Рішення № 40849771, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14663/14 01.10.14Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроектконсалт» про стягнення 526 406, 13 грн., за участю представників позивача - Мельник Л.І., довіреність №31/2014/09/01-3 від 01.09.2014 року, відповідача 1 - Артамонова К.А., довіреність №б/н від 22.01.2014 року, відповідача 2 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 419 577,59 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 732,38 грн. боргу за перетікання реактивної електричної енергії, 87 902,60 грн. - двократну вартість різниці між фактичною та договірною величинами споживання, 14 732,51 грн. інфляційних втрат, та 3 461,05 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язання з оплати за період з січня 2013 року по червень 2014 року за договором про постачання електричної енергії № 10 від 12.12.1990 року та відповідачем 2 зобов'язання за договором поруки від 18.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.08.2014 року.

Представник позивача 04.08.2014 року через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.08.2014 року оголошено перерву на 15.09.2014 року.

Представник позивача 14.08.2014 року через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів 460 637,58 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 927,69 грн. боргу за перетікання реактивної електричної енергії, 105 381,90 грн. - двократну вартість різниці між фактичною та договірною величинами споживання, 35 062,04 грн. інфляційних втрат, та 4 981,77грн. 3% річних за період з грудня 2013 року по липень 2014 року.

В судовому засіданні 15.09.2014 року представником відповідача1 подано клопотання про зупинення провадження у справі до затвердження мирової угоди у справі №910/3704/14, в задоволенні якого судом відмовлено за безпідставністю.

Представником відповідача 1 через канцелярію суду надано клопотання (відзив), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року порушено провадження по справі №910/3704/13 про банкрутство відповідача1.

Представник відповідача2 в судове засідання не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача2.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.12.1990 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Державним підприємством «Державний проектний інститут «Діпроверф» (споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 10, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною (п.1. договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2010р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п. 2.2.2 договору відповідач зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару за умовами, визначеними договором, вартість якої згідно з п.2.3.3 споживач зобов'язується оплачувати згідно з умовами додатків «порядок розрахунків» та «графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно п. 5 додатку №2В до договору споживач здійснює поточну оплату вартості обсягу електричної енергії 2 плановими платежами до 10 та 20 числа поточного розрахункового періоду, розмір кожного визначається на підставі розрахунку. Остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 1 числа місяця, наступного за звітним, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії споживачу виписується рахунок з урахуванням виконаних планових (проміжних) платежів. Кількість спожитої електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів за наявності у останніх договору з постачальником електричної енергії. Постачальник електричної енергії може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.

Згідно п.2.1. додатку 2 до договору споживач здійснює попередню оплату до 26 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «обсяги постачання електричної енергії споживачу».

Відповідно до п. 2.2. додатку №2 до договору споживач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію та за перетікання електроенергії на підставі самостійно отриманих рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті підтверджуються актом/звітом про використану електричну енергію, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п.4.3. додатку 2 до основного договору).

Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі звітів про використану спожиту активну-реактивну електроенергію стверджується факт поставки позивачем відповідачу з січня 2014 року по липень 2014 року за спірним договором активної електричної енергії на суму 460 637,58 грн. (в т.ч. ПДВ) та факт поставки позивачем відповідачу з грудня 2013 року по липень 2014 року за спірним договором реактивної електричної енергії на суму 927,69 грн., а також факт користування відповідачем1 цією електричною енергію.

Крім того, 18.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроектконсалт» (поручитель) було укладено договір поруки, за умовами якого, поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії ДП «ДПІ «Діпроверф» (боржник), які виникли за договором на постачання електричної енергії від 12.12.1990 року №10, укладеним між кредитором та боржником

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору (п.3.1. договору поруки).

Доказів сплати відповідачами вищезазначеної суми боргу суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 460 637,58 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 927,69 грн. боргу за перетікання реактивної електричної енергії є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» під назвою обов'язки та відповідальність споживачів енергії, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до постанови Кабінету міністрів України № 473 від 16 червня 2005 року, з метою дотримання єдиних принципів в визначенні, доведенні граничних (договірних) величин споживання електричної енергії та потужності та нарахування підвищеної плати за їх перевищення та ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальнику двократну вартість (вартість згідно із законом від 23.06.2005р. № 2706-IV) вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пунктом 4.2.2. договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії.

Таким чином, нарахована позивачем двократна вартість за спожиту відповідачем електроенергію понад договірну величину за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року, у розмірі 105 381,90 грн. відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачі прострочили виконання зобов'язання з оплати електричної енергії за договором, з них на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 35 062,04 грн. інфляційної складової боргу, 4 981,77 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Судом було надано належну оцінку клопотанню (відзиву) відповідача1 від 01.10.2014 року.

Проте, викладені у вищезазначеному документі доводи судом не приймаються з огляду на наступне.

11.03.2013 господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/3704/13 про банкрутство відповідача1 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, за якою проводиться банкрутство Відповідача), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, за змістом вказаної норми, боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію.

Разом із тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначає, що конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а поточні кредитори - це кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 1 Закону).

Частиною четвертою статті 12 вказаного Закону також встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Отже, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства (аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі 3-71гс12).

Відтак, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів, а зобов'язання щодо стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії виникла після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, і є поточними вимогами, тому мораторій на них не поширюються, та позивач мав право нараховувати відповідачу проценти, інфляційні втрати за період з січня 2013 по липень 2014 року у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф» (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, 25, код 14311465) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроектконсалт» (03148, м. Київ, вул. Кіпріанова, 2, код ЄДРПОУ 38271883) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 460 637 (чотириста шістдесят тисяч шістсот тридцять сім) грн. 58 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 69 коп. боргу за перетікання реактивної електричної енергії, 105 381 (сто п'ять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 90 коп. - двократної вартості різниці між фактичною та договірною величинами споживання, 35 062 (тридцять п'ять тисяч шістдесят дві) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 4 981 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 77 коп. 3% річних та 12 139 (дванадцять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.10.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна