Рішення № 40844402, 24.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" вересня 2014 р. Справа № 17/108-11/24

за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області, м. Переяслав-Хмельницький в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідачів 1) Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області , с. Циблі

2) Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, м. Переяслав-Хмельницький;

2) Дочірнього підприємства «Київоблтурист», м. Київ;

3) Філії оздоровчого закладу для дітей «Переяславський», с. Циблі;

4) Федерації професійних спілок України, м. Київ

про визнання незаконним рішення, визнання права власності та

витребування майна з чужого незаконного володіння.

Головуючий суддя О.В. Конюх;

Суддя Ю.В. Подоляк

Суддя О.В. Щоткін

представники сторін:

від прокуратури: Біньковська А.В., посвідчення від 15.10.2012р. № 009568;

від позивача: Демиденко О.А., уповноважена. Довіреність від 20.12.2013р. № 514;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Мотін Ф.О., уповноважений, довіреність від 14.11.2013р. № 152-д;

від третьої особи 1: не з'явився; від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: Хоменко А.В., уповноважений, довіреність від 25.12.2013р. № 11/01-42/2049;

СУТЬ СПОРУ:

в серпні 2011р. Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 04.08.2011р. в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: Циблівської сільської ради Київської області та Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" про:

визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 51/1 від 12.07.2001р. "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі";

визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200,00 грн., площею 3 926, 4 м.кв., розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності;

витребування із чужого незаконного володіння ЗАТ "Укрпрофтур" спірного цілісного майнового комплексу та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України.

В подальшому Переяслав-Хмельницьким міжрайонним прокурором Київської області було уточнено позовні вимоги, а саме: замінено п. 2 резолютивної частини позовної заяви наступним "рішення Циблівської сільської ради Київської області від 12.07.2001 № 51/1 "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ПАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі" - визнати недійсним з моменту прийняття".

В обґрунтування позовних вимог, Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області та позивач, посилаючись на ст. 10 Конституції УРСР 1978 року, ст. 89 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постанову Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", Постанову Верховної Ради УРСР від 29.11.1990 р. № 506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР", Закон України "Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 р., Постанову Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", Постанову Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", Тимчасове положення "Про Фонд державного майна України" затверджене Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р., стверджують, що спірний цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський" на момент прийняття оскаржуваного рішення був об'єктом державної власності, розпоряджатися яким могла лише держава в особі Фонду державного майна України, відтак рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 51/1 від 12.07.2001 р. "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі" прийнято з порушенням норм законодавства, а незаконне перебування спірного цілісного майнового комплексу у власності ЗАТ "Укрпрофтур" порушує право держави як власника цього майна в особі Фонду державного майна України.

Відповідач 2, третя особа 2 та третя особа 4, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджують наступне: 1) рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та АТ "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів встановлено, що майно, передане у власність ЗАТ "Укрпрофтур" для формування статутного капіталу державою не вилучалося, право профспілок на володіння, користування і розпорядження цим майном не оскаржене, а тому відповідно до ст.ст. 28, 48, 49 Закону України "Про власність" є правомірним; 2) Постанова Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ та Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ не можуть застосовуватися, оскільки не відповідають ст. 92 Конституції України, згідно з якою правовий режим власності визначається виключно законами України; 3) загальносоюзний статус мали лише професійні спілки СРСР та їх органи управління, а профспілки УРСР мали статус республіканський та не відносилися до загальносоюзних громадських організацій; 4) Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" не передбачала вилучення майна профспілок УРСР на користь держави, а стосувалася майна та фінансових ресурсів підприємств та установ, що перебували у віданні центральних органів загальносоюзних організацій, в профспілках такими організаціями були ВЦСПС і Центральна рада по туризму та екскурсіях; 5) відповідно до положень положення ст. 10 Конституції УРСР 1978р., ст.ст. 87, 97, 98 Цивільного кодексу УРСР профспілкова власність була визнана на рівні з державною (загальнонародною) та захищалася законом; 6) договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1991р., укладений між Загальною Конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, затверджений постановою Президії Ради Загальною Конфедерацією профспілок СРСР, і виписка з переліку об'єктів профспілкового майна, закріпленого за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності, підтверджують, що за вказаним договором було передано у власність спірне майно, розташоване у Київській області: турбаза "Переяслівська", м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра; 7) Постанова Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. № 506-ХІІ не може поширюватись на правовідносини у даній справі, оскільки учасниками або ініціаторами створення ЗАТ "Укрпрофтур" органи державної влади і управління не виступали, крім того, вказана постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови Верховної Ради України від 04.03.1992р. № 2164, тобто до видання оспорюваних документів; 8) статтею 2 Закону України "Про власність" від 07.02.1991р. № 697-ХІІ передбачалось, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна, всі форми власності є рівноправними, а професійні спілки є суб'єктами права колективної власності, з прийняттям Цивільного кодексу України було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності, отже власність юридичних осіб приватного права була визнана приватною і майно, щодо якого виник спір, перейшло у власність ПАТ "Укрпрофтур" відповідально до законодавства; 9) Постанова Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р. "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", на яку посилається прокурор, стосується туристичних баз, спортивних та оздоровчих таборів Міністерства охорони здоров'я, що підтверджується самою назвою Постанови та додатками №№ 1 і 2 до неї, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин; 10) Постанова № 227 від 24.09.1991р. Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо виконання Закону "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" також не може застосовуватися до даних правовідносин, оскільки у додатку до цієї постанови, яким визначено органи управління СРСР, підприємства, установи та організації, які розташовані на території України і переходять у відання міністерств і відомств України, спірне майно не міститься.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2011 р. у справі № 17/108-11 позов задоволено частково; визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" ДП "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі" № 51/1 від 12.07.2001р.; визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200,00 грн. і площею 3 926,4 м2 та розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" в доход Державного бюджету України 10 381, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 р. у справі № 17/108-11 скасовано частково; позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено повністю; визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 51/1 від 12.07.2001р. "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі"; визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський" на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності; витребувано із чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" спірний цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський" та повернуто його у власність держави в особі Фонду державного майна України; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" в дохід Державного бюджету України 20 847, 00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10 381,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2013р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. та рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011р. у справі № 17/108-11 скасовано, справу № 17/108-11 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" на користь Державного бюджету України судовий збір за поданою ним касаційною скаргою на суму 751,10 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.09.2013р. в позові Переяслав-Хмельницькому міжрайонному прокурору Київської області відмовлено з мотивів пропуску позовної давності. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. рішення господарського суду Київської області від 19.09.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2014р. рішення господарського суду Київської області від 19.09.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Постанова обґрунтована тим, що застосовуючи до відносин сторін позовну давність, суд встановив, що 11.06.2007р. Фондом державного майна України було видано наказ № 910 «Про створення регіональних робочих комісій щодо проведення інвентаризації майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України», за таких обставин було зроблено висновок, що про порушення права власності держави позивач дізнався ще у 2007 році, тобто поза межами трирічного терміну позовної давності. Разом із тим, судом не досліджено, чи була фактично проведена вказана інвентаризація - не досліджувалися результати роботи робочих комісій (протоколи засідань, акти інвентаризації), які б чітко вказували на те, що ФДМ України дізнався про те, що спірне майно було передано у власність за спірним рішенням Циблівської сільської ради. Крім того, судами не було взято до уваги положення пункту 5.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», згідно якого позовна давність не може поширюватись на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав і обов'язковою умовою такого позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову.

