Ухвала суду № 40843044, 02.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/12236/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Юрченко В.П.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року

у справі № 2а-13276/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи» (далі - ТОВ «Інтелектуальні системи»; позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва; відповідач) задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 000732307/3 від 08 вересня 2010 року та № 000742307/3 від 08 вересня 2010 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інтелектуальні системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 2262/23-07/32845581 від 22 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 000732307/3 від 08 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 653 545,00 грн. (426 352,00 грн. - основний платіж, 227 193,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 000742307/3 від 08 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 501 912,00 грн. (334 608,00 грн. - основний платіж, 167 304,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договорами підряду та договором оренди споруд, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд технолоджі», з підстав їх нікчемності.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Солом'янського Регіонального управляння Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві № 104 від 25 січня 2010 року, яким встановлено невідповідність підписів директора контрагента позивача ОСОБА_3 тим, що містяться у первинних документах та податкових накладних, складених за результатами проведених господарських операцій, а також матеріали кримінальної справи № 60-0084, порушеної стосовно директора ТОВ «Гранд технолоджі».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність формування ТОВ «Інтелектуальні системи» даних податкового обліку за розглядуваними операціями з огляду не те, що фінансово-бухгалтерську документацію від імені контрагента підписано особою, яка не має жодного відношення до діяльності підприємства.

Колегія суддів вважає вказану правову позицію суду апеляційної інстанції неправомірною, виходячи з таких підстав.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас певні недоліки первинних документів та податкових накладних, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.

В свою чергу, як з'ясовано судом першої інстанції, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем робіт та послуг у ТОВ «Гранд технолоджі» засвідчується актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, локальними кошторисами, актами приймання-передачі модульних споруд та послуг, податковими накладними.

При цьому відповідачем не спростовано, що понесені ТОВ «Інтелектуальні системи» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Посилання контролюючого органу, підтримане судом апеляційної інстанції, на порушення кримінальної справи № 60-0084 стосовно директора ТОВ «Гранд технолоджі» ОСОБА_3 за ознаками складів злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 8, частиною 5 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України, як на підставу для виключення із складу податкового обліку позивача сформованих ним за проведеними із вказаним контрагентом операціями даних, колегія суддів не може визнати обґрунтованим з огляду на те, що обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі, якого відповідачем не подано.

А відтак, враховуючи встановлені Окружним адміністративним судом м. Києва обставини щодо реального характеру проведених господарських операцій, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від перебування постачальника за юридичною адресою або від дотримання ним вимог податкового законодавства, висновок суду першої інстанції про протиправність прийнятих відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Юрченко В.П.