Ухвала суду № 40842981, 26.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Київ К/9991/73259/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року

у справі № 2а-3213/11/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ВАТ «Укрнафта»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків; відповідач) задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення № 0000544120 від 18 лютого 2011 року про застосування фінансових санкцій. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ВАТ «Укрнафта» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Чернігівській області проведено перевірку автозаправної станції, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0039/2665/41/00135390 від 07 лютого 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000544120 від 18 лютого 2011 року, яким до ВАТ «Укрнафта» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством статті 15-2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) з огляду на розміщення наочної інформації, яка складається з графічного знака про заборону куріння, але за відсутності тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до преамбули Закону № 481/95-ВР цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Статтею 15-2 Закону № 481/95-ВР встановлено заборону куріння тютюнових виробів: у ліфтах і таксофонах; у закладах охорони здоров'я; у навчальних та освітньо-виховних закладах; на дитячих майданчиках; на спортивних майданчиках; у під'їздах жилих будинків; у підземних переходах; у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Системний аналіз положень статті 15-2 Закону № 481/95-ВР дає підстави для висновку про те, що поняття «місця та заклади, де куріння заборонено» використано в указаній нормі в тому розумінні, в якому воно розкрито через перелік таких місць, наведений у частині другій, що виключає можливість поширення вимог, викладених у частині четвертій цієї статті, на не перелічені в ній об'єкти.

А відтак, оскільки, вимоги Закону № 481/95-ВР не регулюють питання встановлення наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!», на території автозаправних станцій, слід погодитись з висновком судових інстанцій про відсутність у контролюючого органу в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій.

В свою чергу, розміщення графічного знака про заборону куріння на автозаправній станції, що належить позивачу, свідчить про дотримання ним правил пожежної безпеки, які обумовлені підпунктом 10.5.5 пункту 10.5 Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 липня 2005 року № 343, проте не має безпосереднього відношення до вимог Закону № 481/95-ВР.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.