Постанова № 40845154, 02.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року № 813/6172/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючої судді Кедик М.В.

судді Дем'яновського Г.С.,

судді Братичак У.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Проць Н.І.

представника відповідача Матолича А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Державної виконавчої служби України, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала О.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28 серпня 2014 року ВП № 44544565;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 17 квітня 2014 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 2а-6729/09/1370.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відсутність ідентифікаційного коду боржника не унеможливлює виконання виконавчого документа, оскільки такий містить й іншу інформацію, за допомогою якої можна ідентифікувати особу боржника, зазначає, що в силу Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право одержувати безоплатну від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін, також учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, інформацію, вважає, що дії виконавця та винесена постанова не відповідає вимогам ст. ст. 4, 6, 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець керувався Законом України «Про виконавче провадження», ст. 26 якого передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам цього закону. Оскільки у виконавчому листі не було зазначено ідентифікаційний код, вважає, що оскаржувану постанову винесено на підставі, у спосіб та в межах повноважень визначних Законом України «Про виконавче провадження».

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2013 року у справі № 2а-6729/09/1370 за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Генеральної прокуратури України задоволено позов частково, а саме визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у не розгляді скарги МБО "Екологія-Право-Людина" № 89 від 07.05.2009 року та зобов'язано Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу позивача № 89 від 07.05.2009 року та повідомити МБО "Екологія-Право-Людина" про результати такого розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2013 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року залишено без змін.

На виконання вищевказаної постанови позивачем 17 квітня 2014 року отримано виконавчий лист.

Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» 01 вересня 2014 року отримала постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за підписом старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала О.О. від 28 серпня 2014 року ВП № 44544565.

Старший державний виконавець Канцедал О.О. у постанові від 28 серпня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначив, що пред'явлений до виконання виконавчий документ не відповідає вимогам пункту 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі не зазначено ідентифікаційний код (боржника). Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону.

Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» 10 липня 2014 року подала до Львівського окружного адміністративного суду заяву про виправлення помилки у виконавчому листі виданому 17 квітня 2014 року. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-6729/09/1370 від 05 серпня 2014 року у задоволенні заяви Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" про виправлення помилки у виконавчому листі № 2а-6729/09/1370, виданому 17 квітня 2014 року відмовлено.

Позивач вважає постанову державного виконавця від 28 серпня 2014 року протиправною та просить її скасувати, у зв'язку з чим звернулися з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» та покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Згідно до ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 26 вищевказаного закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Відповідно до статті 18 Закону у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пункту 3 частини першої статті 18 Закону державний виконавець враховує те, що відсутність коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду; для фізичних осіб реєстраційний номер облікової картки платника податків не зазначається у виконавчому документі, якщо особа є іноземцем та законодавством країни, на території якої проживає фізична особа, встановлено інші форми обліку або якщо особа відмовилась його мати через свої релігійні переконання, про що є відповідна відмітка у паспорті особи.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 26 Закону невідповідність виконавчого документу вимогам ст. 18 цього Закону є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 11 Закону державний виконавець має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін, також учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.

Згідно з ст. 5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 4 Закону передбачає право державного виконавця на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Згідно ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, а зокрема це стосується законних прав та інтересів стягувача.

Отже, зважаючи на викладене, державний виконавець не долучив ні до матеріалів справи, ні до матеріалів виконавчого провадження, доказів, які б підтвердили належне виконання його обов'язків відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».

Суд дійшов висновку, що державний виконавець фактично не виконав наданих йому чинним законодавством службових повноважень у примусовому виконанні рішення щодо ідентифікації особи, що призвело до необґрунтованого прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 44544565 від 28 серпня 2014 року, без наявності достатніх для цього підстав. Дана позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-45цс14.

Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала О.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28 серпня 2014 року ВП № 44544565 підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 17.04.2014 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 2а-6729/09/1370, суд зазначає наступне.

Скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 28.08.2014 року, тягне для відповідача обов'язок вирішити питання при прийнятті виконавчого листа до свого провадження та відкриття виконавчого провадження, проте всі права та обов'язки державного виконавця закріплені в Законі України "Про виконавче провадження".

Тому позовна вимога щодо зобов'язання Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження, залишаються судом без задоволення, оскільки права державного виконавця, передбачені частиною 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", є дискреційними та не можуть тлумачитись як безумовні обов'язки, а суд не уповноважений втручатися у порядок проведення виконавчого провадження і не вправі зобов'язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби.

Крім того, суд зазначає, що задоволення такої вимоги виходить за межі повноважень суду при вирішенні справи відповідно до положень ст. 162 КАС України, оскільки адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 КАС України,відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Адміністративний позов задоволено частково, тому питання щодо розподілу судового збору вирішується відповідно до частини 3 статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167, 181 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28 серпня 2014 року ВП № 44544565.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» (79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 9, кв. 1а; ЄДРПОУ 20848991) 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Кедик М.В.

Суддя Дем'яновський Г.С.

Суддя Братичак У.В.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2014р.