Ухвала суду № 40846628, 06.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/838/14-ц 06.10.2014 06.10.2014 06.10.2014

Провадження НОМЕР_1-ц/784/2156/14 Суддя першої інстанції - Козаченко Р.В.

Категорія 20 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Шаманської Н.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання : Романенко Ю.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_6 та ОСОБА_7

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 червня 2014 року по справі

за позовом

ОСОБА_8

до

ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6

за участю третьої особи - приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області - ОСОБА_9

про

визнання недійсними договорів купівлі - продажу земельної ділянки та будинку і застосування реституції, як наслідок недійсності правочинів,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу будинку та земельної ділянки і застосування реституції, як наслідок недійсності правочинів.

Позивач зазначав, що з 17 листопада 1984 року по 4 вересня 2002 рік він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 під час якого за спільні кошти придбали будинок АДРЕСА_1, який і на даний час є спільним сумісним майном подружжя. Проте, 6 вересня 2013 року ОСОБА_7 всупереч вимогам ст. 65 СК України продала будинок ОСОБА_6 без його згоди, чим порушила його права. Крім того, ОСОБА_7 також без його згоди, 6 вересня 2013 року продала ОСОБА_6 і земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована за тією адресою, укладені 6 вересня 2013 року між ОСОБА_7 в інтересах якої діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчені в той же день приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 за р.№1062 та №1063. Також позивач просив застосувати реституцію, як наслідок недійсності правочинів.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 червня 2014 року позов задоволено. Визнано недійснім договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 6 вересня 2013 року між ОСОБА_7 в інтересах якої діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений в той же день приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 за р.№1062.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки, площею 0,0913 га, кадастровий номер 4823382001:05:013:0011, розташованої по АДРЕСА_1, укладений 6 вересня 2013 року між ОСОБА_7 в інтересах якої діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений в той же день приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 за р.№10603.

Застосовано реституцію, як наслідок недійсності правочинів, зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 35000 грн., отриманих від продажу житлового будинку та 9 000 грн. від продажу земельної ділянки, а ОСОБА_6 зобов'язано повернути ОСОБА_7 та ОСОБА_8 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права, просив рішення суду скасувати.

ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_7, представник позивача просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 листопада 1984 року по 4 вересня 2002 року, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області (а.с.101-103).

Під час перебування у шлюбі, а саме 6 жовтня 1997 року ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу придбала будинок АДРЕСА_1 (а.с. 66).

За положеннями статей 22,23, 28, 29 КпШС України, який діяв на час набуття права власності на вказаний будинок, майно, набуте під час шлюбу є їх спільним сумісним майном, яким подружжя розпоряджається за спільною згодою. Для укладення угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними.

Аналогічні положення закріплені в статтях 60,65,70 Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

6 вересня 2013 року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 за р.№10602, за умовами якого ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_6 купив житловий будинок АДРЕСА_1 за 35 000 грн. (а.с. 64-65).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз'яснено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 (надалі - Постанова), відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушенні.

Як встановлено судом, ОСОБА_7 не повідомила позивача про свій намір продати будинок, нотаріально посвідченої згоди на відчуження спільного майна від нього не отримала.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що спірний будинок був спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_7, яка без згоди позивача продала будинок, а тому правомірно визнав договір купівлі-продажу будинку недійсним.

Крім того, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯК №2229 від 11 червня 2012 року ОСОБА_7 належить земельна ділянка, площею 0,0913 га кадастровий номер 4823382001:05:013:0011 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.36).

Враховуючи те, що ОСОБА_7 набула права власності на земельну ділянку відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року за №15 та ст. 81 ЗК України, шляхом приватизації у зв'язку з реалізацією нею свого права на одержання частки із земельного фонду то відповідно до ч.5 ст. 57 СК України є її особистою приватної власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

6 вересня 2013 року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 за р.№1063, за умовами якого ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_6 купив земельну ділянку для обслуговування будинку, що розташована по АДРЕСА_1 за 9 000 грн. (а.с.34-35).

Відповідно до ч. 6 ст. 120 ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

В договорі купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеному між відповідачами 6 вересня 2013 року зазначено кадастровий номер земельної ділянки відповідно до державного акту на землю.

Таким чином, висновок суду з посиланням на ч.6 ст. 120 ЗК України про недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю кадастрового номеру ділянки та виділення її в натурі є невірним.

Крім того, застосовуючи реституцію, як наслідок недійсності правочинів між сторонами по справі на підставі ст. 216 ЦК України, а саме зобов'язав ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 35000 грн., отриманих від продажу будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, та 9 000 грн., отриманих від продажу земельної ділянки за тією ж адресою, та зобов'язав ОСОБА_6 повернути у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказаний будинок та земельну ділянку.

Проте, судом не враховано, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину (п.10 Постанови).

За таких обставин, рішення суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосовування реституції, як наслідок недійсності правочинів на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволення вказаних позовних вимог.

Посилання ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на наявність права на розпорядження своєю часткою не заслуговують на увагу, оскільки її частка у праві спільної сумісної власності подружжя не визначена та не виділена в натурі, а тому не може бути предметом продажу відповідно до ст. 67 СК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що кошти, отримані від продажу будинку витрачені нею на пам'ятник спільної з позивачем доньки є безпідставні, оскільки правого значення не мають.

Також не заслуговують на увагу суду посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що він є добросовісним покупцем за договорами купівлі-продажу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Зі змісту договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки вбачається, що ОСОБА_6 проживає на одній вулиці з ОСОБА_7, а тому знав, що остання не мала права на укладання оспорюваних договорів.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн. з кожного по 121,80 грн. у зв'язку з чим рішення в частині судових витрат на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2014 року в частині розподілу судових витрат - змінити, а в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосовування реституції, як наслідок недійсності правочинів - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволення вказаних позовних вимог.

У задоволенні вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки площею0,0913 га, розташованої по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 в інтересах якої діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_6 6 вересня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 за р.№1063 та застосування реституції, як наслідку недійсності правочинів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судовий збір у розмірі 243,60 грн. з кожного по 121,80 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: Судді: