Постанова № 40849993, 09.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 910/9466/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Романова Ю.М.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.09.2014 року по справі № 910/9466/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 16.06.2014 року) по справі № 910/9466/14 (суддя - Любченко М.О.)

за позовом Національного банку України

до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія

"Київміськбуд"

про стягнення 6 700,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення пені у сумі 6 700,43 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі № 910/9466/14 задоволено у повному обсязі позовні вимоги Національного банку України до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення пені у розмірі 6 700,43 грн. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Національного банку України пеню в розмірі 6 700,43 грн. та судовий збір у сумі 1 827 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року по справі № 910/9466/14 прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до провадження і призначено перегляд рішення на 09.09.2014 року.

Національним банком України на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі № 910/9466/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

03.09.2014 року від Національного банку України надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року по справі № 910/9466/14 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 року між Національним банком України (позивач, інвестор) та публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (відповідач, забудовник) укладено договір № 4162/РН/Г-2104 про інвестування у житлове будівництво (а.с. 11-15).

Договір №4162/РН/Г-2104 про інвестування у житлове будівництво за своєю правовою природою є інвестиційним договором, який укладений відповідно до ст.9 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

У відповідності до ч. 1 ст. 4 даного Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом (ч.1 ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

За змістом ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до п. 1.1 договору інвестор в порядку та на умовах, визначених даним договором, бере участь у здійсненні фінансування будівництва об'єктів будівництва, перелік яких зазначений у додатку № 1 до договору, а забудовник зобов'язується в порядку, строки та на умовах, визначеним цим договором, збудувати та передати інвестору об'єкти будівництва належної якості за актами приймання-передавання за кожною адресою та зареєструвати їх в Головному управлінні житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.

Загальна вартість об'єктів будівництва за цим договором становить 34 851 974,84 грн., в тому числі ПДВ - 5 808 662,47 грн. (п. 3.1. договору). Оплата проводиться інвестором в національній валюті України - гривнях протягом 5 робочих днів з дати підписання договору в сумі яка передбачено пунктом 3.1. (п. 4.1. договору).

У п. 5.1. договору зазначено, що забудовник передає інвестору об'єкти будівництва за актами приймання-передавання у строки, що зазначені у додатку № 1 цього договору.

Розділом 6 договору передбачено, що забудовник зобов'язується:

Забезпечити організацію та управління будівництва об'єктів будівництва; забезпечити проведення авторського та технічного нагляду об'єктів будівництва; підготувати виконавчу та іншу документацію для прийняття закінчених будівництвом об'єктів будівництва в експлуатацію; забезпечити передачу об'єктів будівництва в експлуатацію експлуатуючій організації тощо; передати у власність інвестору об'єкти будівництва в строки та в порядку, визначеному цим договором; у строк, визначений у пункті 5.1 цього договору передати інвестору об'єкт будівництва за актом приймання передавання об'єкту будівництва разом з документами визначеними у пункті 5.2 цього договору та інші.

За умовами укладеного між сторонами правочину, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору).

У додатку № 1 до договору зазначено, що в грудні 2013 року забудовник повинен передати інвестору 21 квартиру (а.с. 16).

Однак, забудовник в порушення умов пункту 5.1 договору, передав інвестору 10 квартир площею 724,00 м.кв. на загальну сум 6 700 434,43 грн. лише 17.01.2014 року, що підтверджується актом передачі від 17.01.2014 року (а.с. 26, 27).

Разом з тим, листом від 26.12.2013 року № 07619/0/5-13 забудовник повідомив, що станом на 26.12.2013 року компанія не має можливості передати інвестору квартири, у зв'язку з відсутністю поштової адреси будинку (а.с. 25). Доказів направлення інвестору зазначеного листа до суду не надано, однак, на ньому стоїть штамп банку з № 526/5193 та датою 16.01.2014 року, тобто даний лист було подано до банку лише 16.01.2014 року за день до передачі квартир.

Таким чином, забудовник прострочив зобов'язання щодо передачі інвестору об'єктів будівництва на 17 днів.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі порушення забудовника строків передачі об'єкта будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданих квартир, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Листом від 04.03.2014 року № 80/25-106/974 Національний банк України запропонував забудовнику сплатити пеню по даному договору у сумі 6 700,00 грн. (а.с. 19-20).

У відповідь на лист Національного банка України ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" повідомив, що передача квартир стала можливою тільки після присвоєння Дніпровською міською в м. Києві державною адміністрацією поштової адреси по будинку з переданими квартирами, що було здійснено відповідно до розпорядження останньої № 9 від 17.01.2014 року (а.с. 24).

