Рішення № 40849955, 30.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа № 911/3228/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг",

08300, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",

08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про стягнення 1 010 926,00 грн.

за участю представників:

позивача - Кобзар Л.І. (довіреність від 31.03.2014, б/н);

відповідача - Шпортило Я.І. (довіреність від 08.04.2014 № 35-29-14).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (далі - позивач) до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - відповідач) про стягнення 1 010 926,00 грн., з яких: 952 126,00 грн. збитків та 58 800,00 грн. витрат за користування стійками реєстрації за березень 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані використанням відповідачем без згоди позивача за період з 12.09.2011 до 01.01.2013 стійок реєстрації № 1 - № 12 в терміналі «В», що належать позивачу, у зв'язку з чим, ним нарахововано збитки та заявлено до стягнення заборгованість за користування стійками реєстрації за березень 2013 року, що, за твердженнями позивача, погоджено між сторонами у Протоколі розбіжностей щодо умов Договору про надання послуг від 09.04.2008 № 02.1.1.-23.13-12, викладених в Додатковій угоді № 4 до Договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16683/14 від 15.08.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16786/14 від 18.08.2014) відповідачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2014 та відзив на позовну заяву, відповідно до умов якого позов заперечено повністю з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16799/14 від 18.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 19.08.2014 оголошено перерву до 02.09.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17815/14 від 29.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17864/14 від 01.09.2014, вх. № 18121/14 від 02.09.2014) відповідачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 02.09.2014 оголошено перерву до 30.09.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19864/14 від 19.09.2014) відповідачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 30.09.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача позов заперечив повністю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.09.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (далі - компанія) укладено договір про надання послуг від 09.04.2008 № 02.1.1-23.13-12 (далі - Договір).

Згодом сторонами укладено додаткові угоди до Договору: від 11.03.2009 № 1, від 20.05.2011 № 2, від 13.06.2012 № 3, від 29.01.2013 № 4, відповідно до яких внесено зміни та доповнення до Договору.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 2, аеропорт надає, а компанія отримує та оплачує наступні послуги: послуги з використання у терміналах аеропорту автоматизованої електронної системи спільного користування обладнанням (CUTE) через автоматизовані робочі місця (АРМ) для доступу до систем контролю управління відправками (DCS); з 31 жовтня 2010 року послуги з використання автоматизованих робочих місць розшуку багажу системи SITA АirportConnect CUTE в терміналі «F»; з 11 березня 2011 року послуги з використання АРМів системи SITA АirportConnect CUTE в терміналі «В»: 4 АРМи центровки, 2 АРМи розшуку багажу, 1 АРМ старшого агента, 1 АРМ начальника зміни, 1 АРМ ЗГД з виробництва в терміналі «F», 1 АРМ старшого агента.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, сторони мають право вносити зміни і доповнення до Договору шляхом підписання додаткових угод до нього, які будуть вважатись невід'ємними частинами Договору.

Зміни і доповнення до Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншої стороною (пункт 5.4. Договору).

За твердженнями позовної заяви, Додаткова угода № 4 до Договору укладена між сторонами в порядку, що передбачений частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України.

На адресу позивача листом від 14.01.2013 № 02-22-38 від відповідача надійшов проект Додаткової угоди № 4 до Договору. До матеріалів справи додано копію вказаного листа.

Позивач листом від 29.01.2013 № 12-14 направив відповідачу підписаний екземпляр Додаткової угоди № 4 до Договору та Протокол розбіжностей до Додаткової угоди № 4 (далі - Протокол розбіжностей), який отримано відповідачем 04.02.2013. Докази направлення вказаного листа та повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу додано до матеріалів справи.

Відповідно до частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Оскільки відповідач належить до суб'єктів природних монополій та не звернувся до суду у строк, встановлений частиною 7 статті 181 Господарського процесуального кодексу України, за твердженнями позивача, пропозиції, що викладені ним у Протоколі розбіжностей є прийнятими відповідачем у повному обсязі.

Пунктом 3.1.4.1. Договору, в редакцій Протоколу розбіжностей до Додаткової угоди № 4, передбачено, що оскільки аеропорт з 12.09.2011 до 01.01.2013 використовував стійки реєстрації № 1 - № 12 в терміналі «В», що належать компанії без отримання згоди на таке використання, в результаті чого, компанія була позбавлена можливості здійснювати реєстрацію пасажирів з використанням зазначеного майна та понесла збитки в розмірі 952 126,00 грн., які розраховані, виходячи із кількості пасажирів, яким були надані послуги у вищезазначений період з використанням вказаних стійок реєстрації, та наявна її упущена вигода, аеропорт відшкодовує компанії зазначені збитки протягом 5 робочих днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди.

Крім того, відповідно до пункту 3.1.4.2. Договору, в редакцій Протоколу розбіжностей до Додаткової угоди № 4, аеропорт щомісячно відшкодовує компанії витрати за користування стійками реєстрації № 1 - № 2 в терміналі «В» в розмірі 49 000,00 грн. шляхом перерахування на рахунок компанії грошових коштів протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку компанії.

Відповідачем позов заперечено повністю та зазначено про те, що ним не було непогоджено Протокол розбіжностей, що надісланий позивачем на адресу відповідача.