За результатами авторозподілу для нового розгляду справи визначено головуючого суддю Конюх О.В. У відповідності до розпорядження голови суду від 11.08.2014р. № 159-АР призначено колегію для розгляду справи у складі суддя Конюх О.В. - головуюча, судді Бабкіна В.М. та Подоляк Ю.В.

На виконання вимог постанови ВГСУ від 22.07.2014р., які в порядку ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд ухвалами від 11.08.2014р. та від 10.09.2014р. витребував у позивача документальні докази здійснення інвентаризації майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України відповідно до наказу ФДМ України від 11.06.2007р. № 910, докази створення комісії строків та результатів проведення інвентаризації (протоколи засідань, акти інвентаризації тощо).

Ухвалою від 23.09.2014р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі Суддя Конюх О.В. - головуюча, судді Подоляк Ю.В. та Щоткін О.В.

Розглянувши позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області, м. Переяслав-Хмельницький (далі по тексту - прокурор), в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ (далі по тексту - ФДМУ), до відповідачів - 1) Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, с. Циблі (далі по тексту - Циблівська сільрада) та 2) приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», м. Київ (далі по тексту - ПрАТ «Укрпрофтур»), за участю: третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, м. Переяслав-Хмельницький (далі по тексту - Переяслав-Хмельницьке БТІ), 2) дочірнього підприємства «Київоблтурист», м. Київ (далі по тексту - ДП «Київоблтурист»), 3) філії оздоровчого закладу для дітей «Переяславський», с. Циблі Переяслав-Хмельницького району (далі по тексту - оздоровчий заклад «Переяславський) 4) Федерації профспілок України, м. Київ, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, з врахуванням позиції, викладеної у постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2014р., яка в порядку ст. 111-12 ГПК України є обов'язковою для суду першої інстанції під час нового розгляду справи господарський суд

встановив:

12.07.2001р. виконавчим комітетом Циблівської сільської ради прийнято рішення № 51/1 "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" ДП "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі", яким вирішено видати свідоцтво на право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований в с. Циблі і належить ЗАТ "Укрпрофтур" на правах колективної власності та доручити Переяслав-Хмельницькому міжміському бюро технічної інвентаризації провести правову реєстрацію нерухомого майна згідно даного рішення.

На підставі вищезазначеного рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради № 51/1 від 12.07.2001 р. видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" від 25.07.2001 р. (з 26 об'єктів), розташований в с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, в мікрорайоні "Переяславський", належить ЗАТ "Укрпрофтур" на праві колективної власності, реєстраційний запис вчинено Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації 25.07.2001р. за реєстровим № 1.

Прокурор просить суд визнати недійсним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради від 12.07.2001р. № 51/1 «Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору «Переяславський» дочірнього підприємства «Київоблтурист» ЗАТ «Укрпрофтур», що розташований в с. Циблі». Зазначена вимога підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 10 пункту б) статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 17.05.2001р., чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), до делегованих повноважень виконавчих органів сільських рад належали облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, які у 2001 році здійснювались у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою Наказом Держбуду України від 09.06.1998р. № 121.

Згідно підпунктом а) пункту 4.1 ст.4 вказаної Інструкції визначено виключний перелік осіб, яким, органами місцевого самоврядування могло бути оформлене право власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності. В тому числі таке оформлення права власності могло бути здійснено фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

При цьому вичерпний перелік правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна, було наведено у додатку 1 до вказаної Інструкції. Вказаний перелік включав:

1. Договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

3. Свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріальними конторами.

4. Свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

5. Свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

6 Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

7. Свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.

8. Свідоцтва про право власності на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України.

9. Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.

