховище та зачинила за собою двері, від чого в приміщенні стало темно і вона знаходилася там поза відеоспостереженням, проте в цей час спрацював зелений індикатор датчику сигналізації на відкриття сейфу і тільки після того як останній вимкнувся, ОСОБА_3 вийшла з вказаного приміщення щось притискаючи до себе правою рукою.

Як випливає з наказу в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» № 134-К від 17.08.2012 року обвинувачена ОСОБА_3 була переведена на посаду завідуючої касою Відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» з 20 серпня 2012 року (т. 1, а.с. 72), при цьому роблячи висновок про наявність в останньої статусу службової особи, суд виходить з її посадової інструкції (т. 1, а.с. 80-82), аналіз положень і зміст якої свідчить про володіння обвинуваченою повноваженнями організаційно-розпорядчого характеру, зловживаючи якими, ОСОБА_3, шляхом виключного доступу до сейфу, мала можливість привласнити майно ПАТ «ІнтерКредитБанк» у вигляді грошових коштів в сумі 2 210 000, 00 гривень.

Про обізнаність обвинуваченої ОСОБА_3 щодо наявності у неї таких повноважень організаційно-розпорядчого характеру, в силу яких остання володіла виключним доступом до сейфо-сховища банку, також свідчить висновок судово-почеркознавчої експертизи від 11 грудня 2013 року № 62/04-431 (т. 4, а.с. 6-9), згідно якого обвинувачена особисто виконувала свої підписи в ряді документів організаційного характеру пов'язаних з займаною нею посадою, а також в документах облікового характеру поточної роботи банку.

Покази допитаних під час судового розгляду даного кримінального провадження свідків обвинувачення ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та свідків захисту ОСОБА_19, ОСОБА_20, які не були безпосередніми очевидцями вчиненого кримінального правопорушення, в результаті котрого було привласнено майно ПАТ «ІнтерКредитБанк» у вигляді грошових коштів в сумі 2 210 000, 00 гривень, суд не може прийняти до уваги, оскільки останні не містять будь-яких фактичних обставин, на підставі яких можливо б було встановити наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а отже не являються джерелом доказу. До того ж суд не може дати належної правової оцінки показанням зазначених свідків ще й з огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_3, в силу наданих їй кримінально-процесуальним законом прав, відмовилась давати пояснення стосовно пред'явленого їй обвинувачення, що в свою чергу унеможливлює здійснення аналізу таких пояснень саме в розрізі позиції сторони захисту.

Стосовно суті обвинувачення, суд дослідивши всі обставини кримінального правопорушення та оцінюючи кожний доказ наданий сторонами кримінального процесу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, навіть попри неможливість надання належної оцінки позиції обвинуваченої, яка не визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованого їй суспільно-небезпечного діяння та на законних підставах відмовилась давати будь-які пояснення, все одно приходить до однозначного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому, роблячи такий висновок, суд виходить з наступного.

З показань допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 мала виключний доступ до сховища, де знаходився сейф, від якого остання мала ключі в силу її службових обов'язків по збереженню матеріальних цінностей банку, при цьому пароль від сигналізації, встановленої на вхідній двері сховища, був відомий тільки ОСОБА_3 і нікому іншому з працівників відділення банку. Крім того, свідок ОСОБА_6 пояснив, що сейф відчиняється тільки двома ключами, один з яких знаходиться у нього, а інший у ОСОБА_3, яка могла побачити як він, 23 травня 2013 року залишив свій ключ на шафі у касовому вузлі, звідки безперешкодно його взяти та самостійно відчинити сейф.

Обставини показані зазначеними свідками з приводу поведінки ОСОБА_3 під час встановлення недостачі грошових коштів у сейфо-сховищі відділення банку, яка повідомила, що не має підстав хвилюватися, бо в понеділок гроші будуть на місці, суд розцінює як такі, що викривають обвинувачену у вчиненні кримінального-караного діяння, у зв'язку з тим, що така поведінка могла бути обумовлена тільки лише обізнаністю обвинуваченої відносно долі цінностей банку, які і були привласненні останньою напередодні.

Крім того про винність ОСОБА_3 свідчить той факт, що саме обвинувачена повинна була, в силу займаної нею посади та наявних у неї повноважень, першою виявити недостачу в касі відділення банку при первинному її перерахунку, однак така нестача була встановлена ОСОБА_6, який повідомив суду, що коли він помітив неправильність підрахунків здійснених ОСОБА_3, він запропонував допомогти їй, однак остання навпаки стала йому перешкоджати підійти до сейфу, у зв'язку з чим свідок був змушений повідомити керівництво та службу безпеки про даний інцидент.

Враховуючи фактичні дані отримані під час дослідження долученого до матеріалів кримінального провадження відеозапису, у суду не залишається ніяких сумнівів у причетності обвинуваченої ОСОБА_3 до привласнення майна ПАТ «ІнтерКредитБанк» у вигляді грошових коштів в сумі 2 210 000, 00 гривень, яка скористалась виключним доступом до сейфу відділення банку і дочекавшись коли ОСОБА_6 залишить сховище, вимкнула світло і вийшла з приміщення, однак не закрила за собою вхідні двері та не включила сигналізацію, як того від неї потребували вимоги її посадової інструкції. Натомість через декілька хвилин ОСОБА_3 повернулася до сховища і для того щоб скрити сліди кримінального правопорушення, усвідомлюючи, що ведеться відеоспостереження, зачинила за собою вхідні двері, від чого в приміщенні стало темно і обвинувачена отримала змогу продовжити реалізацію своїх злочинних намірів та направилась до сейфу з метою заволодіння грошовими коштами, які знаходились в останньому. Коли обвинувачена ОСОБА_3 відкрила сейф, в сховищі спрацював відповідний датчик сигналізації, який почав блимати зеленим кольором, після чого остання вийшла з приміщення щось притискаючи до себе правою рукою.