Згідно з частинами 1-4 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Додаткова угода № 4, що повернута позивачем, підписана уповноваженим представником відповідача та скріплена відбитком печатки без застережень щодо складення протоколу розбіжностей чи наявності заперечень щодо окремих умов договору. Копія Додаткової угоди № 4, екземпляр якої надійшов на адресу відповідача від позивача, додана до матеріалів справи.

Разом з підписаною Додатковою угодою № 4 на адресу відповідача надійшов Протокол розбіжностей щодо умов Договору про надання послуг від 09.04.2008 № 02.1.1.-23.13-12, викладених у Додатковій угоді № 4 до Договору.

Оскільки Додаткова угода № 4 підписана зі сторони позивача без жодних застережень, за твердженнями відзиву, вказаний Протокол розбіжностей прийнятий та розглянутий відповідачем як нова пропозиція щодо внесення змін до Договору.

Не погодившись зі змістом Протоколу розбіжностей, відповідачем листом від 22.02.2013 № 02-22-232 направлено на адресу позивача зауваження шляхом оформлення Протоколу узгодження розбіжностей.

Відтак, за твердженнями відповідача, Додаткова угода № 4 підписана сторонами у двосторонньому порядку без жодних зауважень та застережень, а Протокол розбіжностей відповідачем розглянуто як нову пропозицію та направлено позивачу свої зауваження щодо нього.

Позиція позивача, що викладена у позовній заяві, ґрунтується на тому, що відповідач є суб'єктом природній монополій та, у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо передачі до суду розбіжностей, що залишилися неврегульованими, пропозиції позивача вважаються прийнятими.

У матеріалах справи наявний лист Антимонопольного комітету України від 10.09.2014 № 222-08.4/65-8243, відповідно до якого встановлено, що станом на січень 2013 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» включено до Переліку суб'єктів природних монополій Київської області на ринку спеціалізованих послуг аеропортів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про природні монополії», суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про природні монополії» встановлено сфери діяльності суб'єктів природних монополій, до яких, у тому числі, належить спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2010 № 590 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг аеропортів», до спеціалізованих послуг аеропортів належать: забезпечення посадки, зльоту повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення приймання, зберігання, контролю за якістю та видачі авіаційного пального для заливу у паливозаправник або заправлення баків повітряного судна, забезпечення наднормативної стоянки повітряного судна та забезпечення обслуговування пасажирів в аеровокзалі.

Договір, укладення Додаткової угоди до якого в порядку частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, є спірним питанням, стосується послуг з використання автоматизованої електронної системи спільного користування обладнанням (CUTE) через автоматизовані робочі місця (АРМ) для доступу до систем контролю управління відправками (DCS).

Згідно з пунктом 1.1.1. Договору, під автоматизованою системою спільного користування обладнання (CUTE) сторони розуміють комплекс телекомунікаційних та програмних засобів, що забезпечує доступ з автоматизованого робочого місця (АРМ) в терміналах аеропорту до систем контролю відправлень DCS та є продуктом, що придбаний аеропортом та встановлений на відповідному обладнанні в терміналах аеропорту.

Таким чином, вказані послуги є послугами з використання телекомунікаційних та програмних засобів та не відносяться до послуг на ринку спеціалізованих послуг аеропортів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для застосування частини 7 статті 181 Господарського кодексу України до вказаних правовідносин.

Відповідно до умов Договору, зміни і доповнення до Договору допускаються за взаємної згоди сторін, відповідач не надав згоди на внесення змін до Договору, що викладені позивачем у Протоколі розбіжностей, відтак, пропозиції позивача не вважаються прийнятими відповідачем.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Позивач заявляє до стягнення 952 126,00 грн. збитків за використання відповідачем без згоди позивача за період з 12.09.2011 до 01.01.2013 стійок реєстрації № 1 - № 12 в терміналі «В», що належать позивачу.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків (їх документально підтвердженого розміру), протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Саме на позивача покладено обов'язок доведення належними та допустимими

доказами підстав для застосування такої міри відповідальності як застосування збитків.

Відповідно до частини 5 статті 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Проте, Протоколом розбіжностей позивач самостійно визначив розмір збитків за користування стійками реєстрації № 1 - № 12, відповідачем вказаний розмір збитків не погоджено, обґрунтований розрахунок збитків, що заявлені до стягнення позивач, на вимогу суду, не надав.

Отже, з урахуванням положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин для стягнення з відповідача збитків у розмірі 952 126,00 грн., вказаний розмір збитків позивачем нічим не обґрунтовано.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 58 800,00 грн. витрат за користування стійками реєстрації за березень 2013 року суд дійшов таких висновків.

Позивачем жодними доказами не доведено те, що відповідач здійснював використання стійок реєстрації № 1 - № 12 в терміналі «В».

Сторонами не погоджено наявність між сторонами зобов'язальних відносин щодо використання зазначених стійок та обов'язок позивача оплачувати заборгованість за їх використання.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про наявність заборгованості за користування стійками реєстрації, також, зважаючи на ті обставини, що станом на дату подання позову до суду - 30.07.2014, позивачем виставлено рахунок тільки за березень 2013 року. Відповідно до пояснень позивача, що додані до матеріалів справи, рахунки за інші місяці позивачем не виставлялись.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 952 126,00 грн. збитків та 58 800,00 грн. витрат за користування стійками реєстрації за березень 2013 року безпідставні та задоволенню не підлягають.

Судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 20 218,52 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 09.10.2014.

Суддя С.О. Саванчук