10. Договори відчуження між юридичними особами недержавної форми власності.

11. Рішення судів, арбітражних судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

12. Акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель.

13. Витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним колективом або членом цього колективу і виконкомом міської (районної) ради депутатів трудящих, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію.

14. Рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору.

15. Мирова угода, затверджена ухвалою суду.

16. Накази органів Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам.

17. Копія виконавчого листа щодо конфіскації об'єкта нерухомого майна та копія опису нерухомого майна, затверджена суддею.

Дублікати правовстановлювальних документів, видані нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, органами приватизації, державними архівами.

18. Свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами у будівництві нового житла.

Як вбачається з тексту оспорюваного рішення від 12.07.2001р. №51/1, підставами для видачі свідоцтва про право власності ЗАТ «Укрпрофтур» на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору «Переяславський» були: статут ЗАТ «Укрпрофтур»; положення про філію оздоровчого табору «Переяславський», Державний акт на право постійного користування землею та матеріали технічної інвентаризації, виготовлені Переяслав-Хмельницьким МБТІ.

Зазначені документи не є правовстановлюючими документами в розумінні вичерпного переліку, наведеного у Додатку №1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою Наказом Держбуду України від 09.06.1998р. № 121, відповідно не могли бути підставою для здійснення реєстрації права власності виконкомом Циблівської сільської ради.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За таких обставин у виконкому Циблівської сільської ради були відсутні визначені законом документальні підстави для прийняття рішення від 12.07.2001р. №51/1 про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору «Переяславський», що розташований в с. Циблі ЗАТ «Укрпрофтур».

По-друге, судом встановлено, що постановою Центрального виконавчого комітету СРСР від 17.04.1936р. "Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій" ліквідовано Всесоюзне товариство пролетарського туризму і екскурсій з передачею всього його майна Всесоюзній Центральній Раді Професійних Спілок (ВЦРПС). Цією постановою на ВЦРПС і його організації покладено безпосереднє керівництво роботою в області місцевих, дальніх екскурсій, масового туризму і альпінізму. Також нею постановлено ВЦРПС організувати управління місцевими і дальніми екскурсіями і масовим туризмом, передати в його безпосереднє відання маршрути союзного та місцевого значення, що знаходяться в системі Всесоюзного товариства пролетарського туризму і екскурсій, всіма туристично-екскурсійними базами і будівництвом, що стало підставою для створення мережі туристично-екскурсійних закладів профспілок, які в Українській РСР перебували у складі Української республіканської ради по туризму та екскурсіям, підпорядкованої Укрпрофраді.

Постановою Секретаріату ВЦРПС від 24.04.1945р. (протокол № 53 п. 24) відновлена діяльність туристично-екскурсійного управління ВЦРПС на правах відділу.

Постановою Президії ВЦРПС від 27.11.1959р. (протокол № 25 п. 4) створені з 01.01.1960р. в союзних республіках республіканські, а по РСФРР, в окремих краях і областях, краєві, обласні туристично-екскурсійні управління, у віданні яких повинні знаходитися туристичні господарства відповідних республік, країв і областей.

Постановою Президії ВЦРПС від 20.07.1962р. (протокол № 17 п. 4) центральні, республіканські, краєві і обласні туристично-екскурсійні управління реорганізовані в Центральні, республіканські, краєві і обласні ради по туризму.

Постановою Президії ВЦРПС від 11.09.1981р. № 8-15 згідно з постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 31.10.1980р. "Про подальший розвиток і вдосконалення туристично-екскурсійної справи в країні" затверджено Положення про міжвідомчу раду по туризму і екскурсіях при ВЦРПС.

Постановою Президії Центральної Ради по туризму та екскурсіях від 27.07.1982р. № 8-3 затверджено Положення про Українську республіканську раду по туризму і екскурсіях. Відповідно до цього Положення Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях являється органом, який здійснює керівництво радами по туризму і екскурсіям, іншими підвідомчими установами, організаціями, підприємствами туристично-екскурсійної системи профспілок на території УРСР. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях працює під керівництвом Центральної ради по туризму і екскурсіях Української республіканської ради профспілок (Укрпрофрада) в тісному контакті з обласними радами і республіканськими комітетами профспілок, іншими громадськими організаціями, державними комітетами, міністерствами і відомствами Української РСР. Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях здійснює свою діяльність на началах госпрозрахунку, являється юридичною особою, має розрахунковий рахунок, самостійний баланс. Положенням також визначені завдання, зміст роботи, склад коштів.

Правовий статус ВЦРПС, його завдання, функції визначалися Статутом професійних спілок СРСР в редакції затвердженій ХVIII з'їздом профспілок СРСР від 01.01.1987р. Відповідно до Статуту професійні спілки являлись загальносоюзною громадською організацією, до складу якої входили республіканські ради.

Постановою Президії ВЦРПС від 26.04.1988р. № 5-1 затверджені основні напрямки розвитку і покращення санаторно-курортного обслуговування, туризму і відпочинку трудящих.

Установчим з'їздом незалежних професійних спілок України 06.10.1990 р. прийнята Декларація про утворення Федерації незалежних професійних спілок України.

Пунктом 26 Декларації від 06.10.1990р. про утворення Федерації незалежних профспілок України встановлено, що Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради і все майно Федерації є власністю останньої. 21.11.1992р. Федерація незалежних профспілок України була перейменована в нинішню Федерацію профспілок України.

