Ухвала суду № 40848244, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7866/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2014 у справі за поданням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулося до суду першої інстанції із поданням, в якому просило: стягнути кошти за податковим боргом з рахунків платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2014 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ЮБС Плюс" (код ЄДРПОУ 38639412) податковий борг у розмірі 282 083,55 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі вісімдесят три гривні п'ятдесят п'ять копійок) на бюджетний рахунок №31110029700010, одержувач: УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код одержувача 13050200, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 14010100); в задоволенні подання в частині стягнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні вимог подання, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою вимоги подання задовольнити повністю; відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення вимог подання та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вимог подання відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ЮБС Плюс" (ідентифікаційний номер 38639412) взято на облік ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві як платник податків 21.03.2013 за № 26581351695.

Заборгованість ТОВ "ЮБС Плюс" у розмірі 336915,60 грн., складається з заборгованості по сплаті податку на додану вартість в сумі 282 083,55 грн., та по сплаті єдиного соціального внеску - в сумі 54 832,05 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що у відповідача наявна узгоджена заборгованість з податку на додану вартість та по єдиному соціальному внеску, згідно самостійно поданих декларацій та розрахунків у розмірі 336 915,60 грн.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає доводи апелянтів безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України закріплено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання

Відносно заборгованості ТОВ "ЮБС Плюс" по сплаті єдиного соціального внеску колегія суддів зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 08.07.2010 №2464-VI).

Відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 названого Закону, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 2 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI також закріплено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 8 вказаного Закону, єдиний внесок не входить до системи оподаткування, а кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, частиною 4 названої правової норми статті 8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI передбачено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Поняття адміністрування єдиного внеску, закріплено у пп. 14.1.1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та передбачає під собою сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Пунктом 1.3. ст. 1 ПК України закріплено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до поняття «грошового зобов'язання», яке закріплено у пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, таке зобов'язання включає в себе суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, дає підставі дійти до висновку, що і грошове і податкове зобов'язання є сумою коштів, що підлягає сплаті до відповідного бюджету.

Отже, єдиний внесок не охоплюється поняттям грошового та податкового зобов'язання, а тому стягнення єдиного соціального внеску за поданням органів доходів і зборів в порядку, передбаченому Податковим кодексом України є неможливим, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо заборгованості ТОВ «ЮБС Плюс» по сплаті податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно податкової вимоги №832-25 від 06.03.2014, облікових карток платника та податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2013 р. та січень-квітень 2014 р. у ТОВ "ЮБС Плюс" наявний податковий борг з податку на додану вартість за узгодженим грошовим зобов'язанням у розмірі 282 083,55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога була направлена податковим органом на адресу ТОВ "ЮБС Плюс" та вручена останньому 07.04.2014.

Зазначена вище заборгованість ТОВ "ЮБС Плюс" з податку на додану вартість у розмірі 282083,55 грн. виникла у зв'язку з несплатою самостійно визначених грошових зобов'язань згідно із поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень 2013 р. - квітень 2014 р., з яких 279098,82 грн. - недоїмка, а 2984,73 грн. - пеня.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов"язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на час розгляду справи відповідач має узгоджену заборгованість по сплаті податку на додану вартість в розмірі 282083,55 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.18. статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги, що суму боргу у розмірі 282083,55 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог подання в даній частині та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтами не надано до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.