Також з огляду на те, що інкримінований обвинуваченій склад кримінального правопорушення являється матеріальним, а отже вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна та отримання можливості розпорядитися ним як своїм власним, суд враховує той факт, що обвинувачена ОСОБА_3 мала реальну змогу безперешкодно винести з відділення банку привласненні грошові кошти, якими в подальшому розпорядитися на власний розсуд, що було підтверджено з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які безпосередньо працювали разом з обвинуваченою ОСОБА_3 в одному відділені банку та звернули увагу суду на те, що в інкримінований період обвинувачена ходила на роботу з великою сумкою в якій вона могла винести гроші коли йшла додому, чи виходила на обідню перерву або в інших справах.

До того ж суд оцінює посткримінальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_3, яка після вчинення кримінального правопорушення, 27 травня 2013 року відмовилася підписувати акт ревізії без будь-яких пояснень, а після того, як начальником управління служби безпеки ОСОБА_7 було отримано відеозапис з камер спостереження за 23 травня 2013 року, вона пішла на лікарняний та уникала будь-яких контактів з співробітниками банку та співробітниками служби безпеки, що у взаємозв'язку з вже встановленими фактами причетності ОСОБА_3 до вчиненого кримінального правопорушення, дозволяє суду зробити висновок про намагання обвинуваченої ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене нею суспільно-небезпечне діяння.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченої у привласненні чужого майна, яке перебувало в її віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченої, яка позитивно характеризується, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має постійне місце проживання, що суд відносить до пом'якшуючих її покарання обставин. При цьому, обтяжуючих покарання обвинуваченої обставин, судом при розгляді кримінального провадження виявлено не було.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченій слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному розмірі строку покарання, оскільки саме таке покарання буде в повній мірі відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, наслідкам останнього, способу його вчинення та спрямованості умислу обвинуваченої, особі останньої та її поведінці під час досудового розслідування та у судовому засіданні, обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3, а також вимогам ст. 65 КК України. Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій обов'язкові додаткові покарання у вигляді позбавлення її права обіймати посади, пов'язані із матеріальною відповідальністю та виконанням організаційно-розпорядчих функцій. Також, у зв'язку з тим, що кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчиняла із корисливого мотиву, суд вважає за необхідне призначити додаткове покарання у вигляді конфіскації всього належного їй майна.

Вирішуючи позовні вимоги ПАТ «ІнтерКредитБанк» про стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоди в сумі 2 210 000, 00 гривень, суд , враховуючи вимоги ст. 1166 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт завдання діями обвинуваченої майнової шкоди на зазначену суму, що також підтверджується відповідними письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Питання щодо речових доказів суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та призначити їй покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із матеріальною відповідальністю та виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки та конфіскацією всього належного їй майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту взяття її під варту, після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ІнтерКредитБанк» (49055, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 36, ЄДРПОУ 37731532) в рахунок відшкодування майнової шкоди - 2 210 000 гривень (два мільйони двісті десять тисяч гривень) 00 коп.

Речові докази - два DVD-диска з відеозаписами камер спостереження, 13 виписок по особовим рахункам за період з 13.05.2013 року по 28.05.2013 рік, витяги з балансів за рахунками 1002 за період з 13.05.2013 року по 28.05.2013 рік, оборотно-сальдові відомості за рахунками 1002 за період з 13.05.2013 року по 28.05.2013 рік, підшивки завірених копій касових документів та позабалансових ордерів з додатками по емісійно-касовим операціям в національній валюті від 13.05.2013 року, 14.05.2013 року, 15.05.2013 року, 16.05.2013 року, 17.05.2013 року, 18.05.2013 року, 20.05.2013 року, 21.05.2013 року, 22.05.2013 року, 23.05.2013 року, 24.05.2013 року, 27.05.2013 року, 28.05.2013 року, оригінал посадової інструкції завідуючої касою ОСОБА_3, оригінал договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_3, оригінал підписки матеріально-відповідальної особи ОСОБА_3, не підписаний акт розбіжності готівкових коштів в операційній касі від 24.05.2013 року, копії зошиту з цифровими записами без підписів, копії сторінок з книги обліку готівки відділення банку, оригінал наказу № 112/1 від 20.08.2012 року, особова справа ОСОБА_3, касові документи та внебалансові ордери з додатками по емісійно-касовим операціям в національній валюті за 24.05.2013 рік - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази - книгу обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку від 02.04.2012 року, книга обліку ключів, печаток від грошових сховищ (сертифікованих сейфів), пломбірів, кліше, іменних штампів касирів, розпочата 02.04.2012 року - залишити за належністю ПАТ «ІнтерКредитБанк».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов

Суддя: В.В. Трещов

Суддя: А.В. Брага