23.08.1991р. Президією Ради Федерації незалежних профспілок України було прийнято постанову № П-7-7 "Про створення Акціонерного товариства "Укрпрофтур", згідно якої з метою радикальної перебудови управління туризмом профспілок, приведення господарського механізму у відповідність ринковим відносинам постановлено вважати доцільним створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях Республіканського акціонерного товариства "Укрпрофтур".

04.10.1991р. між радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України було підписано установчий договір про створення Акціонерного товариства "Укрпрофтур". Одночасно, 04.10.1991 р. підписано статут Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", який зареєстровано 28.10.1991р. виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів.

За змістом п.1.1 зазначеного статуту Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" створюється з метою організації та надання громадянам, в тому числі, іноземним, комплексних туристично-екскурсійних та інших послуг, ефективного використання матеріальної бази, будівництва нових та реконструкції існуючих туристичних об'єктів, прискорення формування нових економічних засад туризму та екскурсій.

Згідно із п.п. 1.2, 2.1 статуту засновниками та учасниками новоствореної юридичної особи є рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України.

При цьому, п. 1.8 статуту АТ "Укрпрофтур" передбачено, що новостворена юридична особа є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях.

Пунктом 3.1 статуту Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" визначено, що для забезпечення діяльності юридичної особи створюється статутний фонд у розмірі 391 206 тис. рублів шляхом передання радою Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерному товариству капіталу в розмірі вартості основних фондів та оборотних засобів туристично-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України в сумі 381 206 тис. рублів та внеском Фонду соціального страхування України у розмірі 10 млн. рублів.

До статутного фонду Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" Федерацією незалежних профспілок України було передано, зокрема, туристичну базу "Переяславська", 1983 року створення, яка розташована у Київській області, що підтвержується наданим до матеріалів справи додатком до Статуту АТ "Укрпрофтур" розділ ІІІ, п. 3.1. про перелік майна, переданого ФП України до статутного фонду АТ "Укрпрофтур".

Постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України № П-11-9 від 22.11.1991р. доручено Українській республіканській раді по туризму і екскурсіях ліквідувати з 10.12.1991р. обласні туристично-екскурсійні виробничі об'єднання, а також реорганізувати підпорядковані їм туристично-екскурсійні підприємства і організації у встановленому чинним законодавством порядку.

14.04.1998р. Загальними зборами акціонерів "Укрпрофтур" затверджено статут Дочірнього підприємства "Київоблтурист", відповідно до якого Київське обласне дочірнє підприємство "Київоблтурист" створене закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" для забезпечення ефективного використання матеріальної бази, організації та надання громадянам і юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристичних послуг з метою одержання відповідного прибутку.

Згідно з п. 1.4 статуту Дочірнього підприємства "Київоблтурист", воно є правонаступником обласної ради по туризму та екскурсіях.

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" № Р-27-5 від 31.03.2011р. змінено найменування Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" на Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур", у зв'язку з чим 29.04.2011р. за № 10671050008006502 зареєстровано статут Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", який є новою редакцією статуту Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Таким чином, Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", яке в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур", є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, що підпорядковувалася Всесоюзній Центральній Раді Професійних Спілок, а отже була союзною громадською організацією.

Про ті обстави, що Українська республіканська рада по туризму та екскурсіям була організацією союзного підпорядкування свідчить Положення затверджене постановою № 8-3 від 27.07.1982р. Президії Центральної ради по туризму та екскурсіях, за змістом якого:

- Українська республіканська рада по туризму та екскурсіям працює під керівництвом, в тому числі, Центральної ради по туризму та екскурсіям;

- Українська республіканська рада по туризму та екскурсіям у своїй діяльності керується законодавством СРСР, законодавством УРСР, постановами ВЦРПС, Центральної ради по туризму та екскурсіях, Української республіканської ради профспілок та іншими нормативними актами;

- Українську республіканську раду по туризму та екскурсіям очолює голова, якого затверджує ВЦРПС за пропозицією Центральної ради по туризму та екскурсіям та Української республіканської ради профспілок;

- голова Української республіканської ради по туризму та екскурсіям на підставі та на виконання законів, постанов та розпоряджень Ради Міністрів СРСР, Ради Міністрів УРСР, постанов ВЦРПС, Центральної ради по туризму та екскурсіям, Української республіканської ради профспілок видає накази та інструкції;

- заступники голови, головний бухгалтер та начальник контрольно-ревізійного управління Української республіканської ради по туризму та екскурсіям затверджуються Центральною радою по туризму та екскурсіям;

- ревізія діяльності Української республіканської ради по туризму та екскурсіям проводиться Центральною радою по туризму та екскурсіям та Українською республіканською радою профспілок;

- реорганізація та ліквідація Української республіканської ради по туризму та екскурсіям проводиться Центральною радою по туризму та екскурсіях за згодою ВЦРПС та Української республіканської ради профспілок.

З матеріалів справи вбачається, що виконкомом обласної ради депутатів трудящих 28.10.1971р. дозволено Київській обласній раді по туризму та екскурсіях провести розвідувальні роботи та складання проекту будівництва туристичної бази на землях Переяслав-Хмельницького лісгоспу в урочищі Козинські Горби.

07.03.1972р. рішенням виконкому Переяслав-Хмельницької районної ради депутатів трудящих "Про будівництво турбази на 500 місць" погоджено будівництво турбази на 500 місць на землях держлісгоспу в урочищі Козинські Горби.

27.03.1972р. замісником голови Української республіканської ради по туризму та екскурсіях затверджено Завдання на проектування турбази на 467 місць в м. Переяслав-Хмельницький "Козинські бугри" з подальшим розширенням на 500 місць.

Постановою Бюро Центральної ради по туризму та екскурсіях (протокол № 10 п.1) від 22.04.1974р. затверджено техно-робочий проект на будівництво туристичної бази в м. Переяслав-Хмельницький Київської області на 500 місць.

Для будівництва турбази була виділена виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької районної (міської) Ради депутатів трудящих земля площею 7, 8 гектарів та відповідно до державного акту на право користування землею серія Б № 025627, зареєстрованого за № 3 від 1979 р., передана Київській обласній раді по туризму та екскурсіях УРСР в безстрокове і безоплатне користування (ДП "Київоблтурист" філія оздоровчого закладу для дітей "Переяславський").

Постановою бюро Української республіканської ради по туризму та екскурсіях від 23.04.1982р. затверджено техно-робочий проект столової та інженерної сітки турбази в м. Переяслав-Хмельницький Київської області на 200 посадочних місць.

Рішенням виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької районної ради Народних депутатів № 208 від 27.06.1983р. "Про затвердження акту державної приймальної комісії про введення в дію турбази на 200 місць в урочищі Козинські Горби" затверджено акт державної приймальної комісії про введення в дію турбази на 200 місць, збудованої господарськими засобами Київської обласної ради по туризму та екскурсіях в урочищі Козинські Горби.

Наказом Української республіканської ради по туризму і екскурсіях Центральної ради по туризму і екскурсіях ВЦРПС № 197 від 19.08.1983р. перезатверджено проектно-кошторисну документацію на будівництво об'єктів турбази в м. Переяслав-Хмельницький кошторисною вартістю 383, 17 тис. рублів.

Постановою колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіях Центральної ради по туризму і екскурсіях ВЦРПС від 14.06.1984р. "Про створення туристичної бази "Переяславська" Київської обласної ради по туризму та екскурсіях" у зв'язку із закінченням будівництва туристичної бази в м. Переяслав-Хмельницький Київської області (акт про введення в експлуатацію державної приймальної комісії від 26.06.1983р.) постановлено створити з 01.07.1983р. туристичну базу "Переяславська" з підпорядкуванням Київській обласній раді по туризму та екскурсіях та затвердити положення про туристичну базу "Переяславська".

30.12.1985р. затверджено акт робочої комісії про приймання закінченого будівництва будівлі - наметове містечко на 200 місць турбази "Переяславська".

28.12.1989р. Київською обласною радою по туризму та екскурсіях затверджено акт приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництва - благоустрій існуючої турбази "Переяславська".

Рішенням правління Дочірнього підприємства "Київоблтурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" № 5 від 28.11.1997р. філію турбази "Переяславська" перейменовано у філію оздоровчий табір для дітей "Переяславський" дочірнього підприємства "Київоблтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Згідно з положенням про філію оздоровчого табору для дітей, підлітків та учнівської молоді "Переяславський" дочірнього підприємства "Київоблтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", затвердженого генеральним директором дочірнього підприємства "Київоблтурист" 24.01.2001р., філія є структурним підрозділом дочірнього підприємства "Київоблтурист", здійснює захист і представництво інтересів юридичної особи "Київоблтурист".

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що рішення "Про створення туристичної бази "Переяславська" Київської обласної ради по туризму та екскурсіях" приймалося організацією загальносоюзного рівня та проектно-кошторисна документація на будівництво об'єктів турбази затверджувалася організацією загальносоюзного рівня, суд дійшов висновку, що Українська республіканська рада профспілок та Українська республіканська рада по туризму та екскурсіям не мали повноважень відносно самостійного прийняття рішень щодо розпорядження туристичною базою "Переяславська" та при вирішенні вказаних питань були підпорядковані рішенням органів професійних спілок СРСР.

З огляду на вищезазначене, вбачається, що турбаза "Переяславська" побудована у 1983 році на замовлення та відповідно до проектно-кошторисної документації Української республіканської ради по туризму і екскурсіях Центральної ради по туризму і екскурсіях ВЦРПС, а тому є майновим комплексом загальносоюзної громадської організації колишньої СРСР.

25.07.2001р. Циблівською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області, на підставі рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 51/1 від 12.07.2001р., видано свідоцтво про право колективної власності, яким посвідчено, що цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" (складається з 26 об'єктів), що розташований в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області мікрорайон "Переяславський" належить ЗАТ "Укрпрофтур".

Вищезазначене рішення прийнято на підставі клопотання ДП "Київоблтурист", п.10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статуту ЗАТ "Укрпрофтур", Положення про філію оздоровчого табору "Переяславський", Державного акту на право користування землею та матеріалів технічної інвентаризації, виготовлених Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до Інвентаризаційної справи № кн1/№1 Переяслав-Хмельницького бюро технічної інвентаризації до майнового комплексу входять 26 об'єктів загальною вартістю 2 млн.76 тис. 200 грн., загальною площею 3 926, 4 кв.м., а саме: адміністраторська площею 159, 8 м.кв., будинок № 2 площею 158, 6 м.кв., будинок № 3 площею 159, 2 м.кв., будинок № 4 площею 159, 1 м.кв., будинок № 5 площею 159, 9 м.кв., будинок № 6 площею 160, 7 м.кв., житловий будинок № 7 площею 160, 9 м.кв., будинок № 8 площею 159, 6 м.кв., будинок № 9 площею 159 м.кв., будинок № 10 площею 159, 9 м.кв., будинок № 11 площею 87, 7 м.кв., будинок № 12 площею 86, 8 м.кв., адмінбудинок площею 77, 8 м.кв., столова площею 811, 5 м.кв., кнс насосна станція площею 16, 6 м.кв., склад площею 90, 8 м.кв., ангар площею 269, 3 м.кв., сторожка площею 104, 7 м.кв. з прибудовою 24, 6 м.кв., літній кінотеатр площею 50, 1 м.кв., радіовузол площею 125 м.кв., підстанція площею 55, 7 м.кв., дизельна площею 22, 4 м.кв., мусорозбірник площею 18 м.кв., душ площею 131, 7 м.кв., кафе "Бриз" площею 170, 8 м.кв.

