Постанова № 40850115, 06.10.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 жовтня 2014 р. Справа № 802/3380/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Шимчика А.Г.

представника відповідача: Сахнюка Ю.Д., Кучабської В.В., Мусіровського О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Немирівської центральної районної лікарні

до: Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції

про: визнання дій протиправним та скасування акту ревізії

ВСТАНОВИВ:

16.09.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Немирівська центральна районна лікарня (далі - Немирівська ЦРЛ) з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції (далі - Вінницька ОДФІ). У позовній заяві позивач просив визнати дії та бездіяльність Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції протиправними та скасувати акт № 02-15/164 від 29.10.2012 року ревізії фінансово-господарської діяльності Немирівської ЦРЛ за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року в частині висновків щодо покриття за рахунок бюджетних коштів витрат на водопостачання на загальну суму 103726,00 грн, не підтвердження ФОП ОСОБА_5 даних про використання найманої робочої сили та завищення в актах за виконані робоит розміру заробітної плати на загальну суму 6488,21 грн, щодо фактичної опалювальної площі на майновий комплекс Немирівської СЕС на суму 15186,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що Вінницькою ОДФІ проведено ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності Немирівської ЦРЛ за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року за результатами якої складено акт № 02-15/164 від 29.10.2012 року. Позивач зазначає, що в акті ревізії не наведено достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність всіх зафіксованих у ньому порушень чинного законодавства України. У зв'язку із вказаним позивач вважає, що даний акт позапланової ревізії являється незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та проти задоволення адміністративного позову заперечили, зазначивши, що ревізія фінансово-господарської діяльності Немирівської ЦРЛ проводилась відповідно та на підставі норм чинного законодавства, в результаті чого складено акт ревізії, який відповідає вимогам діючого законодавства України. Також додатково зазначили, що акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є документом, який фіксує виявлені порушення та не несе жодних юридичних наслідків для позивача, натомість за результатами проведеної перевірки винесено лист - вимогу, в якому визначені порушення, допущені позивачем, та зобов'янь їх усунути.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ кв. 2012 року Вінницькою ОДФІ проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Немирівської ЦРЛ за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року. За результатами ревізії Вінницька ОДФІ склала акт № 02-15/164 від 29.10.2012 року, в якому зазначила порушення, що, на думку відповідача, були допущені Немирівською ЦРЛ.

В акті ревізії відповідача зазначено, що Немирівська ЦРЛ в порушення вимог розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 26 липня 1996 року №369 «Про затвердження норм питної води» та ч.1 п. 33 ст.116 Бюджетного кодексу України, Немирівською ЦРЛ проведено розрахунки по оплаті за спожите водопостачання та водовідведення мешканцями гуртожитку по заниженим нормам витрат питної води, що призвело до покриття за рахунок бюджетних коштів витрат на водопостачання сторонніх фізичних осіб на загальну суму 103 726,00 грн. (в тому числі, 2011 рік - 59 968,00 грн., січень-серпень 2012 року - 43 758,00 грн.). Внаслідок допущеного порушення, лікарні завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму-103 726,00 грн.

Окрім того, зустрічною звіркою проведеною в Немирівській СЕС щодо фактичної опалювальної площі встановлено, що відповідно до технічного паспорту на майновий комплекс Немирівської СЕС загальна площа адмінбудівлі складає 833,5 кв.м. Проте, як встановлено відповідачем, відповідно до договорів від 05.10.2010 року № 1285 та від 10.10.2011 року № 41 на надання послуг по теплопостачанню загальна площа складає 690 кв.м. Таким чином, за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року в результаті заниження площі приміщень Немирівської СЄС, призвело до покриття за рахунок бюджетних коштів витрат за теплопостачання сторонніх фізичних осіб ( КЕКВ 1164) на загальну суму 15 186,11 грн.

Разом з тим, ревізією використання коштів на проведення поточних та капітальних ремонтів встановлено, що виконання вказаних ремонтних робіт проводилося на підставі дефектних актів, розроблених проектно-кошторисних документацій, локальних кошторисів, договорів, актів виконаних робіт. З метою підтвердження взаєморозрахунків та фактичного виконання ремонтно-будівельних робіт в ході проведено зустрічні звірки у виконавців робіт: ФОП ОСОБА_5, ТОВ "КМЦ Бліц", ДП "Техмедсервіс".

