Ухвала суду № 40843030, 02.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Київ К/9991/47769/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року

у справі № 2а/0570/4971/2011

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Спартаківська сільська рада Ясинуватського району,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року, позов Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця»; позивач) до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Ясинуватська ОДПІ Донецької області; відповідач) задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000322320/0 від 18 листопада 2010 року та № 0000322320/1 від 20 грудня 2010 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ДП «Донецька залізниця» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ясинуватська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Управління механізації № 4 ДП «Донецька залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 466/23-2/25968553 від 10 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322320/0 від 18 листопада 2010 року, яким управлінню визначено штраф у розмірі 1 190,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скаргу Управління механізації № 4 ДП «Донецька залізниця» залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322320/1 від 20 грудня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення управлінням підпункту «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини 4 розділу V Положення про податок з реклами, затвердженого рішенням Спартаківської сільської ради Ясинуватського району від 29 травня 2008 року № 423/21-V, (далі - Положення) з огляду на неподання до Ясинуватської ОДПІ Донецької області податкових розрахунків податку з реклами за жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, травень 2009 року, липень 2009 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламодавець - це особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Згідно із статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 56-93) податок з реклами належить до місцевих податків і зборів.

Статтею 11 Декрету № 56-93 передбачено, що об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Відповідно до частини 1 статті 18 Декрету № 56-93 органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Розділами ІІ, ІІІ Положення визначено, що платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни, які займаються безпосередньо встановленням та розміщенням реклами. Об'єктом податку з реклами є вартість послуг із встановлення та розміщення реклами.

Таким чином, визначальним для підтвердження в особи статусу платника податку з реклами є здійснення нею встановлення або розміщення реклами.

Проте, в спірній ситуації податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач у спірних періодах здійснював встановлення або розміщення реклами, тобто мав статус платника податку з реклами.

З огляду на викладене, судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Юрченко В.П.