Відповідно до Постанови від 27.10.1990р. ХІХ з'їзду профспілок СРСР "Про власність профспілок СРСР" профспілкові об'єкти є єдиною власністю профспілок СРСР. Правонаступником власності є Загальна конфедерація профспілок СРСР.

Згідно із Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990р. Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про економічну самостійність Української РСР" від 03.08.1990р. основу економічної самостійності Української РСР утворює власність її народу на національне багатство. Власністю народу України є земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташований на території республіки. До власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради Української РСР від 03.08.1990р. "Про реалізацію Закону "Про економічну самостійність Української РСР" встановлено імперативне правило, що всі дії суб'єктів господарських відносин, які суперечать державному суверенітету та економічним інтересам Української РСР, визнаються недійсними і забороняються.

Постановою Верховної Ради УРСР "Про управління державним майном Української РСР" від 15.10.1990р. передбачено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Указом Президії Верховної ради України від 30.08.1991р. "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Одночасно, вказаним нормативно-правовим актом встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991р. "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991р. "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

На виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 227 від 24.09.1991р., відповідно до якої організацію роботи по переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, у відання органів державного управління України покладено на Урядову комісію, створену розпорядженням № 237 від 11.09.1991р. Кабінету Міністрів України, Фонд державного майна України та органи державного управління України, у відання яких переходять зазначені підприємства.

Згідно з Постановою Верховної Ради України № 2268-XII від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України.

Постановою Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

З метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю Постановою від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.

Конституцією Української РСР від 1937 року було встановлено, що власність розподіляється на соціалістичну та дрібну приватну (статті 5 і 9). У свою чергу соціалістична власність має форму або державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Статтею 7 визначалось, що громадські підприємства в колгоспах і кооперативах з їх майном становлять громадську, соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.

У відповідності до ст. 10 Конституції Української РСР в редакції 1978 року було встановлено, що майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань є соціалістичною власністю. Соціалістична власність на засоби виробництва є у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Цивільний кодекс Української РСР, дублюючи положення Конституції, визначив, що власність профспілкових та інших громадських організацій є соціалістичною та передбачав можливість передачі профспілкам майна державних організацій (ст. 91). Профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень) (ст. 97).

Виділення з державної власності такого виду власності, як комунальна, здійснено лише у 1990 році після введення в дію Закону СРСР "Про власність" та прийняття у 1991 році Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування" та Закону УРСР "Про власність".

В період існування Радянського Союзу державне майно закріплювалось за державними організаціями та передавалось із відання однієї організації до іншої по балансу, але суб'єкт права власності при цьому не змінювався (статті 89, 91 Цивільного кодексу УРСР 18.07.63 року).

18.11.1990р. Постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних спілок СРСР № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном" у відповідності до статуту Загальної Конфедерації Професійних спілок СРСР та Постанови XIX зїзду професійних спілок СССР "Про власність профспілок СРСР" від 27.10.1990 р. затверджено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р., укладений між Загальною Конфедерацією Професійних спілок СРСР і Федерацією незалежних профспілок України, відповідно до якого за Федерацією незалежних профспілок України закріплено на праві власності майно згідно додатку. Зі всіх інших питань, які стосуються профсоюзного майна, що не відображено у даному договорі і зачіпають інтереси ВКП СССР і ФНПУ (у кожному конкретному випадку) укладається окремий договір.

Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки з Переліку об'єктів профсоюзного майна, що закріплене за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності затвердженим Договором про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном (додаток до договору від 18.11.1990р.) було передано турбазу "Переяславська"; адреса: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра; рік введення в експлуатацію - 1983; балансова вартість - 1276.

Суд звертає увагу, що вищезазначена виписка ніким не підписана та не засвідчена, а самого додатку до Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р. суду надано не було.

Як вже зазначалося, після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок України стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

У своїй діяльності профспілки керувалися загальним статутом профспілок СРСР та до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене стосовно статусу Української республіканської ради профспілок та Української республіканської ради по туризму та екскурсіям в системі профспілок СРСР та статусу спірного майна, суд дійшов висновку, що туристична база "Переяславська" не могла перейти у власність Федерації незалежних профспілок України, яку згодом останній передав до статутного фонду Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Укрпрофтур", оскільки перейшла у державну власність відповідно до вищезазначених положень нормативно-правових актів.

Водночас, суд бере до уваги, що відповідно до Закону України від 16.06.1992р. "Про об'єднання громадян" об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999р. Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднання профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

До набуття чинності Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки в Україні у своїй діяльності керувались положеннями Закону України "Про об'єднання громадян".

Згідно із ст. 21 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Статтею 20 Закону України "Про власність" від 07.02.1991р. № 697-ХІІ зі змінами та доповненнями (втратив чинність 20.06.2007р.) було визначено, що професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Таким чином, вказаними нормативно-правовими актами не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" № 506 від 29.11.1990р. введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно з п. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р., Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

В силу положень ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що Фонд державного майна України є суб'єктом управління об'єктами державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Враховуючи наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна та створення відповідача 2, суд приходить до висновку, що з проголошенням незалежності 24.08.1991р. право власності на спірний об'єкт набула держава та відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ та від 01.03.1994р. № 3943-ХІІ орган якому надані повноваження прийняти та розпоряджатись спірним об'єктом до визначення суб'єктів його права є Фонд державного майна України.