За наслідками зустрічної звірки у ФОП ОСОБА_5 встановлено не підтвердження підприємцем даних про використання найманої робочої сили та завищення в актах на виконані роботи розміру заробітної плати завищено ІІ блок загальновиробничих витрат на загальну суму - 6488,21 грн.

Із урахуванням викладеного, 29.03.2013 року Вінницька ОДФІ направила позивачу лист № 02-21/510 з вимогою усунути виявлені під час ревізії порушення (а.с. 176-177).

Не погоджуючись з проведеними діями відповідача та висновками акту ревізії Немирівська ЦРЛ звернулась до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваному акту перевірки, суд зазначає, що статус державної фінансової інспекції в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні " № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-ХІІ, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2939-ХІІ, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 2 Закону № 2939-ХІІ, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 Закону № 2939-ХІІ визначено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Заявленим адміністративним позовом позивач просить суд визнати протиправним та скасувати акт № 02-15/164 від 29.10.2012 року фінансово-господарської діяльності Немирівської ЦРЛ за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року в частині висновків щодо покриття за рахунок бюджетних коштів витрат на водопостачання на загальну суму 103726,00 грн, не підтвердження ФОП ОСОБА_5 даних про використання найманої робочої сили та завищення в актах за виконані робоит розміру заробітної плати на загальну суму 6488,21 грн, щодо фактичної опалювальної площі на майновий комплекс Немирівської СЕС на суму 15186,11 грн.

Суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

У розумінні ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Із врахуванням вимог частин четвертої та п'ятої цієї ж статті, позивач може за допомогою бажаного способу захистити права, свободи чи інтереси, які він вважає порушеними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 2 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.06р. № 550 (далі - Порядок), інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п. 35 Порядку результати ревізії викладаються в акті, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника.

Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб контролюючого органу та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Як зазначено в п. 3 Порядку акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Суд вважає, що Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжує правових наслідків для підконтрольної установи, а тому не може бути предметом оскарження із таких мотивів.

Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

Самі по собі акти ревізії, документи перевірок тощо не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, такі документи стверджують факт проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства і є лише носіями доказової інформації.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2013 року від К/9991/40548/11 та в Постанові Верховного Суду України 10 вересня 2013 року №21-237а13.

За таких обставин, акт про результати ревізії Вінницької ОДФІ № 02-15/164 від 29.10.2012 року не відповідає вищенаведеним критеріям рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не містить обов'язкових ознак правового акта індивідуальної дії, тобто не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Так, проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Немирівської ЦРЛ за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року та винесення за її результатами оскаржуваного акту ревізії акт № 02-15/164 від 29.10.2012 року, не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Крім того, відповідно до пункту 46 Порядку передбачено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується представниками сторін, Вінницька ОДФІ на адресу Немирівської ЦРЛ направило лист - вимогу про відшкодування порушень, виявлених ревізією.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту ревізії, в тому числі і оцінка дій посадових осіб відповідача щодо його складання, а також щодо самих висновків ревізії, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 10.09.2013р. №21-237а13.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині скасування акту № 02-15/164 від 29.10.2012 року ревізії фінансово - господарської діяльності Немирівської ЦРЛ за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року не підлягають задоволенню.

Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і посилання представника позивача на протиправність дій або бездіяльність відповідача з огляду на таке.

Актом ревізії фінансово - господарської діяльності Немирівської ЦРЛ за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року встановлено наступні порушення, зокрема:

В порушення вимог розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 26 липня 1996 року №369 «Про затвердження норм питної води» та п.33 ч. 1 ст.116 Бюджетного кодексу України, Немирівською ЦРЛ проведено розрахунки по оплаті за спожите водопостачання та водовідведення мешканцями гуртожитку по заниженим нормам витрат питної води, що призвело до покриття за рахунок бюджетних коштів витрат на водопостачання сторонніх фізичних осіб на загальну суму 103 726,00 грн. (в тому числі, 2011 рік - 59 968,00 грн., січень-серпень 2012 року - 43 758,00 грн.). В наслідок допущеного порушення, лікарні завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму-103 726,00 грн.

