Постанова № 40845225, 25.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2014 року 16:06 № 826/12539/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Сізих Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 р. № 64426552202,

за участю представників сторін:

від позивача: Томчук М.В.

від відповідача: Стеценко М.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.05.2014 р. № 64426552202 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» (124 352,00 грн. за основним платежем та 31 088,00 грн. за штрафними санкціями).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 24.04.2014 р. № 361/26552202/37955491 прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 р. № 64426552202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 440,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що акт перевірки складений з порушеннями та не відображає фактичних обставин справи. Реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, доказів визнання недійсними в судовому порядку установчих чи первинних документів контрагента в судовому порядку відповідачем не надано. Отже, відповідачем, внаслідок неповного та всебічного дослідження всіх обставин справи були зроблені хибні висновки щодо нездійснення господарських операцій позивача та його контрагента.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на те, що в ході перевірки не підтверджено реальність господарських операцій позивача та його контрагента за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р., а саме: документування господарських операцій без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» за період 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 Декларації з податку на додану вартість) за липень 2013 року на загальну суму 124 352,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 24.04.2014 р. № 361/26552202/37955491 та винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 р. № 64426552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 440,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 124 352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31 088,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, 04.02.2014 р. Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення № 5998/10/26-15-10-06-15, яким податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 р. № 64426552202 залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, 04.08.2014 р. Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 876/6/99-99-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 р. № 64426552202 та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку у ДПІ Печерського району м. Києва та має статус платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є оптова торгівля металами та металевими трубами.

Так, предметом перевірки господарської діяльності ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» стали господарські взаємовідносини з ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ».

Як встановлено судом, ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» зареєстровано Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та має статус платника податку на додану вартість.

1.ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» (Постачальник) та ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 71 від 01.07.2013 р., відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується продати та передати у власність Покупця металопрокат, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в Специфікаціях та/або видаткових накладних.

На підтвердження видаткових операцій за вказаним договором позивачем надано видаткові накладні: від 08.07.2013 р. № РН-0708/03, від 09.07.2013 р. № РН-0709/02, від 09.07.2013 р. РН-0709/02, від 17.07.2013 р. РН-0717/05, від 15.07.2013 р. РН-0715/04, від 18.07.2013 р. № РН-0718/01, від 22.07.2013 р. № РН-0722/04, від 23.07.2013 р. №РН-0723/03, від 24.07.2013 р. № РН-0724/04, від 25.07.2013 р. №РН-0725/04, від 29.07.2013 р. №РН-0729/03, від 30.07.2013 р. №РН-0730/05, від 31.07.2013 р. №РН-0731/08.

На підтвердження нарахування ПДВ у зв'язку із постачанням робіт/послуг позивачем надано податкові накладні, виписані ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ», а саме: від 01.07.2013 р. № 159, від 08.07.2013 р. № 139, від 09.07.2013 р. № 140, від 09.07.2013 р. № 160, від 15.07.2013 р. № 141, від 17.07.2013 р. № 142, від 18.07.2013 р. № 143, від 22.07.2013 р. № 144, від 23.07.2013 р. № 145, від 24.07.2013 р. № 146, від 25.07.2013 р. № 147, від 29.07.2013 р. № 148, від 30.07.2013 р. №149, від 31.07.2013 р. № 150.

На підтвердження оплати позивачем надано банківські виписки.

2. ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» (Постачальник) та ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» (Покупець) уклали договір № 72 від 01.07.2013 р., відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується надати Покупцю в межах території України послуги з організації та виконання перевезень автомобільним вантажним транспортом у міських та міжміських сполученнях за маршрутом, вказаним Покупцем, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується сплатити встановлену за послуги плату.

На підтвердження нарахування ПДВ позивачем у зв'язку із постачанням товарів/послуг позивачем надано суду податкову накладну від 31.07.2013 р. № 161.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 01.07.2013 р. № ОУ-0701/03, від 09.07.2013 р. № ОУ-0709/03, від 31.07.2013 р. № ОУ-0731/04.

На підтвердження оплати позивачем надано банківські виписки.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій зроблені з огляду на отриманий від ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 12.11.2013 р. № 448/26-5122-03/38328080 про не підтвердження правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по підприємству ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» за період діяльності з 01.03.2013 р. по 30.09.2013 р.