За таких обставин, доводи прокурора і позивача про те, що суб'єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпоряджатися ним, у тому числі спірним об'єктом, повинно здійснюватися Фондом державного майна України є правомірними.

Як вбачається з Переліку установ, організацій і підприємств, які станом на 24.09.1991р. знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України загальносоюзної конференції профспілок (колишнього ВЦРПС), підписаного заступником голови Фонду Державного майна України, до вказаного переліку по Київській області входить туристична база "Переяславська", адреса: 256110, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, балансова вартість майна (залишкова) станом на 01.01.1992 р. - 1236 тис. крб.

З врахуванням наведених правових норм та матеріалів справи суд приходить до висновку, що майно передане, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Проте, передача майна у відання ніяким чином не є передачею майна у власність з огляду на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно, а відтак туристична база "Переяславська", яка перебувала у віданні Федерації профспілок України та в подальшому передана акціонерному товариству "Укрпрофтур", є державною власністю і здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За змістом Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що перебуває у державній власності, можливе в порядку його приватизації, яка здійснюється на основі передбачених ч. 2 ст. 2 Закону принципів, визначеними у ст. 7 Закону органами у порядок і способи, які передбачені розділом ІІ Закону.

В даному випадку державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи рішення № 51/1 від 12.07.2001 р. "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі" виконавчий комітет Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області діяв за межами наданих йому законом повноважень.

Таким чином, заперечення, на які посилаються відповідач 2, третя особа 2 та третя особа 4 як на підстави відмови у задоволенні позовних вимог, спростовуються матеріалами справи та вищезазначеними положеннями нормативно-правових актів.

Твердження відповідача 2 про те, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 138/7 встановлено законність набуття Акціонерним товариством "Укрпрофтур" права власності на спірне майно є необгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Виходячи зі змісту судового рішення у справі № 138/7, вбачається, що учасниками судового процесу були Фонд державного майна України, Федерація профспілок України, Фонд соціального страхування України та Акціонерне товариства "Укрпрофтур". Отже, суб'єктний склад сторін у справі № 138/7 та справі № 17/108-11/24 є різним, що виключає можливість використання фактів, встановлених Вищим арбітражним судом України, у якості преюдиції у даній справі.

Крім того, зазначений Вищим арбітражним судом України в рішенні від 20.01.1997р. у справі № 138/7 висновок про власника певного майна є оціночним судженням суду, зроблений за результатами надання оцінки наявним у матеріалах конкретної справи документів та не є встановленим фактом.

Відповідно до пункту 10 частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб. Згідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно до частини 1 ст. 393 ЦК україни правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За таких обставин вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Циблівської сільської ради від 12.07.2001р. № 51/1 «Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору «Переяславський» ДП «Київоблтурист» є обґрунтованою законною та підлягає задоволенню.

В силу ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

За змістом ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Згідно з ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищевикладене та те, що спірне майно вибуло з володіння держави не з її волі, вимоги про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200, 00 грн., площею 3 926,4 кв.м., розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності та витребування із чужого незаконного володіння ЗАТ "Укрпрофтур" спірного цілісного майнового комплексу і повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України є обгрутнованими, законними та підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з тим, що у справі має бути застосовано строк позовної давності, оскільки оспорюване рішення виконкомом Циблівської сільської ради прийняте 12.07.2001р., а власник майна знав про вибуття нерухомого майна з відання держави та відповідно про порушення права власності поза межами трирічного строку позовної давності.

Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України 04.08.2011р. та водночас просив суд визнати поважними причини непред'явлення ним раніше даного позову і поновити строк позовної давності за цим позовом.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України). За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року (пункт 1.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"). Враховуючи, що оспорюване рішення прийняте 12.07.2001р., тобто станом на 01.01.2004р. трирічний термін позовної давності не сплив, до відносин сторін щодо застосування у справі позовної давності має застосовуватись ЦК України від 16.01.2003р.

По-перше, прокурор звернувся до суду з позовом 04.08.2011р., а до 15.01.2012р. діяла редакція ст. 268 ЦК України, згідно до пункту 4 якої позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності 15.01.2012р. скасовано пункт 4 ст. 268 ЦК України, яким було передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника про визнання незаконним акта органу державної влади та акта органу місцевого самоврядування. Пунктом 5 прикінцевих положень вказаного Закону передбачено право особи звернутися з позовом про визнання незаконним акта органу державної влади та акта органу місцевого самоврядування протягом трьох років з дня набрання ним чинності, тобто до 15.01.2015р. Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 03.10.2012р. у справі № 5023/1164/12). За таких обставин строк позовної давності у справі щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення не порушено.

По-друге, відповідно до частини 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з метою усунення порушень при відчуженні та недопущення відчуження майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення, що утворилося протягом багатьох років за рахунок коштів держави, підприємств та трудящих і перебуває у володінні Федерації профспілок України, Верховною Радою України 22.02.2007 р. було прийнято Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України".