Оскільки, забудовник прострочив зобов'язання щодо передачі інвестору об'єктів будівництва, то інвестор звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення пені у сумі 6 700,43 грн.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення не грошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі порушення забудовником строків передачі об'єкта будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданих квартир, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Разом з тим, спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем не грошового зобов'язання, а саме порушення строків, встановлених договором № 4162/РН/Г-2104 від 24.12.2012 року про інвестування у житлове будівництво передачі об'єкта будівництва.

Однак, за порушення передбаченого строку передачі об'єктів будівництва інвестору, забудовник сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданих квартир, за яким допущено прострочення виконання, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, а отже відсутні підстави для обмеження розміру нарахованої неустойки подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Аналогічну позицію наведено у постанові від 03.12.2013 року Верховного Суду України по справі № 908/43/13-г.

Частинами 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічні положення викладені у ст. 218 Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту прострочення зобов'язання по вище вказаному правочину у відповідача перед позивачем в сумі 6 700,43 грн., а відтак позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника на те, що компанія не мала можливості вчасно передати інвестору квартири, у зв'язку з відсутністю поштової адреси будинку, судовою колегією не береться до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи передача квартир стала можливою тільки після присвоєння Дніпровською міською в м. Києві державною адміністрацією поштової адреси по будинку з переданими квартирами, що було здійснено відповідно до розпорядження останньої № 9 від 17.01.2014 року (а.с. 27).

Згідно з п. 2.6 тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві, затвердженим Розпорядженням №1094 від 25.06.2011 року виконавчого органу Київської міської ради, визначено, що присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві, районна в місті Києві державна адміністрація розглядає заяви про присвоєння поштової адреси багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, жилим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, гаражним, садовим, дачним кооперативам (товариствам) за винятком випадків, передбачених п. 2.8 цього Порядку, та протягом 2 робочих днів направляє запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна та Головного управління земельних ресурсів.

Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна та Головне управління земельних ресурсів протягом 5 робочих днів надають погодження присвоєння поштової адреси або відмовляють у погодженні із зазначенням підстав.

Протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна та Головного управління земельних ресурсів районна в місті Києві державна адміністрація направляє лист-обґрунтування щодо можливості присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна до Головного управління містобудування та архітектури.

Головне управління містобудування та архітектури протягом 3 робочих днів опрацьовує лист-обґрунтування районної в місті Києві державної адміністрації та надає висновок щодо можливості присвоєння поштової адреси.

На підставі позитивного висновку Головного управління містобудування та архітектури районна в місті Києві державна адміністрація протягом 5 робочих днів видає розпорядження про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, копію якого протягом 2 робочих днів направляє Головному управлінню містобудування та архітектури для внесення поштової адреси до єдиного реєстру адрес.

Тобто, як слідує з вищевказаного необхідно 20 робочих днів для отримання адреси.

Як слідує з матеріалів справи, 03.12.2013 року було підписано акт готовності об'єкта до експлуатації та 10.12.2013 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат серії IУ № 164133450579 відповідності закінченого будівництвом об'єкта, а саме: будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Хорольській, 1-А у Дніпровському районі м. Києва І та ІІ черги будівництва (а.с. 21-23).

Таким чином, якби забудовник звернувся до Дніпровською міською в м. Києві державною адміністрацією 03.12.2013 року після підписання акту готовності, то він міг отримати присвоєння поштової адреси по будинку з переданими квартирами в строк зазначений в додатку № 1 до договору.

Крім того, забудовником не надано до суду доказів вчасного звернення до Дніпровської міської в м. Києві державної адміністрації з заявою про присвоєння поштової адреси по будинку з переданими квартирами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача повідомив, що у нього відсутні докази направлення до Дніпровської міської в м. Києві державної адміністрації з заявою про присвоєння поштової адреси по будинку з переданими квартирами.

Таким чином, відповідачем належними та допустимими, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами не доведено вжиття всіх залежних від публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" заходів щодо належного виконання прийнятих на себе перед Національним банком України зобов'язань за договором №4162/РН/Г-2104 від 24.12.2012 року про інвестування у житлове будівництво.

Щодо посилань скаржника на те, що оскільки передача об'єктів будівництва не є грошовим зобов'язанням, а тому пеня в даному випадку нарахована помилково, то вони до уваги також не беруться оскільки, як було зазначено вище, статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі порушення забудовником строків передачі об'єкта будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданих квартир, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Оскільки, спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем саме з порушення строків, встановлених договором № 4162/РН/Г-2104 від 24.12.2012 року про інвестування у житлове будівництво передачі об'єкта будівництва, то позивачем вірно нараховано саме пеню за порушення строків зазначених у договорі.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі № 910/9466/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року по справі № 910/9466/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі № 910/9466/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9466/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

П.В. Авдеєв