Як вбачається із змісту вказаного акту, згідно з інформацією отриманою від 31.10.2013 р. ГУ Міндоходів у м. Києві, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 320120000000010 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, яке супроводжується ГОУ Міністерства доходів і зборів України, допитано засновника та особу, яка підписувала декларації по податку на додану вартість з березня 2013 р. ОСОБА_4, який пояснив, що керівних посад не займав, ніяких підприємств з метою здійснення господарської діяльності не реєстрував та доручень від свого імені нікому не виписував. Підприємство «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» йому не відомо, документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності не підписував.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою зроблено висновок, що операція по постачанню товарів (наданню) послуг постачальниками не спричинила реального настання правових наслідків , а отже - є нікчемною по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, вирішуючи дану справу, суд критично оцінює посилання відповідача на факт порушення кримінальної справи, оскільки він не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій.

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

Викликані для допиту у якості свідків ОСОБА_5 та, зазначений у первинних документах директор ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» ОСОБА_6 (обов'язок забезпечити їх явку був покладений на відповідача), у судове засідання не з'явились.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» здійснювалось постачання труб, арматури, швелерів та іншого металопрокату на замовлення позивача, а також надавало послуги з перевезення вантажів.

Однак, проаналізувавши первинні документи позивача, суд дійшов висновку, що реальність вчинення господарських операцій ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» та ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» за період з 01.07.2013 р по 31.07.2013 р. відсутня, наслідком податкового обліку є лише фактичний рух активів, а, отже, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Так, позивачем не надано суду специфікацій, які передбачені умовами договору № 71 від 01.07.2013 р. та свідчили б про домовленість сторін про найменування, одиницю вимірювання, загальну вартість замовленого товару та його ціну; доказів, які б свідчили про відвантаження, розвантаження товарів, а також перевезення; доказів наявності сертифікатів якості на кожну партію товару, що передбачено п. 3.2 договору № 71 від 01.07.2013 р.; доказів, які б свідчили про зберігання товару; доказів наявності складських приміщень; доказів наявності трудових ресурсів, відповідальних осіб за здійснення замовлення; доказів, які б свідчили про оприбуткування товару; доказів приймання-передачі товару.

Відносно взаємовідносин позивача та ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» за договором № 72 від 01.07.2013 р., суд зазначає наступне.

Вказаним договором регулюються відносини між постачальником та покупцем щодо надання транспортних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Вказаним законом регулюються відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 47 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Положеннями статті 48 названого закону визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, правила оформлення документів на перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні вантажного автомобіля.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Однак документів, які підтверджують здійснення перевезень суду не надано. З актів здачі-приймання робіт не можливо встановити кількість перевезеного вантажу, його пакування, умови та терміни перевезення, місце навантаження, розвантаження товару, якими силами та засобами здійснювалося навантаження, розвантаження товару, маршрут, інформацію про відповідальну особу за здійснення замовлення тощо.

Разом з тим, позивачем не надано документів, які б свідчили про оплату за надані транспортні послуги та обсяги поставленого товару, доказів оприбуткування товару.

Крім того, суд критично оцінює надані позивачем банківські виписки, які, на думку позивача, підтверджуються рух активів, оскільки оплата згідно даних виписок здійснювалася за іншими договорами. Суд вважає, що надані позивачем листи вих. № 150813/4 від 15.08.2013 р., вих. № 160813/3 від 16.08.2013 р., вих. № 280813/1 від 28.082013 р., вих. № 020913/1 від 02.09.2013 р., вих. № 030913/1 від 03.09.2013 р., вих. № 130913/4 від 13.09.2013 р., вих. № 240913/3 від 24.09.2013 р., вих. № 270913/5 від 27.09.2013 р. про зміну призначення платежу не можуть бути належними доказами , які б свідчили, що оплата згідно банківських виписок проводилася саме на підставі договорів № 71 від 01.07.2013 р. та № 72 від 01.07.2013 р.

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи (договори, акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні носять неповний та суперечливий характер, а, отже, не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце. В зв'язку з зазначеним, суд погоджується з висновком податкового органу про неможливість підтвердження податкового кредиту та встановлення об'єкту оподаткування.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на загальну суму 124 352,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 р. № 64426552202, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» відмовити.

2. Стягнути з ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» (код ЄДРПОУ 37955491) решту суми судового збору у розмірі 2 797 (дві тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 92 копійок на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001.

3. Виконання постанови суду в частині стягнення решти суми судового збору у розмірі 2 797 (дві тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 92 копійок з рахунків ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» (код ЄДРПОУ 37955491) доручити ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 29.09.2014 р.