Постанова № 40850031, 07.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/11023/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від відповідача: Стороженко Ю. В. - представник за довіреністю № 16/02 від 03.01.2014

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вищій навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014

у справі № 910/11023/14 (суддя Стасюк С. В.)

за позовом Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»

до Приватного акціонерного товариства «Вищій навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»

про стягнення 306 783,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу за надані в період з 01.03.2013 по 01.05.2014 за договором про надання послуг з теплопостачання № 2660/128 від 20.12.2010, але неоплачені послуги в сумі 289 458,83, грн., пені в сумі 5 501,06 грн., збитків від інфляції в сумі 8 384,61 грн. та 3 % річних в сумі 3 438,57 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2014, повний текст якого складений 14.08.2014, у справі № 910/11023/14 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті наданих позивачем за спірним договором послуг в заявленій до стягнення сумі.

Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Вищій навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 по справі № 910/11023/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийняте з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права та при його прийнятті були неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідач зазначив про те, що при вирішення спору по суті судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідно до п. 5.6 Положення про Хмельницький інститут ім. митрополита Київського і всієї України предстоятеля Українського Православної Церкви Блаженнійшого Володимира ПрАТ «ВНЗ «МАУП» від 14.01.2010, затвердженого протоколом Загальних зборів ПрАТ «ВНЗ «МАУП» від 14.01.2010 № 24 від 14.01.2010, на підставі якого діяв директор вказаного інституту підписуючи спірний договір від імені відповідача, повноваження директора щодо укладення господарських договорів були обмежені сумою в 25 000 грн., в той час як сума платежів за спірним договором значно перевищує вказану суму, а відтак, укладаючи вказаний договір, директор діяв з перевищенням повноважень, що, відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, свідчить про недійсність вказаного договору.

Ухвалою від 19.09.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Чорна Л. В. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вищій навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014, враховуючи перебування судді Чорної Л. В. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/11023/14 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Сітайло Л. Г.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

20.12.2010 позивач як виконавець та відповідач як споживач уклали договір про надання послуг з теплопостачання № 2660/128 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався своєчасно надавати відповідачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води, а відповідач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Зі змісту Договору слідує, що спірні послуги мали бути надані у приміщення за адресою: 29000, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 101-А, загальна опалювальна площа якого становить 7 634 кв.м.

Як слідує з матеріалів справи, Договір був підписаний сторонами із протоколом розбіжностей (а.с. 24) щодо п. 7.2 Договору, який регулює порядок та строки оплати наданих за Договором послуг.

Матеріали справи не містять підписаного сторонами протоколу погодження розбіжностей або іншого письмового погодження вказаного пункту, проте, як слідує з матеріалів справи, позивач при визначенні порядку та строків оплати послуг, які надані за Договором, виходить з приписів п. 7.2 Договору саме в редакції відповідача, а відтак, колегія суддів виходить з того, що сторонами погоджена та редакція п. 7.2, яка викладена відповідачем у протоколі розбіжностей (а.с. 24).

У пункті 5 Договору сторони погодили тарифи на послуги.

Згідно з п. 6.7 Договору тарифи на постачання теплової енергії та порядок розрахунків, які вказані в Договорі, вказані на день укладення Договору і можуть змінюватись за рішенням компетентних державних органів.

Відповідно до п. 6.8 Договору позивач повідомляє відповідача письмово (шляхом направлення повідомлення чи рахунку за послуги) або в засобах масової інформації про зміну тарифів та додаткового погодження із відповідачем не потребує.

В пункті 6.9 Договору сторонами погоджено, що у разі зміни тарифів відповідач сплачує за надані послуг за новими тарифами з дня введення їх в дію.

Як слідує з матеріалів справи:

- постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 103 від 30.09.2011 «Про встановлення тарифів на теплову енергію МКП» Хмельницьктеплокомуненерго» позивачу з 01.10.2011 для потреб інших споживачів ( не бюджетні установи) встановлено тарифи на теплову енергію 705,76 грн. за 1 Гкал без ПДВ (відповідно 846,91 грн. за 1 Гкал з ПДВ примітка суду);

- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 477 від 31.12.2013 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» позивачу з 01.01.2014 для потреб інших споживачів (крім населення) встановлено тарифи на теплову енергію 665,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ (відповідно 799,06 грн. за 1 Гкал з ПДВ примітка суду);

- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 243 від 31.03.2014 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» позивачу з 01.04.2014 для потреб інших споживачів (крім населення) встановлено тарифи на теплову енергію 805,14 грн. за 1 Гкал без ПДВ (відповідно 966,20 грн. за 1 Гкал з ПДВ примітка суду).