На виконання вищезазначеного Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 236-р було утворено міжвідомчу робочу комісію, якій було доручено, зокрема, провести інвентаризацію відповідного майна, щодо кожного об'єкта документально визначити законність його перебування у володінні Федерації професійних спілок України, щодо кожного об'єкта, включеного до вказаного переліку, встановити частку держави, Федерації професійних спілок України, інших професійних спілок, інших суб'єктів господарювання, перевірити законність відчуження майнових комплексів, окремих споруд та іншого майна санаторно-курортного і туристичного призначення, проведеного ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", ЗАТ "Укрпрофтур", Федерацією професійних спілок України протягом 1994-2006 років, і в разі порушення законодавства України вжити заходів щодо повернення цих об'єктів законному власнику.

В свою чергу, Фондом державного майна України, з метою виконання Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" та відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 236-р, 11.06.2007 р. було видано наказ № 910 "Про створення регіональних робочих комісій щодо проведення інвентаризації майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України".

Відповідно до частини першої ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. На виконання вказівок постанови ВГСУ від 17.07.2012р. суд витребував документальні докази здійснення інвентаризації майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України відповідно до наказу ФДМ України від 11.06.2007р. № 910, докази створення комісії, строків та результатів проведення інвентаризації (протоколи засідань, акти інвентаризації тощо) дослідив подані документи та пояснення сторін та встановив таке.

На виконання Наказу ФДМ України від 11.06.2007р. № 910 Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 14.06.2007р. № 14-25-15/7 було створено регіональну робочу комісію щодо проведення інвентаризації майна, яке знаходиться у фактичному володінні Федерації профспілок України у Київській області, якій було доручено першочергово провести інвентаризацію нерухомого майна відповідних підприємств, установ і організацій, які перебувають у володінні Федерації професійних спілок України а також земельних ділянок.

Разом із тим, інвентаризація нерухомого майна в Київській області фактично здійснена не була, що не заперечуються учасниками провадження.

Так, матеріали справи містять копію Постанови Президії Федерації професійних спілок України від 19.07.2007р. № П-13-17 «Про загострення ситуації навколо профспілкового майна», відповідно до якої Президія Федерації професійних спілок України постановила вважати дії Фонду державного майна України такими, що вчиняються з перевищенням повноважень; важати можливим здійснення інвентаризації майна ФПУ виключно на об'єктах, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи ( між тим станом на дату даної постанови на оздоровчий табір «Переяславський» ЗАТ «Укрпрофтур» було оримане свідоцтво про право власності); заборонити надання будь-якої інформації на запити державних органів щодо об'єктів профспілкової власності.

Як свідчать залучені до матеріалів справи копії Акту про недопуск для проведення перевірки від 21.12.2007р. та листів від 10.07.2007р. № 14-04-1907 та від 24.12.2007р. № 14.09.4400, створеною комісією здійснювались виїзди на об'єкти, що перебувають у володінні Федерації профспілок, однак, працівників до проведення інвентаризації допущено не було, що представниками відповідача 2 та третьої особи 4 не заперечується.

За таких обставин висновок про те, що власник майна - держава в особі ФДМ України мав дізнатися про вибуття спірного об'єкту з державної власності в процесі вказаної інвентаризації, матеріалами справи та фактичними обставинами спростовується.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2010р. № 397 «Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України» було ліквідовано робочу комісію з питань виконання завдань, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України», та визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. № 236-р.

Посилання відповідача 2 на рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів АТ Укрпрофтур" як на доказ обізнаності Фонду державного майна України про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур" серед іншого майна, також і спірного цілісного майнового комплексу оздоровчого закладу "Переяславський", є безпідставним, оскільки перелік переданого в статутний фонд майна пооб'єктно не був предметом судового розгляду.

Таким чином, підтверджене вищезазначеними документальними доказами а також поданою прокурором копією завдання на проведення прокурорської перевірки від 06.06.2011р. № 07/1-2396 твердження про те, що позивач - Фонд державного майна України дізнався про порушення свого права лише за результатами проведення вказаної прокурорської перевірки, відповідачами та третьою особою 4 належними та допустимими доказами не спростовано. Результатом проведення прокурорської перевірки стало звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом.

По-третє, відповідно до частини 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Таки ж позиція викладена у пункті 5.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Порушення права власності держави мало місце на момент проведення прокурорської перевірки, на день подання позову та продовжує існувати на момент розгляду справи та прийняття рішення, за таких обставин, позовна давність у справі не пропущена.

Таким чином, врахувавши вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування з моменту прийняття рішення Циблівської сільської ради Київської області від 12.07.2001 № 51/1 "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ПАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі"; визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200, 00 грн., площею 3 926, 4 м.кв., розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності; витребування із чужого незаконного володіння ЗАТ "Укрпрофтур" спірного цілісного майнового комплексу та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України підлягають задоволенню повністю. Судові витрати (85,00 грн. державного мита за немайнову вимогу та 20762,00 грн. державного мита за майнову вимогу, а також 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідачів.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 51/1 від 12.07.2001 року "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі".

3. Визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2 млн. 076 тис. 200 грн. і площею 3926,4 м кв. і розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності.

4. Витребувати із чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" спірний цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2 млн. 076 тис. 200 грн. площею 3926,4 м кв. і розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області та повернути його у власність держави в особі Фонду державного майна України.

5. Стягнути з Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (08454, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Циблі, вул. Шевченка 41, ідентифікаційний код 04361628) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018)

85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень нуль копійок) державного мита та

0,96 грн. (нуль гривень дев'яносто шість копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 2; ідентифікаційний код 02605473) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018)

20 762,00 грн. (двадцять тисяч сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) державного мита,

235,04 грн. (двісті тридцять п'ять гривень чотири копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано: 13.10.2014 р.

Головуючий суддя Конюх О.В.

Суддя Подоляк Ю.В.

Суддя Щоткін О.В.