Постанова № 40848013, 07.10.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 809/1941/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Житняк Л.М.,

представника позивача Кічури Г.В.,

представника відповідача Герули З.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області звернулася в суд із адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Івано-Франківськторф" допущено утворення податкового боргу в сумі 616500,90 грн., про стягнення частини якого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 30.01.2014 року (справа №809/154/14) винесено постанову. Вжиті заходи по стягненню податкового боргу з банківських рахунків відповідача не призвели до погашення боргу. У зв'язку з цим слід надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 616500,90 грн. за рахунок майна ПрАТ "Івано-Франківськторф", що перебуває у податковій заставі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав вказаних в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та подала письмове заперечення, в якому зазначила, що реалізація майна Товариства, яке перебуває в податковій заставі, призведе до зупинення його діяльності та скорочення працівників, оскільки це майно (транспорт, обладнання) використовується Товариством у процесі виробництва, а також для гасіння торф'яних пожеж. Позивач на заміну предмета застави не погодився. Просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськторф" 04.02.2000 року зареєстроване юридичною особою та включене в ЄДРПОУ, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18733026 станом на 26.05.2014 року (а.с.9-10). Крім того, перебуває на обліку, як платник податків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Податкового кодексу України, які визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податковий борг, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначається як сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених Податковим кодексом України, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

В пункті 89.3 статті 89 Податкового кодексу України зазначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 91.1 статті 91 Податкового кодексу України встановлено, що керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно (пункт 91.3 статті 91 Кодексу).

Актом податкового керуючого про опис майна за № 2 від 13.02.2014 року визначено майно, яке вноситься у податкову заставу - обладнання, станки, транспортні засоби загальною вартістю 418643, 52 грн. (а.с.8).

З копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що 21.02.2014 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис, об'єктом обтяження якого є активи платника податків згідно вказаного Акта опису (а.с.7).

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В пункті 95.4 статті 95 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що згідно з постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 року (справа №809/154/14) стягнуто з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки відповідача в дохід бюджету кошти на погашення податкового боргу в розмірі 328585 грн. (а.с.11-13).

За вказаним судовим рішенням 27.03.2014 року судом видано виконавчий лист №809/154/14, а 09.09.2014 року на його виконання державним виконавцем відкрито виконавче провадження за № 44668205 (а.с.61).

З копій інформації банківських установ вбачається, що інкасові доручення від 20.03.2014 за №№199, 200, від 07.04.2014 №277, від 31.04.2014 №276 повернуті без виконання в повній сумі у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника ПрАТ "Івано-Франківськторф" (а.с.14-15).

В довідці відповідача за №183 від 30.09.2014 року вказано, що в період з 01.04.2014 року по 30.09.2014 року на його розрахункові рахунки поступило 303719, 55 грн., з яких 127944, 23 грн. вилучено органами виконавчої служби в погашення бюджетних платежів. За даний період поступлення готівки в касу Товариства відбулося в сумі 1634937, 27 грн. (а.с.88).

Однак, позивачем доказів про вилучення або не можливість вилучення готівки відповідача на погашення податкового боргу суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що позивач відмовив відповідачу щодо заміни предмета податкової застави, згідно акту опису, рухомого майна та обладнання на продукцію.

Отже, у позивача відсутні умови, визначені пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, що є підставою для звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі - недостатність коштів, які перебувають у його власності. При цьому суд вважає, що позивач не врахував наслідків реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі - обладнання, станків, транспортних засобів ПрАТ "Івано-Франківськторф", оскільки Товариство активно здійснює господарську діяльність та випускає продукцію.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Як вже встановлено, за судовим рішенням по справі №809/154/14 видано виконавчий лист та на його виконання державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону).

Таким чином позивач скористався процедурою примусового виконання рішень судів, що реалізується державною виконавчою службою, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

В статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Інші ограни, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Згідно статті 3 Закону у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Внаслідок систематичного аналізу зазначених вище норм Податкового кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що судові рішення про стягнення податкової заборгованості можуть виконуватися, як і органами державної податкової служби, так і державними виконавцями.

Однак, як вважає суд, не одночасно.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 13.10.2014 року.