Окрім того, зустрічною звіркою проведеною в Немирівській СЕС щодо фактичної опалювальної площі встановлено, що відповідно до технічного паспорту на майновий комплекс Немирівської СЕС загальна площа адмінбудівлі складає 833,5 кв.м. Проте, як встановлено відповідачем, відповідно до договорів від 05.10.2010 року № 1285 та від 10.10.2011 року № 41 на надання послуг по теплопостачанню загальна площа складає 690 кв.м. Таким чином, за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року в результаті заниження площі приміщень Немирівської СЄС, призвело до покриття за рахунок бюджетних коштів витрат за теплопостачання сторонніх фізичних осіб ( КЕКВ 1164) на загальну суму 15 186,11 грн.

Разом з тим, ревізією використання коштів на проведення поточних та капітальних ремонтів встановлено, що виконання вказаних ремонтних робіт проводилося на підставі дефектних актів, розроблених проектно-кошторисних документацій, локальних кошторисів, договорів, актів виконаних робіт. З метою підтвердження взаєморозрахунків та фактичного виконання ремонтно-будівельних робіт в ході проведено зустрічні звірки у виконавців робіт: ФОП ОСОБА_5, ТОВ "КМЦ Бліц", ДП "Техмедсервіс".

За наслідками зустрічної звірки у ФОП ОСОБА_5 встановлено не підтвердження підприємцем даних про використання найманої робочої сили та завищення в актах на виконані роботи розміру заробітної плати завищено ІІ блок загальновиробничих витрат на загальну суму - 6488,21 грн.

Згідно п. 7 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Так, 29.03.2013 року Вінницька ОДФІ направила позивачу лист № 02-21/510 з вимогою усунути виявлені під час ревізії порушення.

Суд звертає увагу, що вказана вимога № 02-21/510 є чинною та виявлені порушення з вимогою про їх усунення не оскаржувалися, що вказує на правомірність вчинення дій відповідача.

Зважаючи на те, що порушення встановлені у ході ревізії та оформлювались у відповідності до Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2006 №550, правові наслідки настають для об'єктів контролю не після складання актів ревізій, а у разі невиконання законних вимог, в тому числі направлених за результатами проведених ревізій щодо усунення виявлених порушень.

Крім того, долучені до матеріалів справи докази, не спростовують в повній мірі виявлених в ході перевірки порушень.

Більше того, факт визнання Немирівської ЦРЛ вказаних порушень свідчить також і те, що акт № 02-15/164 від 29.10.2012 року підписаний без заперечень.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявні докази щодо часткового виконання встановлених порушень, що в свою чергу свідчить про безпідставність заявлених вимог, оскільки факт усунення виявлених ревізією порушень свідчить про їх визнання позивачем.

При цьому, суд наголошує, що порушень процедури проведення та порядку оформлення ревізії, за наслідками якої складено акт № 02-15/164 від 29.10.2012 року з боку посадових осіб відповідача при розгляді справи не встановлено.

Відтак, посилання представника позивача на протиправність дій, які, на його думку, мали місце під час проведення ревізії, не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно ст. 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Отже, предметом оскарження відповідно до ст. 13 Закону № 2939-XII є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

У судовому засіданні представник відповідача обґрунтував правомірність дій працівників Вінницької ОДФІ щодо проведення ревізії, на противагу чому представник позивача не зміг пояснити суду які дії чи бездіяльність він оскаржує та просить визнати протиправними.

Отже, проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання дій або бездіяльність протиправними та скасування акту № 02-15/164 від 29.10.2012 року ревізії фінансово-господарської діяльності Немирівської ЦРЛ за період з 01.12.2010 року по 01.09.2012 року не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зауважує, що відмова у задоволенні даного позову не позбавляє позивача - права в майбутньому оскаржити прийняті за результатами ревізії вимогу, а також висловити свою позицію щодо непогодження із підставами її проведення та діями відповідача під час її проведення.

Аналогічна правова позиція висвітлена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 15.01.2013 року у справі № К/9991/4383/12.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати відшкодуванню на користь Немирівської ЦРЛ з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович