Постанова № 40845289, 26.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 вересня 2014 року 15:35 №826/12148/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Островській О.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком»додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2014 №0009082203 та від 05.08.2014 №0009142203,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2014 №0009082203 та від 05.08.2014 №0009142203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.07.2014 №780/26-54-22-03/38443844 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс Інвест Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Асіа», необґрунтовано прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 №0009082203 та від 05.08.2014 №0009142203. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 17.07.2014 №780/26-54-22-03/38443844 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 05.08.2014 №0009082203 та від 05.08.2014 №0009142203 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Адміністративну справу №826/12148/14 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс Інвест Плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Асіа» за період з 01.10.2012 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 173 185,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 138.1, 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 172 504,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 17.07.2014 №780/26-54-22-03/38443844 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 05.08.2014 №0009082203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 215 630,00 грн., у тому числі: 172 504,00 грн. - основний платіж, 43 126,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 05.08.2014 №0009142203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 216 481,25 грн. у тому числі: 173 185,00 грн. - основний платіж, 43 296,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.07.2014 №780/26-54-22-03/38443844 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс Інвест Плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Асіа».

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» (покупець) укладено догорів поставки від 21.11.2012 №21112012, відповідно до якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити/передати у власність покупцю належний постачальнику на праві власності товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

Також договори поставки укладались позивачем як покупцем із товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс Інвест Плюс» (договір поставки від 05.12.2012 №05-12-12) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Асіа» (договір поставки від 03.12.2012 №3-12-12).

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів поставки від 21.11.2012 №21112012, від 05.12.2012 №05-12-12 та від 03.12.2012 №3-12-12; товарних накладних за відповідні періоди; видаткових та податкових накладних за відповідні періоди; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних разом із договором від 21.11.2012 №21/11/12-1 із перевізником.

За посиланням позивача, вся придбана у контрагентів продукція (миючі засобі, миючий інвентар і т.п.) використовувалась у власній господарській діяльності позивача, основним видом діяльності якого є прибирання будинків і промислових об'єктів.

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» та його контрагентів вказано на акти:

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 12.03.2012 №694/2220/37818657 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 01.01.2012 по 30.11.2012»;

державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.03.2013 №220/22-2/37037062 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період вересень 2012 по січень 2013 року»;

державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 10.04.2013 №398/22-2/37037062 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період лютий 2013 року» (суду названий акт не наданий).

Проаналізувавши доводи сторін щодо взаємовідносин позивача із його контрагентами, суд наголошує на наступному.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на те, що в наданих до перевірки видаткових накладних відсутні відомості про місце складання документа та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, оскільки відповідні видаткові накладні містять інформацію щодо осіб, які їх підписали, зміст та обсяг господарської операції та інші реквізити, які дають змогу ідентифікувати зміст господарської операції, осіб, які беруть участь у цій операції. Помилки у оформленні накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з первинних документів підтверджується фактична реалізація умов укладених з контрагентами договорів.

Дана правова позицiя викладена також Вищим адмiнiстративним судом України iз наголошенням на тому фактi, що незначнi порушення, допущенi в процесi складення первинних документiв, недолiки при їх оформленнi, не можуть бути належними i допустимими доказами безтоварностi (фiктивності) господарських операцiй.

Доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем перевезень продукції також спростовуються матеріалами справи, зокрема, договором про надання транспортних послуг від 21.11.2012 №21/11/12-1, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи.

За посиланням позивача, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи, органом державної податкової служби відповідні транспортні документи під час перевірки не витребовувались, а за наслідками розгляду заперечень до акту перевірки, оцінку наданим до заперечень документам не надано.

Разом з тим, з акту державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.03.2013 №220/22-2/37037062 вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс Інвест Плюс» декларувались грошові зобов'язання із податку на додану вартість, зокрема, у грудні 2012 року - січні 2013 року.

З акту державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 12.03.2012 №694/2220/37818657 також вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» подавались податкові декларації з податку на додану вартість протягом 2012 року, зокрема, і за листопад 2012 року.

При цьому, акти перевірок органів державної податкової служби не містять інформації щодо несплати грошових зобов'язань контрагентів позивача, наявності відхилень у задекларованих даних.

Отже, аналіз взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» та контрагентами за договорами від 21.11.2012 №21112012, 05.12.2012 №05-12-12, 03.12.2012 №3-12-12, свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасі ліком» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс Інвест Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Асіа»;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс Інвест Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Асіа» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 №0009082203 та від 05.08.2014 №0009142203 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасіліком» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2014 №0009082203 та від 05.08.2014 №0009142203, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.08.2014 №0009082203 та від 05.08.2014 №0009142203.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.