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору в період з 01.03.2013 по 01.05.2014 позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 374 099,60 грн.

Загальна вартість таких послуг та їх обсяги визначені позивачем у відповідності до рахунків-фактур, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.12-18).

Так, до матеріалів справи додані рахунки-фактури на загальну суму 374 099,60 грн., а саме: № 128 від 19.03.2013 на суму 65 855,23 грн., № 128 від 12.04.2013 на суму 45 042,24 грн., № 128 від 19.11.2012 на суму 11 594,34 грн., № 128 від 19.12.2013 на суму 65 036,05 грн., № 128 від 20.01.2014 на суму 67 064,84 грн., № 128 від 19.02.2014 на суму 83 601,01 грн. та № 128 від 17.03.2014 на суму 35 905,89 грн.

Відповідач не заперечив ані проти факту надання спірних послуг позивачем ані проти обсягів та якості таких послуг.

Отже, матеріалами справи доведено, що загальна вартість наданих позивачем відповідачу за Договором в період з 01.03.2013 по 01.05.2014 послуг становить 374 099,60 грн.

Згідно з п. 14 Договору до обов'язків відповідача, серед іншого, відноситься й обов'язок оплачувати послуги в установлений Договором строк.

Відповідно до п. 7 Договору розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

В п. 7.2 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторонами погоджено, що оплата використаної теплової енергії здійснюється відповідачем до 30 числа поточного місяця, в п. 8 - що послуги оплачуються в безготівковій формі, а в п. 10 визначені реквізити, за якими відповідач має оплачувати надані послуги.

З наданої позивачем довідки про оплату послуг по тепловій енергії (а.с. 8) слідує, що протягом спірного періоду відповідач перерахував позивачу 300 846 грн. (відповідні виписки з банківського рахунку додані до матеріалів справи (а.с. 45-54).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 7) слідує, що станом на 01.03.2013 (дата початку спірного періоду) у відповідача існувала заборгованість в сумі 216 205,23 грн. за послуги, які були надані протягом періоду, що передував спірному, з огляду на що позивач, відповідно до положень п. 7.4 Договору, яким встановлено, що за наявності заборгованості у відповідача за Договором позивач зараховує кошти, які надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за послуги, надані у минулі періоди, цілком правомірно частину з перерахованих протягом спірного періоду коштів в сумі 216 205,23 грн., зарахував в погашення заборгованості за попередні періоди.

За таких обставин, з перерахованих протягом спірного періоду коштів в рахунок оплати спірної заборгованості позивачем зараховано 84 640,77 грн. (300 846-216 205,23), а відтак, неоплаченими з наданих протягом спірного періоду залишилися послуги на загальну суму 289 458,83 грн. (374 099,60-84 640,77).

Відповідачем вищезгадані обставини не заперечені.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 275 ГК України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 7 ст. 276 ГК України встановлює, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих за умовами Договору в період з 01.03.2013 по 01.05.2014 послуг з теплопостачання в сумі 289 458,83, грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5 501,06 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п. 11 Договору за несвоєчасне внесення плати з відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5 501,06 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 8 384,61 грн. та 3 % річних в сумі 3 438,57 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 8 384,61 грн. та 3 % річних в сумі 3 438,57 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростував.

Щодо посилань відповідача на підписання договору з його боку особою з перевищенням наданих повноважень слід зазначити таке.

Згідно норм чинного законодавства, обставини щодо підписання договору особою з перевищенням повноважень можуть розглядатись судом у випадку вирішення спору про визнання Договору недійсним.

Вказані обставини не спростовують тих обставин, на які постався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, і не впливають на вирішення матеріального спору сторін, що є предметом розгляду у цій справі.

Крім того, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на вказані обставини та те, що в матеріалах справи відсутні докази визнання Договору недійсним у встановленому законодавством порядку, колегія суддів виходить з того, що Договір є дійсним.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Вищій навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/11023/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Вищій навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вищій навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/11023/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/11023/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11023/14.

Повний текст постанови складено: 13.10.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло