Ухвала суду № 40848213, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5501/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрінет» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фрінет» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 № 0006442210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи протягом періоду з 10.12.2013 по 16.12.2013 згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1., ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.12.2013 № 807-П працівником податкового органу проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Фрінет» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Систем телеком», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2013 по 31.07.2013.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 16.12.2013 № 1972/26-51-22-01-24592293, в якому встановилено порушення ТОВ «Фрінет» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим товариством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2013 року у сумі 615 858, 15 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві 23.12.2013 прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0006442210, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Фрінет» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92 377, 65 грн., в т.ч. 61 585, 15 грн. - основний платіж, 30 792, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 24.03.2009 між ТОВ «Фрінет» (замовник) і ТОВ «Систем телеком» (підрядник) було укладено письмовий договір підряду №24/1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати проектні, будівельно-монтажні роботи з прокладки волоконо-оптичних ліній зв'язку на ділянці (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи на умовах даного договору. Вартість робіт визначається у відповідних додатках, які є невід'ємною частиною договору. Термін виконання робіт, види робіт, назва дільниці та порядок оплати за цим договором визначаються сторонами у відповідному додатку до цього договору, який є невід'ємною його частиною.

На виконання наведених умов договору підряду №24/1 27.03.2013 між позивачем та ТОВ «Систем телеком» було підписано додаток №21, згідно з яким підрядник виконує для замовника роботи по об'єкту «Прокладка волоконно-оптичного кабелю (ВОК) на ділянці: с. Іванівка для ТОВ «Фрінет» у м. Житомирі.

Оплата робіт підрядника здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок останнього попередньої оплати у розмірі 60% від суми робіт: 91 284, 27 грн. Наступні 40% від загальної вартості робіт замовник перераховує протягом 10 банківських днів після завершення виконання робіт та підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

На виконання умов додатку №21 до договору підряду №24/1 сторонами 16.07.2013 підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, акт переданих матеріалів та акт прокладки кабелю з мітками від 15.07.2013р.

Також, 15.06.2013 ТОВ «Фрінет» та ТОВ «Систем телеком» підписано додаток №22 до договору підряду №24/1, згідно з яким підрядник виконує роботи по об'єкту «Прокладка волоконно-оптичного кабелю для підключення абонентів в приватному секторі с. Троєщина (вул. Кірова)».

Пунктом 5 названого додатку закріплено, що оплата послуг підрядника здійснюється шляхом перерахування останньому попередньої оплати у розмірі 60% від суми робіт - 57 798,00 грн. та 40% - протягом 10 банківських днів після завершення виконання робіт та підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

08.07.2013 та 09.07.2013 названими сторонами було підписано додаток № 25 та № 26, згідно з якими підрядник взявся виконати роботи по об'єкту «Прокладка волоконно-оптичного кабелю для підключення абонентів в приватному секторі Осокорки - 1 (вул. Малоземельна)» загальною вартістю 150 670, 00 грн. та ПДВ 30 134, 00 грн. та по об'єкту «Прокладка волоконно-оптичного кабелю (ВОК-8, ВОК-12) район Червона Гора, район Єлінг у м. Бердичеві» загальною вартістю 151 796, 80 грн. та ПДВ 30 359, 36 грн. відповідно.

Порядок оплати у названих додатках аналогічний порядку оплати, у попередніх додатках.

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати його вартості) за вказаним договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: договору підряду від 24.03.2009 за №24/1; додатку №21 від 27.03.2013 з додатковою угодою до нього від 16.07.2013 та актом приймання - передачі виконаних робіт від 16.07.2013, актом переданих матеріалів від 16.07.2013 та актом прокладки кабелю з мітками від 15.07.2013; додатку №22 від 15.06.2013; додатку №25 від 08.07.2013; додатку №26 від 09.07.2013; податкових накладних від 16.07.2013 №5 на суму 100 592, 82 грн. (в т.ч. ПДВ 16 765, 47 грн.), від 04.07.2013р. №1 на суму 69357,60 грн. (в т.ч. ПДВ 11559,60 грн.), від 10.07.2013р. №3 на суму 108482,40 грн. (в т.ч. ПДВ 18080,40 грн.), від 15.07.2013р. №4 на суму 91078,08 грн. (в т.ч. ПДВ 15179,68 грн.), виписаних вказаним контрагентом на користь ТОВ «Фрінет»; виписок з банку на підтвердження перерахування позивачем грошових коштів у розмірі, зазначеному в податкових накладних.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Фрінет» надало суду копії документів, які підтверджують факт реального виконання його контрагентом підрядних робіт, а саме: договір №9 на платне використання опор повітряних ліній електропередач (ПЛ), напругою 1,23-0,4-10кВ для спільного підвісу волоконно-оптичного кабелю (ВОК) мереж Інтеренет від 31.12.2013р., акт визначення наявності підвісного волоконно-оптичного кабелю мережі Інтернет, Користувача, розміщених на повітряних ліній електропередач (ПЛ), напругою 1,23-0,4-10кВ, що належить ПАТ «ЕК «Житомиробленерго», договір №4/52-14 від 14.01.2014 про компенсацію витрат з використання опор ПЛ 0,4 кВ при сумісному підвішені волоконно-оптичних ліній зв'язку та проводів електропередачі з додатком №1 «Перелік місць розташування ПЛ 0,4 кВ з сумісним підвищенням волоконно-оптичних ліній зв'язку та додатком №2 «Розрахунок вартості обслуговування 1 км ПЛ напругою 380 В зі сумісно підвішеними волоконно-оптичними лініями зв'язку по СВП «Київські електричні мережі», а також платіжні доручення на підтвердження проведення розрахунків за названими договорами.

Крім того, на підтвердження реального виконання договору підряду №24/1 ТОВ «Систем телеком» надало суду копії цивільно-правових угод від 01.06.2013, на підставі яких товариство замовило у фізичних осіб виконання робіт по проектуванню та прокладанню волоконно-оптичних ліній зв'язку, копію дозволу №71.12.32 на виконання робот підвищеної небезпеки при будівництві місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, строком дії з 12.01.2012 по 12.02.2017, копію ліцензії на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з терміном дії з 21.09.2012 по 21.09.2017 та копію акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, який підтверджується наявність у товариства оптоволоконного зварювального апарату Fujikura FSM-50.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає TOB «Фрінет» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Систем телеком».

Посилання апелянта на порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Систем телеком» від 01.10.2013 № 1555/26-57-22-04-09/35121204, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки, по суті, є доказом здобутим з порушенням закону, а тому такий акт та наведені в ньому обставини не можуть бути підставою для прийняття будь-якого рішення, або використовуватися будь-якими органами ДПС України, а також іншими державними органами та їх посадовими (службовими) особами, в якості носія доказової бази чи податкової інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 у справі К/800/9399/13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 № 0006442210 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.