Ухвала суду № 40848608, 08.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4765/14 Справа № 203/6757/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Казак С. Ю. Доповідач - Глущенко Н.Г. Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

8 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркан Н.М., Пищиди М.М.

при секретарі - Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - П'ята дніпропетровської державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Варіант», Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна, скасування реєстрації права власності та здійснення реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2014 року та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 в його позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 129-132 /.

Зазначеним рішенням суду від 06.03.2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково / а. с. 123-125 /.

Судом витребувано у ОСОБА_2 21/100 частину (до якої входить квартира № 3) домоволодіння АДРЕСА_1

Також, судом визнано за ОСОБА_3 право власності на 21/100 частину (до якої входить квартира № 3) домоволодіння АДРЕСА_1 що розташоване на земельній ділянці площею 831 кв. м, - в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом вирішено питання щодо судових витрат по справі / а. с. 123-125 /.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 05.06.1991 року (що посвідчений в нотаріальному порядку), який зареєстрований в Дніпропетровському МБТІ 17.06.1991 року за №464-20, ОСОБА_4 був власником 21/100 частини домоволодіння з відповідною частиною господарських та побутових споруд по АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці розміром 818 кв. м. / а. с. 198-201 /.

В цьому будинку проживали та були зареєстровані подружжя ОСОБА_4, тобто ОСОБА_4 і ОСОБА_5, разом з неповнолітнім на той час їх сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується зокрема копією домової книги / а. с.202-203 /.

Згідно договору дарування частини домоволодіння від 18.04.2007 року, що посвідчений в нотаріальному порядку та зареєстрований в реєстрі за № 1134, ОСОБА_4 подарував ТОВ «НВФ «Вариант» належні йому 21/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 831 кв. м. / а. с.194-195 /.

Відповідно до договору дарування частини домоволодіння від 12.09.2007 року (посвідченого в нотаріальному порядку) ТОВ «НВФ «Вариант» подарувало 1/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 / а. с. 23-23 /, а згідно договору купівлі -продажу частки житлового будинку (домоволодіння) від 12.09.2007 року (посвідченого в нотаріальному порядку) ТОВ «НВФ «Вариант» продало 20/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 / а. с. 25-26 /.

Згідно довідки КП «Дніпропетровське МБТІ» від 10.07.2012 року № 20/2585 право власності на 21/100 частини домоволодіння (в яку входить квартира № 3) по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі -продажу від 12.07.2007 року і договору дарування від 12.09.2007 року / а. с. 22 /.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2009 року визнано недійсним договір дарування від 18.04.2007 року № 1134, згідно якого ОСОБА_4 подарував ТОВ «НВФ «Вариант» належні йому 21/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 831 кв. м. Також, суд зобов'язав ТОВ «НВФ «Вариант» повернути в натурі отримане за цим договором / а. с. 9-12, 204-207 /.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2010 року вище зазначене заочне рішення від 24.02.2009 року - залишене без змін / а. с.209-211/.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року / а. с. 17 /.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 є батьком позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження / а. с. 29 /, який після смерті свого батька звернувся до П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де і було відкрито спадкову справу / а. с. 192,27 /.

Оскільки, заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2009 року, на момент смерті ОСОБА_4 знаходилось на виконанні в Кіровському ВДВС Дніпропетровського МУЮ, то за заявою державного виконавця ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.08.2011 року було проведено заміну сторони у виконавчому провадженні, тобто ОСОБА_4 замінено на ОСОБА_3 /а. с.212-212/ і ця ухвала була залишена 08.12.2011 року без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області / а. с. 214-215 /.

За таких обставин, суд першої інстанції, в силу ст. ст. 387,388,396,1218,1268 ЦК України, прийшов до висновку, що, оскільки за судовим рішення від 24.02.2009 року договір дарування частини домоволодіння від 18.04.2007 року, що посвідчений в нотаріальному порядку та зареєстрований в реєстрі за № 1134, згідно якого ОСОБА_4 подарував ТОВ «НВФ «Вариант» належні йому 21/100 частину домоволодіння (в яку входить квартира № 3) АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 831 кв. м., визнано недійсним, - то позивач ОСОБА_3, який є спадкоємцем першої черги після ОСОБА_4, має право на витребування спірної частини домоволодіння у ОСОБА_2 (що став власником спірної частини домоволодіння на підставі наступних договорів купівлі-продажу та дарування від 12.09.2007 року, які недійсними не визнавались) та визнання за ним - ОСОБА_3 права власності на цю частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, оскільки факт реєстрації права власності на цю частину домоволодіння за ОСОБА_2 позбавляє ОСОБА_3 оформити право власності на спадкове майно в порядку передбаченому ЗУ «Про нотаріат» / а. с.123-125 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.

При вище викладених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3, силу ст. ст. 387,388,396,1218,1268 ЦК України, підлягають частковому задоволенню.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на, що він є добросовісним набувачем і ст. 388 ЦК України при розгляді даної справи не може бути застосована, так як спірна частина домоволодіння за договором дарування від 18.04.2007 року вибула з власності ОСОБА_4 з його особистої волі, - є безпідставними оскільки, виходячи з вище викладених обставин, у позивача виникло право на пред'явлення віндікаційого позову, так як позивач, як спадкоємець власника, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, має право її витребувати навіть у добросовісного набувача, яким є відповідач ОСОБА_2

Згідно зі ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України - спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа. Яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Судом встановлено, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2009 року визнано недійсним договір дарування від 18.04.2007 року № 1134, згідно якого ОСОБА_4 подарував ТОВ «НВФ «Вариант» належні йому 21/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1, тобто було відновлено право ОСОБА_4 на спірну частину домоволодіння, ще за його життя. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач ОСОБА_3 з часу її відкриття набув речові права на успадковану частину домоволодіння (квартиру) - право володіння та право користування нею і відповідно, право на захист цих прав.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 10,11,60 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів, що були надані суду сторонами та іншими учасниками процесу.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: