Постанова № 40850208, 02.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року 810/5248/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» (далі - позивач або ТОВ «Адмет-Груп») з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 0001942201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Адмет-Груп» вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Фінн-9». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Фінн-9» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором поставки від 03.01.2014 року № ДГ-0021, заявками на відвантаження цукру, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Позивач також стверджує, що перевіряючи ми не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «Адмет-Груп», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Адмет-Груп» від 01.08.2014 року № 397/22-03/37350218 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Позивач наголошував, що твердження відповідача про неможливість перевезення ТОВ «Адмет-Груп» товарів згідно договору поставки від 03.01.2014 року № ДГ-0021 є таким, що не відповідає дійсності. Пояснював, що позивачем для здійснення перевезення товару було укладено ряд договорів про надання послуг з перевезення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач до суду не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Надав суду клопотання про зупинення провадження у справі для з'ясування інформації про наявність кримінальної справи, що знаходиться у провадженні Генеральної прокуратури України № 12014110130000г14, щодо діяльності ПП «Фінн-9».

Вирішуючи питання про можливість зупинення провадження у справі за клопотанням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів судом встановлено, що суд зупиняє провадження у справі лише у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Між тим, до вищезазначеної заяви про зупинення провадження по справі № 810/5248/14-а, представником Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області не додано жодних належних доказів, які б свідчили про неможливість розгляду даної адміністративної справи до завершення розгляду кримінальної справи № 12014110130000г14, яка ще не передана до суду.

Разом з тим предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки та прийняття за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд не вбачає наразі законодавчо передбачених підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження по справі № 810/5248/14-а.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» зареєстровано Києво-Святошинським районним управлінням юстиції 12.10.2010 року за № 15561020000040272 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 30.07.2014 року по 01.08.2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Адмет-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Фінн-9» за березень 2014 року.

Результати перевірки оформлено актом від 01.08.2014 року № 397/22-03/37350218 (далі по тексту - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано товарно-транспортні накладні та зроблено висновок, що враховуючи відстань між пунктами перевезення встановлено, що транспортування товару фактично не могло здійснюватись даними водіями на зазначену відстань, тобто відсутні необхідні технологічні можливості до вчинення таких дій, що становлять собою відсутність змісту фінансово-господарської операції.

Враховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Адмет-Груп» вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в результаті яких занижено податок на додану вартість на загальну суму 116 769,00 грн.

На основі висновків акту перевірки 27.08.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001942201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Адмет-Груп» з податку на додану вартість на 145 961,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 116 769,00 грн. та 29 192,00 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 0001942201.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Фінн-9» при укладанні та виконанні договору який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 03.01.2014 року між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Фінн-9» укладено договір поставки № ДГ-0021. Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ПП «Фінн-9») передає у власність Покупцеві (ТОВ «Адмет-Груп»), а Покупець приймає та оплачує товарі у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації, видаткових накладних, що виставляються Постачальником і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договору поставки від 03.01.2014 року № ДГ-0021 ПП «Фінн-9» передано ТОВ «Адмет-Груп» цукор білий, крупу гречану вагову про що свідчать видаткові накладні та банківські виписки.

Перевезення товару від ПП «Фінн-9» до ТОВ «Адмет-Груп» здійснювалось відповідно до умов пункту 2.4 договору поставки від 03.01.2014 року № ДГ-0021. Зокрема, позивачем укладено:

Договір перевезення вантажу від 07.10.2013 року № 7/10/2013 з ФОП ОСОБА_1;

Договір перевезення вантажу від 14.10.2013 року № 56/42 з ФОП ОСОБА_2;

Договір перевезення вантажу від 03.2014 року № 03/01-4 з ТОВ «Інтер-Груп».

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, актами наданих послуг, платіжними дорученнями.

Отриманий товар від ПП «Фінн-9» оприбутковано позивачем, що підтверджується прибутковими накладними.

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за поставлений ПП «Фінн-9» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Адмет-Груп» отримано від ПП «Фінн-9» податкові накладні.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Фінн-9» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про безтоварність договору поставки, укладеного між позивачем та ПП «Фінн-9», суд зазначає.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Фінн-9» є відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини. У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Виходячи з положень статей 180, 183, 198, 201 Податкового кодексу України, лише відсутність реєстрації особи платником податку на додану вартість, відсутність податкової накладної або наявність відповідного рішення суду є підставою для позбавлення платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум за придбані (поставлені) товари. Разом з тим, на момент укладення господарських договорів позивачем з ПП «Фінн-9», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ПП «Фінн-9» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «Адмет-Груп» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Таким чином, висновки відповідача про порушення ТОВ «Адмет-Груп» вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Фінн-9» є безпідставними. Податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 0001942201 Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.08.2014 року № 0001942201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» судовий збір із Державного бюджету України у сумі 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.